Лíчынне чоловíка, в якóго лыхы′йі всылы′лысь

26. І прыплывлы′ воны′ в край Гадары′нськый, шо напрóтів Галылэ′йі.

[с. 166↑]

27. Як вы′йшов Вин на бэ′рог, судосы′в Ёгó оды′н чоловíк з мíста, в якóго вжэ давнó булы′ всíляны лыхы′йі, і ходы′в вин быз одэ′жы, і жыв ны в хáты, а на мóлыцях.

28. Пубáчывшы Ісýса, вин закрычя′в, впав пы′рыд Йім і загукáв: «Шо Тобí од мынэ′ трэ′ба, Ісýс, Сын Бóга Всэвы′шнёго, лáголю Тыбэ′, ны муч мынэ′».

29. Бо Ісýс прыказáв лыхóму дýховы вы′йты з гэ′того чоловíка. Бо вин вэ′льмы дóвго мýчыв ёгó, так, шо ёгó в’язáлы лынцюгáмы, пýталы й пылновáлы ёгó; алэ′ вин рвав пýта і лыхы′й дух туры′в ёгó в пустэ′лныцю.

30. Ісýс спытáв ёгó: «Як тыбэ′ звáты?» Вин сказáв: «Лыгыóн», бо мнóго лыхы′х ввыйшлó в ёгó.

31. І воны′ просы′лы Ісýса, шоб ны заставля′в йіх іты′ в быздэ′нныцю.

32. Тут такы′ на горí пáслась вылы′ка чыродá свынэ′й; і лыхы′йі просы′лы Ёгó, шоб дозвóлыв йім всылы′тысь в йіх. Вин позвóлыв йім.

33. Лыхы′йі, вы′йшовшы с чоловíка, ввыйшлы′ в свынэ′й. І чыродá кы′нулась з высóкого крутóго бэ′рога в гóзыро, і всі свы′ны потопы′лысь.

34. А пастухы′, пубáчывшы гэ′тэ, побíглы і росказáлы в мíсты, і в сё′лах.

35. І вы′йшлы, шоб бáчыты тóе, шо стáло. І прышóвшы до Ісýса, найшлы′ чоловíка, з якóго вы′йшлы лыхы′йі, вин сыдíв кóло ныг Ісýсовых, в одэ′жы і пры рóзумы. І жахнýлысь.

36. Ты′йі, шо бáчылы, росказáлы йім, як подýшчав той, в когó всылы′лысь лыхы′йі.

37. І просы′лы Ёгó всі лю′дэ Гадары′нського крáю, шоб Вин пошóв од йіх, бо воны′ нáтто попырыля′кувалысь. Вин сів в лóдку і вырнýвся назáд.

38. А чоловíк, з якóго вы′йшлы лыхы′йі, просы′в Ёгó, шоб бýты з Йім. Алэ′ Ісýс отпрáвыв Ёгó, сказáвшы:

39. «Вырны′сь в свою′ хáту і роскажы′, шо учыны′в тобí Биг». Вин пошóв і роскáзував по всёмý мíсты, шо сотворы′в ёмý Ісýс.

[с. 167↑]

Лíчынне молоды′ці, шо стíкала кровéю і ожывíнне дочкы′ стáршого в хрáмы (Іайіра)

40. А як вырнýвся Ісýс, то лю′дэ прыйнялы′ Ёгó, бо всі Ёгó ждáлы.

41. І от прышóв чоловíк, якóго звáлы Яйíр – вин був стáршым в хрáмы. І прыпáвшы до ныг Ісýса, просы′в Ёгó зайты′ до ёгó в хáту.

42. Бо в ёгó булá однá дочкá, літ дванáццыті, і вонá булá пры смэ′рты. А як Вин ішóв, то нарóд тысны′в Ёгó.

43. А однá молоды′ця, шо мýчылась од тогó, шо в йійí тыклá кров, і оддалá на дохторíв всю свою′ мáйку, і ны оды′н ны вы′лічыв йійí,

44. пудыйшóвшы ззáду, доткнýлась до крáю Ёгó одэ′жы; і одрáзу кров у йійí пырыстáла тычы′.

45. А Ісýс спытáв: «Хто доткнýвся до Мынэ′?» А як всі стáлы казáты, шо ны воны′, то Пытрó і ты′йі, шо булы′ пры Ёмý, сказáлы: «Учíтель! Нарóд окóла Тэ′бэ і ты′снэ на Тыбэ′, і Ты кáжыш: «Хто до Мынэ′ доткнýвся?»

46. Алэ′ Ісýс сказáв: «Доткнýвся до Мынэ′ нíхто; бо Я одчувáв сы′лу, шо йшла з Мынэ′».

47. Молоды′ця, бáчачы, шо вонá ны втайíлась, пудыйшлá, лёкотячы′, і впáвшы пы′рыд Йім, прызнáлась Ёмý пы′рыд всíмы людьмы′, з-за якэ′йі прычы′ны доткнýлась до Ёгó, і як одрáзу ж злíчылась.

48. Вин сказáв юй: «Крыпы′сь, дочкó! Вíра твоя′ вратовáла тыбэ′; іды′ спокы′йно».

49. Як Вин шэ гэ′тэ говоры′в, прыхóдыть нíхто (хтось) с хáты стáршого в хрáмы і кáжэ ёмý: «Дочкá твоя′ вмырлá, ны турбýй Учíтіля»,

50. Алэ′ Ісýс, почýвшы гэ′тэ, сказáв ёмý: «Ны би′йся, онó вíруй, і спасё′на бýдэ».

51. А зайшóвшы в хáту, ны позвóлыв ныкóму ввыйты′, крóмы Пытрá, Іоáнна і Я′кова, і бáтька й мáтыра дíвчыны.

52. Всі плáкалы й голосы′лы по юй. Алэ′ Вин сказáв: «Ны плáчтэ, -- вонá ны вмырлá, а спыть».

53. І смыя′лысь з Ёгó, бо вíдалы, шо вонá вмырлá.

54. А Вин, отпрáвывшы всіх гэть і взя′вшы йійí за рýку, сказáв голоснó: «Дíвчыно! Встань!»

[с. 168↑]

55. І вырнýвся дух йійí; вонá одрáзу встáла. І Вин сказáв, шоб далы′ юй йíсты.

56. І здывовáлысь бáтько й мáты йійí. А Вин прыказáв йім ны казáты ныкóму про гэ′тэ.

Глава 9

Наши рекомендации