Закони динаміки підземних вод

Динаміка підземних вод – галузь гідрогеології, що вивчає рух підземних вод у гірських породах земної кори,

визначає і прогнозує умови та закономірності змін їх руху.

Динаміка підземних вод (підземні води, динаміка) є вивчення підземних вод у пористої породі, тріщинуватих порід

і карсту (карстові) рок-руху науки. Це основний моделювання стану грунтових вод і підземних потоків процесів транспорту

розчинених речовин від кількості і якості підземних вод з кількісною оцінкою і раціональне освоєння і використання,

а також теоретичні основи Hennessy запобігти шкоди

Джерела, їх класифікація і режим

ДЖЕРЕЛА

Інфільтраційна теорія — утворення підземних вод просочуванням в породи атмосферних опадів.

Конденсаційна теорія — підземні води утворюються шляхом проникнення у гірські породи повітря і наступною конденсацією з нього водяної пари.

Ювеніальна теорія — підземні води утворилися з водяної пари і газоподібних продуктів, які виділяються з розплавленої магми в глибоких надрах землі; поступаючи у вищі шари земної кори, вони конденсуються і дають початок ювеніальним водам.

Теорія реліктового походження підземних вод — підземні води глибоких зон являють собою залишкові води давніх басейнів, захоронені у відкладах, які утворились у цих басейнах.

КЛАСИФIКАЦIЯ

На сьогодні не існує єдиної комплексної класифікації підземних вод. Існують окремі класифікації підземних вод за:

умовами залягання, хімічним складом, температурою, солоністю, використанням, забрудненістю, захищеністю, ступенем

вивченості тощо.

За джерелами надходження у водоносні горизонти і комплекси:

За місцем знаходження

За ступенем мінералізації

За температурою °C

РЕЖИМ

Режим підземних вод — зміна в часі динамічних, геохімічних, температурних та ін. якісних і кількісних показників

підземних вод (рівнів, напору, витрат, хімічного і газового стану, температури тощо).

Будова Сонячної системи. Загальні відомості про Землю

Сонячна— планетна система, що включає в себе центральну зірку — Сонце,

і всі природні космічні об'єкти, що обертаються навколо Сонця. Довгий час, будуючи припущення щодо

устрою Чумацького Шляху, вчені орієнтувались саме на Сонячну систему, однак останніми десятиріччями,

з відкриттям нових типів зірок (таких як пульсари) й екзопланет ця думка спростована.

Земля? — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства.

Земля належить до планет земної групи і є найбільшою з цих планет у Сонячній системі. Землю іноді називають

світом, латинською назвою Терра або грецькою — Гея.

Земля є об'єктом дослідження значної кількості наук про Землю. Вивчення Землі як небесного тіла належить до

царини астрономії, будову і склад Землі вивчає геологія, стан атмосфери — метеорологія, сукупність проявів

життя на планеті — біологія. Географія дає опис особливостей рельєфу поверхні планети — океанів, морів, озер

та рік, материків та островів, гір та долин, а також людські поселення й суспільні утворення: міста й села,

держави, економічні райони тощо.

Закон Дарсі та межі його застосування

Закон Дарсі

Закон Дарсі – об’ємна витрата рідини Q, м?/c через пористе

середовище прямо пропорційна втраті напору ?Н, м на довжині ?l, м і площі фільтрації F, м?:

Q = kф F ?Н / ?l , де kф – коефіцієнт фільтрації, м/с.

Межі його застосування

1) Верхня межа визначається групою причин, пов'язаних з проявом інерційних сил при досить високих швидкостях фільтрації.

2) Нижня межа визначається проявом неньютонівських реологічних властивостей рідини, її взаємодією з твердим скелетом

пористої середовища при досить малих швидкостях фільтрації.

Загальна характеристика Гірськокримського басейну пластово-блокових напірних вод