Кафедра фінансів підприємств
Корпоративні фінанси
Аналітичний огляд наукових публікацій на тему:
«Первинне публічне розміщення акцій на зовнішніх фондових ринках: переваги та недоліки, український досвід»
Підготував:
студент 4 курсу
10 групи ФЕФ
Скотаренко Я.В
Київ-2013
Актуальність. Актуальність та значимість ІРО (первинного публічного розміщення акцій; англ.. initial public offering) зумовлена значними змінами в структурі бізнесу, появою нових компаній та пошуками довгострокових та ефективних джерел фінансування. Відкритий ринок надає ряд переваг для компаній, тому логічним вибором для них є використання ІРО. На сьогодні, фінансування підприємств, особливо українських, знаходяться в незадовільному стані через недостатність власних засобів для самофінансування, відсутність достатньої державної фінансової підтримки, високу вартість і ризикованість інновацій, довгостроковий характер окупності інноваційних проектів. Один з альтернативних фінансових інструментів підприємства, який дозволяє в ринкових умовах вирішити проблеми фінансування інтенсивного зростання, збільшити вартість бізнесу, добробут акціонерів, а також здобути власників, орієнтованих на довгострокову перспективу це є саме механізм первинного публічного розміщення акцій.
Стосовно банківської сфери, то актуальним на сьогодні є питання прогнозування та аналізу основних показників діяльності банків при їх виході на міжнародні фінансові ринки з метою реалізації цінних паперів. Крім того, важливою задачею є оптимізація виходу банку на зовнішні ринки, так як необхідно мати найефективніший та найоб'єктивніший інструмент цього виходу.
Наявність в Україні великої кількості підприємств, які швидко розвиваються й мають потреби в нових джерелах фінансових інвестицій, обумовлює актуальність вивчення можливих шляхів виходу підприємств на міжнародні фондові ринки. Керівники і власники українських компаній зацікавлені в джерелах фінансування своїх організацій, пов'язаних із мінімальними витратами. Таку можливість їм може забезпечити участь у діяльності міжнародних фондових бірж, що крім одержання засобів на розширення своєї діяльності, дозволяє збільшувати вартість компанії, залучати до співпраці крупних партнерів.
Огляд публікацій. В процесі дослідження теми, мною було розглянуто статті наступних авторів:
- Катерина Кость «Переваги IPO як засобу здійснення інвестицій»;
- Єрмоленко О.А., Лисьонкова Н.М., «Проблеми підготовки і проведення первинного публічного розміщення акцій українськими компаніями»
- Ю.І. Лернер, Б.В. Самородов, «Використання інструменту IPO для виходу банку на зовнішні фондові ринки з метою залучення коштів»
- Ситнік І.В., Музгіна Ю.В. «Вихід українських підприємств на міжнародний фондовий ринок як шлях залучення іноземних інвестицій»
Так, К. Кость у своїй роботі концентрує увагу саме на перевагах ІРО, спираючись на дослідження проблем економічного зростання проведених Світовим банком та МВФ автор зазначає що рівень розвитку фінансових ринків безпосередньо впливає на економічне зростання. В статті виділяють наступні переваги ІРО як засобу здійснення інвестицій:
- залучення суттєвого фінансового капіталу на довготерміновій основі;
- об'єктивне оцінювання вартості підприємства;
- забезпечення підвищеної ліквідності акцій компанії
- Відсутність боргового тягаря;
- підвищення кредитного рейтингу і престижу компанії.
Якщо розглядати привабливість ІРО з погляду регульованого ринку, то виникає ще одна суттєва перевага: якщо розміщувати акції на основному фондовому майданчику країни-члену ЄС, то можна вивести папери на основний ринок будь-якої іншої країни, що входить до Євросоюзу, за спрощеною процедурою, так званою «паспортизацією», що розширює можливості торгівлі акціями без зайвих додаткових витрат.
Також, автор статті розглянула переваги ІРО над іншими джерелами інвестицій, зокрема, перевага над нерозподіленим прибутком - велике разове надходження капіталу танезалежність від майбутньої економічної кон'юнктури; а над банківськими кредитами – це незалежність від конкретного кредитно-фінансового інституту; відсутність майбутніх боргових виплат.
На мою думку, істотний вклад у зростання реальних інвестицій, особливо в молодих та фінансово перспективних компаніях, може принести саме первинна публічна пропозиція акцій, яку акціонери компанії пропонують усім зацікавленим інвесторам. Розглянувши переваги, можна зазначити, що IPO вважається сьогодні одним із найважливіших механізмів на ринках капіталу, адже це одночасно і канал для отримання компаніями нових інвестиційних ресурсів, і спосіб інвесторів реалізувати прибутки від своїх капіталовкладень. Допоки основний дохід від публічного розміщення цінних паперів акціонери спрямовують на реструктуризацію заборгованості компаній або фінансування угод з придбання активів у їх колишніх власників, але однією з головних переваг IPO має стати приріст реального капіталу.
З іншої точки зору свій погляд на значимість ІРО сформулювали Єрмоленко О.А., Лисьонкова Н.М., розглянувши саме проблеми, які виникають під час первинного публічного розміщення акцій в українських компаній.
Так найпершим каменем спотикання постає те, що проведення усіх підготовчих етапів процедури IPO в українських компанії може зайняти від одного року до декількох років, в зв’язку з тим, що українські компанії, у більшості своїй, не відповідають критеріям лістингу на світових фондових біржах.
По-друге, ІРО досить затратна процедура, тому здійснювати її мають можливість лише компанії з високої капіталізацією, та високим операційним прибутком, готові інвестувати в розвиток.
Також, до проблем, з якими стикається компанія, що виходить на IPO можна виділити проблему оцінки інтересів в цілому до можливості інвестування в компанію, а також оцінки самої компанії.
Важливим аспектом, на який звертають увагу інвестори це якість корпоративного управління компанії. Тут йдеться про норми ділової етики в стосунках з акціонерами, а значить тобто безпосередньо про захист інтересів інвесторів. В Україні немає законодавчо закріплених вимог до корпоративного управління компаній, проте при підготовці до публічного розміщення акцій можна орієнтуватися на правила корпоративного управління, що діють на основних світових фондових біржах.
Для мінімізації проблем, запропоноване коло партнерів, з якими потрібно співпрацювати під час проведення ІРО, це такі як: андерайтер, фінансовий радник, брокер, юристи, фахівці зі звітів та інші експерти.
Як висновок, можна зазначити, що не зважаючи на проблематичність ІРО й неоднозначність статистики для українських компаній, що зважилися на проведення первинного публічного розміщення акцій, така процедура може відкрити дешеве й широке джерело капіталу в майбутньому, але за умови, що компанія має можливості витратити декілька мільйонів доларів на всі етапи розміщення, які не стануть для неї великою втратою.
Наступною думкою поділилися з нами Ю.І. Лернер та Б.В. Самородов, які розглянули використання банками інструменту ІРО для виходу на зовнішні фондові ринки.
У роботі авторами запропоновано методику прогнозування та аналізу основних показників діяльності банку при виході на зовнішні фондові ринки через використання механізму проведення ІРО. Застосовуючи методику, проведено аналіз таких показників діяльності банку, як доходи, витрати, операційний прибуток, чистий прибуток, рентабельність, амортизація, капітальні вкладення в перспективному періоді (2011—2017 рр.).
В статті також розглянуті основні етапи ІРО та витрати пов’язані з цим інструментом на аудит, андерайтерів й інші послуги, а також пост підтримку, які складають у перший рік близько 1 млн дол. США або ж 10 % від об'єму розміщення акцій.
Проаналізувавши отримані результати із застосуванням запропонованої методики прогнозування основних показників банківської діяльності, зроблено висновки про те, що інструмент виходу банку на зовнішні ринки з метою залучення коштів через проведення ІРО є ефективним інструментом, при якому значення основних показників збільшуються. Це свідчить про можливість використання такого інструменту для виходу на зовнішні фондові ринки.
Остання мною розглянута робота: «Вихід українських підприємств на міжнародний фондовий ринок як шлях залучення іноземних інвестицій» Ситнік І.В. та Музгіної Ю.В.
Найперше автори звернули увагу на законодавчі обмеження, які існували в Україні до 2006 р, що не дозволяли українським емітентам номінувати свої цінні папери в іноземній валюті, також ними розглянута історія українських компаній на міжнародних фондових ринках, зокрема «ХХІ ВІК» «Укрпродукт», «Надра», «Родовід» та інш.
Зазначено що вперше вихід відбувся в 2005 році саме компанією «ХХІ ВІК».
У 2007 відбувся так званий ІРО-бум, коли обсяг акцій українських компаній становив до 2 млрд. доларів
Вплив кризових років мав істотний вплив на вартість цінних паперів, так у 2008 р. розпочався обвалом котирувань. Капіталізація компаній, які провели публічне розміщення акцій, знизилася в рази. У період зниження світових фондових індексів часткове розміщення акцій стало популярнішим інструментом серед вітчизняних компаній, ніж IPO. Проте українській агропромисловій групі «Миронівський хлібопродукт» удалося в травні 2008 р. у рамках IPO, проведеного на Лондонській фондовій біржі, залучити понад $322 млн., продавши 19,4% статутного фонду на основному майданчику Лондонської фондової біржі (LSE) за ціною 15 дол. за акцію. Капіталізація в момент розміщення склала $1,7 млрд. Ця оцінка була наближена до верхньої межі цінового коридору, який вирахувала компанія перед розміщенням -$1,4 - $1,85 млрд. дол.
Як висновок, можна зазначити, що вихід українських компаній на ринок первинних розміщень - складний і тривалий процес, пов'язаний із певними інвестиційними витратами й вкладеннями, однак досвід розвинених країн доводить доцільність цих дій. Ідея залучення капіталу на фондових ринках приваблива для українських компаній із багатьох причин, включаючи той факт, що історично вони фінансувалися за рахунок кредитів і власних коштів власників. А ІРО - це спосіб уникнути зовнішнього боргового тягаря при залученні додаткового фінансування.