Загальноосвітніх навчальних закладів україни
ПРО ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ
ВСТУП ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ» У 5-му КЛАСІ
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ
У межах навчального предмета «Історія України» в 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів України з 2005/06 н. р. вивчається курс «Вступ до історії України”. Цей курс є пропедевтичним, що и визначає його місце в системі шкільних історичних курсів та поміж інших навчальних дисциплін, а також початковість, елементарність його змістової частини й тих вимог, які висуваються до загальноосвітньої підготовки учнів. Мета, завдання й зміст курсу ґрунтуються на засадах, сформульованих у Державному стандарті базової та повної середньої освіти (освітня галузь «Суспільствознавство»), а саме: «Змістове наповнення галузі базується на українознавчих засадах. Воно спрямоване на виховання в особистості рис патріота України, активного компетентного громадянина, людини з гуманістичними й демократичними цінностями».
Мета, завдання та зміст курсу. З огляду на вищезазначене основною метою курсу є створення умов для успішного опанування у подальшому систематичних курсів історії України та всесвітньої історії, прищеплення інтересу до історії як до навчальної дисципліни, а також джерела інформації про події минулого Батьківщини.
Загальну мету конкретизовано в таких завданнях:
- формувати початкові знання та елементарні уявлення про життя людей у минулі чаcи та про історію як науку, зокрема: про історичний час, історичний простір, історичний розвиток;
- знайомити учнів у найзагальніших рисах з методами історичного дослідження та найважливішими поняттями історичної науки (історія, історичні джерела, хронологія тощо);
- формувати уявлення про розмаїття історичних джерел та про науки, пов'язані з історією, а саме: археологію, геральдику, нумізматику, топоніміку тощо;
- розвивати історичну свідомість, прищеплювати відчуття причетності до минулого України, бажання знати про нього більше;
- формувати початкові вміння критичного аналізу історичних фактів та джерел.
Крім того, курс передбачає вирішення низки загальнодидактичних завдань.
Історичний зміст курсу реалізовано в хронологічній послідовності, що дає змогу створити конкретні образи історичних епох та сформувати чіткі просторові й часові уявлення учнів. Зміст пропедевтичного курсу передбачає:
- ознайомлення на рівні уявлень з поняттями історичні джерела, історичний час та одиницями його вимірювання, формування початкових уявлень про хронологічну послідовність та тривалість подій у часі, про співвідношення року зі століттям;
- ознайомлення з історичною картою та формування елементарних практичних навичок роботи з нею;
- ознайомлення з найважливішими подіями з історії України та найвидатнішими історичними особами;
- формування початкових уявлень про розвиток культури та про найвизначніші культурні надбання українського народу.
За результатами вивчення курсу учні мають набути таких компетенцій:
- свідомо читати адаптований історичний текст, переказувати його основний зміст; розрізняти художній та науково-популярний історичні тексти; виокремлювати історичну інформацію з історичного оповідання (визначати, про яку історичну подію чи постать у ньому йдеться, виділяти головні та другорядні події, розрізняти історичні та вигадані постаті, справжні історичні та вигадані факти); знаходити в тексті відповіді на поставлені запитання або ставити по кілька запитань до нього; складати простий план, добирати назву, знаходити в тексті слова-історизми та витлумачувати їх на основі тексту;
- на елементарному рівні отримувати певну інформацію, що міститься в історичних джерелах, робити найпростіші висновки, узагальнення;
- на основі тексту стисло розповідати про історичну постать, складати план перебігу історичної події та кількома реченнями розповідати про неї На основі тексту, вміти давати розгорнуту (повну) відповідь на історичне питання (за текстом);
- позначати на лінії часу запропоновані вчителем дати подій, співвідносити рік зі століттям або їх частинами без обов'язкового співвіднесення з подіями; визначати (за вказаними датами) послідовність та тривалість подій, віддаленість від сьогодення;
- визначати належність зображених на історичних ілюстраціях пам'яток, портретів історичних діячів до певних епох;
- орієнтуватися на адаптованій історичній карті, показувати на ній територію України, її головні міста та рідне або найближче місто (село).
Зміст пропедевтичного курсу з історії послідовно втілено в навчальній програмі. Структурно курс складається з п'яти тематичних блоків. Перший тематичний блок «Знайомство з історією» передбачає ознайомлення учнів з основними поняттями історії як науки на прикладі давньої історії України, що дає змогу зберегти хронологічну послідовність побудови курсу.
Наступні тематичні блоки присвячені найважливішим періодам з минулого нашої Батьківщини - України. Щоб уникнути перевантаження учнів інформацією, джерелознавчий аспект збережено в усіх темах, а не лише в першій. Ті самі джерела та факти можуть бути використані під час опрацювання різних тем.
В основній частині програми зазначено кількість годин на вивчення курсу (загалом - 35 год., 1 год. на тиждень). Передбачено години для уроків узагальнення та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів, уроку підсумкового узагальнення.
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки в програмі сформульовано як перелік умінь та навичок, що їх мають набути учні в процесі вивчення кожної теми.
Новим у програмі є запровадження роботи з історичними документами як джерелом історичної інформації. У 5-му класі історичний документ має бути, з одного боку, ілюстрацією історичних сюжетів, а з іншого - об'єктом здобуття елементарних умінь: самостійно читати документи, аналізувати їх, отримуючи з них певну інформацію.
Важливість документів полягає також у тому, що ці джерела історії сприяють конкретизації історичного матеріалу, сповнюють зміст картинністю, яскравістю, образністю. Водночас документальне джерело, запропоноване для опрацювання п'ятикласникам, має бути лаконічним, простим і зрозумілим. Варто наголосити, що роботу з документами запроваджено в 5-му класі лише з метою ознайомлення учнів із тим, звідки та як учені-історики довідуються про ті або ті події.
Особливості організації навчально-виховного процесу. Форми та методи навчання історії в 5 класі, а також зміст історичної освіти повинні обов'язково узгоджуватися з віковими особливостями учнів. Організовуючи роботу на уроках, учитель має віддавати перевагу розвивальним прийомам, уникати лекцій, конспектувань, рефератів та фронтальних зрізів знань.
Принципове значення-для організації навчання історії в 5-му класі мають активні методи. Передумовою активного навчання є чергування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюючи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх.
Роботу з підручником потрібно чергувати з викладом (розповіддю) вчителя та роботою із зошитом. З огляду на вікові особливості п'ятикласників розповідь учителя не повинна мати нічого спільного з лекцією, а уроки у жодній мірі не мають зводитися до читання й переказування тексту підручника. Немає потреби переповідати той матеріал, що викладений у підручнику, як і не потрібно ускладнювати виклад додатковою інформацією. Роль учителя - організувати бесіду навколо питань, що вивчаються у контексті теми чи розділу. На перших етапах навчання бесіда передує читанню, згодом читання передує бесіді. У бесіді обов'язково використовувати елементи міркування, запитання вчителя, відповіді учнів, логічні задачі та їх розв'язок. Слово вчителя має бути образним та емоційним, воно повинно апелювати до особистісного досвіду п'ятикласників.
Обов’язковою умовою успішного навчання історії в п'ятому класі є різноманітна самостійна робота учнів. Обов’язковим також для дітей цієї вікової категорії є повторення та закріплення вивченого на уроці. Тож плануючи урок, треба обов'язково передбачити час на ці етапи.
Елементарність, початковість курсу зумовлює певні труднощі в проведенні узагальнювальних уроків. Під час таких уроків акцент має бути перенесений також на вміння учнів. Тож кожна наступна тема має відзначатися вищим рівнем сформованості вмінь. Варто пам'ятати, що п'ятикласники не повинні вміти витлумачувати історичні поняття, вивчення яких передбачено програмою у наступних класах (наприклад, більшовики, комунізм, лікнеп, нацизм, геноцид та ін.), відповідати на запитання, що вимагають системних знань і багатшого життєвого досвіду. Не до снаги їм конспектувати розповідь вчителя, писати розгорнуті письмові контрольні роботи й реферати, брати участь у диспутах і семінарах тощо. Усі ці форми, доречні для застосування у старшій школі, є непридатними для викладання історії в 5-му класі.
З-поміж активних методів навчання заслуговують на увагу ігрові форми. Підчас вивчення курсу може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосування ігрових моделей навчання. Варто ширше використовувати урок-екскурсію, наприклад до місцевого музею чи історичної пам'ятки.
Доречними є ігри-подорожі чи ігри-дослідження, які можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком. Цілком придатними для створення ігрових ситуацій можуть бути сценки-діалоги вигаданих персонажів.
Дітям можна запропонувати гру, сенс якої - трьома нескладними, проте змістовними реченнями передати сутність прочитаного. У підготовлених класах змагання можна ускладнити відстоюваннням свого варіанта, доведенням, що він найбільш вдалий.
Великий розвивальний ефект має й така гра: учням пропонується скласти 1-3 запитання до певної частини навчального матеріалу(можливо, й до цілого уроку). Запитання учні занотовують на маленьких аркушах і подають вчителеві. Найзмістовніші запитання вчитель відзначає як запитання-переможці й прикріплює їх до дошки. Наступного уроку перевірка засвоєного може відбуватися в межах тієї ж гри; дітям пропонується відповідати на складені ними запитання.
Забезпечення курсу навчально-методичною літературою. Пропедевтичний курс «Вступ до історії» укомплектований підручниками - переможцями Всеукраїнського конкурсу підручників для 5 класу 12-річної школи - В. Власова та О. Данилевської, В. Мисана.
До підручника В. Власова та О. Данилевської підготовлено робочий зошит, зошит для уроків тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів (вид-во «Літера ЛТД», 2005 р.), методичний посібник для вчителя (вид-во «Літера ЛТД»,.2006 р.), а також посібник для додаткового :(позакласного) читання;
Особливістю підручника В. Власова та О. Данилевської є поєднання традиційного науково-популярного викладу із художньо-образним - у формі історичних оповідань у жанрі дитячої літератури. Побудовані на історичних фактах оповідання допомагають дітям мимовільно занурюватися в епоху. Тексти оповідань є своєрідною стилізацією історичних джерел - і це посилює їх розвивально-пропедевтичний ефект. 3.огляду на це варто наголосити, що в повному обсязі оповідання здебільшого непридатні для докладного переказу. Всі оповідання побудовані на конкретних історичних фактах, та не лише на них: за законами літературної творчості реальні факти та події поєднуються з авторськими вимислами. Тому під час роботи над оповіданнями треба скеровувати учнів на виокремлення власне історичної інформації. До такого підходу спонукають уміщені наприкінці кожного оповідання запитання. Переказ доречно застосовувати як вибірковий або стислий, що має переваги перед докладним і з погляду розвитку логічного мислення, і як більш динамічний вид роботи.
Оповідання дають змогу запобігти перенавантаження, залучити до навчального процесу потенціал художньо-образного мислення, активно використовувати читання як спосіб здобуття історичної інформації, уникаючи при цьому одноманітності. Оповідання мають широкі можливості ігрового опрацювання. Вони здебільшого
мають відкритий сюжет, тобто в кожне з них можна вводити вигаданих персонажів - випадкових очевидців, подорожніх тощо, що дає можливість по-іншому, ніж це передбачено сюжетом, моделювати ситуацію.
Крім різноманітних ігрових ситуацій, що повністю реалізуються в межах одного уроку, оповідання відкривають практично необмежені можливості для проведення рольових ігор.
Перед читанням учитель розподіляє ролі між учнями, пропонуючи читання за ролями, яке, власне, є своєрідною інсценізацією. Ігровий ефект буде значно сильніший, якщо решті дітей, як слухачам, запропонувати визначити, хто з «артистів» виконував роль найбільш вдало, чий образ зрештою вийшов історично правдивим (бажано вимагати при цьому від учнів елементів аргументації: по-моєму, на мою думку, мені здається тощо).
Оцінювання навчальних досягнень учнів. Історична пропедевтика націлена передусім на початкові знання, елементарні уявлення та найпростіші вміння. Історичні знання п'ятикласників можна схарактеризувати як фрагментарні, початкові. Відповідно їхні навчальні досягнення мають елементарний рівень і більшу практичну спрямованість, пов'язані в основному з уміннями читати й розуміти адаптований історичний текст, працювати з історичними ілюстраціями, джерелами та адаптованою історичною картою.
Оцінюючи навчальні досягнення п'ятикласників, варто ширше застосовувати високі бали, адже елементарний рівень курсу передбачає можливість його успішного засвоєння кожним учнем.
Написання рефератів або участь у різних позакласних та позашкільних заходах не є підставою для оцінювання учня балами високого рівня з історії в 5-му класі.
Бали достатнього та високого рівня з історії може отримати п’ятикласник, який вміє виокремлювати історичну інформацію, тобто розповідає, про яку історичну подію чи постать йдеться, знаходить відповіді на запропоновані вчителем чи у підручнику запитання, стисло розповідає про історичну постать; складає простий план перебігу історичної події і кількома реченнями розповідає про неї; позначає на лінії часу запропоновані дати, співвідносить їх зі століттями або їх частинами без обов'язкового співвіднесення з подіями; знаходить на історичній карті місця найвизначніших подій тощо.
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА