Якісна реакція на перманганат-іон. Реакція з гідроген пероксидом (перекисом водню) в кислому середовищі

У пробірку внести 1 мл розчину калій перманганату, додати 2–3 краплі розчину сульфатної кислоти та 5 крапель розчину гідроген пероксиду з масовою часткою Н2О2 10%. Спостерігається знебарвлення розчину калій перманганату.

Cкласти рівняння реакції за схемою:

КМn7+О4 + Н2SO4 + H2O2 g Mn2+SO4 + O2 + K2SO4 + H2O.

б) реакції комплексоутворення:

Якісна реакція на Сu2+

У пробірку внести 1 мл розчину солі Купруму (ІІ) й таку ж кількість розчину калій гексаціаноферату (ІІ) (жовтої кров’яної солі – К4 [Fe(CN)6]).

Спостерігається утворення червоно-бурого осаду купрум гексаціаноферату (ІІ):

2CuSO4 + К4 [Fe(CN)6]) = Cu2[Fe(CN)6] i + 2K2SO4;

2Cu2+ + [Fe(CN)6]4- = Cu2[Fe(CN)6] i.

Перевірити розчинність осаду в сильних мінеральних кислотах та лугах. Написати рівняння реакцій розчинення осаду в кислотах і лугах. Зробити висновок про умови відкриття катіону Купруму (ІІ) в вигляді купрум (ІІ) гексаціаноферату.

Оформлення протоколу лабораторної роботи

Записати в зошит необхідні рівняння реакцій та висновки до кожного з дослідів.

Матеріали для самоконтролю

1. Вказати, чи є Карбон органогеном, який утворює структурні компоненти живої клітини:

а) є органогеном; б) не є органогеном; в) частково є органогеном.

2. Вибрати електронну конфігурацію атома Магнію:

а) 1s22s22p63s2; б) 1s22s22p6; в) 1s22s22p63s1; г) 1s22s22p73s1.

3. Вказати характерний ступінь окиснення для s-елементів ІІ-А групи в сполуках:

а) +2; б) 2; в) +3; г) +1.

4. Вказати, чому валентність Оксигену, як правило, дорівнює двом:

а) тому, що Оксиген менш електронегативний, ніж Флуор;

б) тому, що атом Оксигену не має d-підрівнів;

в) тому, що Оксиген проявляє неметалічні властивості;

г) тому, що для завершення зовнішнього енергетичного рівня його атому не вистачає двох електронів.

5. Вказати, які іони р-елементів V-A групи беруть участь у фізіологічних процесах організму людини:

а) NO2-; б) H2PO4; в) SbO+; г) As3+.

Правильні відповіді

1. Правильна відповідь а).

Особлива роль Карбону обумовлена властивостями його атома. Зв’язки в його сполуках завжди ковалентні. Атоми Карбону в одній і тій же сполуці здатні виконувати роль акцептора й донора електронів. З біохімічної точки зору дуже важливим є те, що всі хімічні зв’язки, які утворює Карбон, досить міцні й одночасно здатні легко розриватися (лабільні зв’язки) в біохімічних реакціях.

2. Правильна відповідь а).

3. Правильна відповідь а).

У нормальному стані в атомів ІІ-А групи немає неспарених електронів. Але

при переході атома в збуджений стан один із зовнішніх s-електронів

переміщується на р-підрівень і з’являються два неспарених електрони, що й

визначає характерний для цих елементів ступінь окиснення +2 у їх сполуках.

4. Правильна відповідь б).

Атом Оксигену відрізняється від атомів інших елементів підгрупи відсутністю d-підрівня на зовнішньому енергетичному рівні. Збільшення кількості неспарених електронів можливе тільки шляхом переходу одного з електронів на наступний енергетичний рівень. Але такий перехід вимагає дуже великої затрати енергії, яка не компенсується енергією, що виділяється при утворенні нових зв’язків. Тому за рахунок неспарених електронів атом Оксигену може утворювати не більше двох ковалентних зв’язків. У Сульфуру та інших елементів підгрупи число неспарених електронів у атомі може бути збільшене шляхом переходу s- і p-електронів на d-підрівень зовнішнього шару. Тому ці елементи проявляють валентність, що дорівнює не тільки двом, а також і 4 та 6.

5. Правильна відповідь б).

Дигідрогенфосфат-іони Н2РО4- є складовою частиною фосфатної буферної системи крові, сечі, міжклітинної рідини.

Список рекомендованої літератури

1. Калибабчук В.А., Грищенко Л.И., Галинская В.И., Гождзинский С.М., Овсянникова Т.А., Самарский В.А. Медицинская химия. – Киев: Медицина, 2008. – 400с.

2. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 775с.

3. Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я., Павленко Н.В. Химия биогенных элементов: Учеб. пособие. ̶ 2-е изд., перераб. и доп. ̶ К.: Вища шк., 1990. ̶ 207с.

Наши рекомендации