Робота з підручником – стор 146

ІV. Підсумки уроку

Основні висновки:

§ історичні пам’ятки — будівлі або їхні окремі частини, сади, мости та інші споруди, які, зважаючи на їхню важливість для архітектурної та історичної культурної спадщини, перебувають під захистом держави;

§ до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО внесено п’ять пам’яток з України. Це, зокрема, київський Софійський собор та Києво-Печерська лавра;

§ храм — архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів;

§ ікона — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма. Найвідомішим іконописцем Київської Русі був Алімпій, який прославився тим, що малював чудотворні ікони;

§ Софійський собор у Києві постав, імовірно, за часів князювання Володимира Великого. Найбільший розквіт храму припав на роки князювання Ярослава Мудрого;

§ у 1051 р. монах Антоній заснував Києво-Печерський монастир, який вважається одним із перших монастирів Київської Русі. Згодом він отримав статус «лаври» і став центром поширення християнства в Київській Русі.

V. Домашнє завдання

1. § 21

2. Прочитати уривок із роману Павла Загребельного «Диво» про спорудження та освячення у Києві Софійського собору

3. Подивитися відео за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=Ri7eBdSHDiM

https://www.youtube.com/watch?v=aMaFuDNDQjA

https://www.youtube.com/watch?v=F376W_fykd8

Уривок із роману Павла Загребельного «Диво» про спорудження та освячення у Києві Софійського сбору.

Софійський собор

Ще не мав Ярослав таких мирних і спокійних років князювання, як оці зв’язані з початком спорудження великого Києва, вважав те добрим знаменням.

Собор здіймався вище і вище, виростав із землі велетенською рожевою квіткою, позбавленою стебла, збунтованою проти всіх відомих сил і стихій природи, проти людей, проти самого будівничого.

Коли ж стало будування готове посеред київських снігів і звідусіль заквапився люд, щоб поглянути на те диво, ще й не докінчене.

Сивоок сам доглядав, як варилася смальта для великих мозаїк, які мав викладати. Добирав належних кольорів. Чаклував над красками. Варив, проварював, розтирав. Для золотої смальти виковували тонюсінькі листочки золота, потім воно закладалося поміж двох платівок скла, навічно заварювалося.

Міщило викладав мозаїку на стіні під хорами — на прославляння засновника храму князя Ярослава. Працював повільно, ретельно, припасовував кубик до кубика з такою старанністю, що готова мозаїчна поверхня зливалася в суцільний блиск.

Князь побував у соборі, і йому сподобалося, як Міщило викладає смальту, відчувалася рука майстра вправного, добре навченого.

Сивоок виявив охоту розписати собор фресками. Сивоок просив підмогальщиків не квапитися з накладанням вапняного покриву, бо штукатурка висихала швидко, а фреску треба було класти ще по сирій.

У фресках, якими здобив вежі, Сивоок прагнув не просто свободи творення — намагався підсвідомо передати свої судження про світ і людей.

Київ приймав церкву Софії дивуванням і захопленням. Ішли поглянути на диво свої люди — багаті й бідні, приходили, приїздили, приповзали немічні в сподіванні зцілення, були тут удови, сироти, жебраки, сліпці й хромці. Не всі діставалися досередини, багато хто дивився на церкву зокола, та й того було досить, щоб розносити вість по всіх землях про київське диво.

Вранці розпочалося освячення Софії.

Тричі обійшов хресний хід довкола собору під молитви й церковні виспіви. Старезний митрополит Феопемпт у золотих ризах сунувся на чолі процесії, за ним ішли … ігумени, попи… й диякони, багаті кияни і кияни всіх можливих ступенів достатку, аж до найубогіших, бо подивитися на свячення Софії прийшов увесь Київ. Йшли всі з запаленими свічками, і вогники тих свічок жовтіли, мов осіннє листя в довколишніх пущах.

За четвертим заходом було освячено і внесено в церкву хрести, посуд, священні книги. Внесено багато книг світських, зібраних князем Ярославом і офірованих тепер для храму, щоб утворилася при ньому перша на Русі книгозбірня.

Цілий Київ умістився в просторій церкві, зібрався тут.

По молебню процесія, очолювана тепер уже пресвітером Ларивоном, вийшла з Софії і попрямувала до палацу Ярославового.

Наши рекомендации