Рекомендовані теми есеїв, доповідей, рефератів, наукових робіт

1. Філософська антропологія, її різновиди та основна проблематика.

2. Підходи до природи та сутності людини в філософії.

3. Призначення людини за екзистенціалізмом.

4. Специфіка християнсько-релігійного бачення людини.

5. Особа та суспільство. Проблема людської свободи.

Тема 13. філософські концепції соціальних процесів

Питання до самостійного опрацювання теми та семінарського заняття № 1: Соціальні проблеми некласичної філософії в раціоналістичній традиції

1. Предмет соціальної філософії. Соціальна філософія та соціологія: їх відмінності.

2. Суспільство та його еволюція в філософії позитивізму (О. Конт, Г. Спенсер, К. Поппер).

3. Неокантівське трактування соціального поступу (М. Вебер).

4. Концепція матеріалістичного розуміння історії (К. Маркс).

5. Аналіз соціального життя з позиції структурного функціоналізму.

6. Суспільство та природа.

Питання до самостійного опрацювання теми та семінарського заняття № 2:Соціальне життя в інтерпретації ірраціоналістичної традиції

1. Соціальні концепції представників філософії життя:

а) Ф.Ніцше представник европейської культури кінця ХІХ ст.;

б) циклічна теорія суспільного розвитку О.Шпенґлера;

в) криза европейської культури за Х. Ортеґою-і-Ґасетом.

2. Смисл української історії в концепції історичного традиціоналізму Дмитра Донцова.

Ключові поняття

Соціальна філософія, позитивістське розуміння соціальної філософії, неокантіанська інтерпретація соціального поступу, матеріалістичне розуміння історії, структурно-функціональний підхід, ірраціоналістичний напрям соціальної філософії, криза європейської культури.

Першоджерела

1. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.

2. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости. – Львів, 2000.

3. Камю А. Бунтівна людина // Камю А. Вибр. твори у трьох томах. Т. 3. – Харків, 1997. – С. 181–439.

4. Колінгвуд Р. Ідея історії. – К., 1991.

5. Ніцше Ф. Жадання влади. – К., 2003.

6. Ортеґа-і-Ґасет Х. Бунт мас // Ортеґа-і-Ґасет Х. Вибрані твори. – К., 1994.

7. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.

8. Спенсер Г. Основания социологии: В 2-х т. – СПб., 1912.

9. Шпенглер О. Закат Европы. – Новосибирск, 1993. – Т. 1.

10. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

Література для самостійного опрацювання

1. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. У 2-х т. – К., 1993.

2. Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник / За заг. ред. М. А. Скринника, З. Е. Скринник – Львів, 2001.

3. Сучасна соціальна філософія: Хрестоматія. – К., 1996.

4. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К., 2005.

5. Ярошовець В. І. Історія філософії: від структуралізму до постмодернізму. Підручник. – К., 2008.

Питання для самоконтролю

1. Яка різниця між соціальним буттям і буттям взагалі?

2. Яке завдання ставить соціальна філософія в раціоналістичній традиції на відміну від соціальної філософії в ірраціоналістичній традиції?

3. Який філософський метод використовує К. Маркс для пояснення логіки суспільного процесу? Як і чому здійснюється суспільний поступ, за К. Марксом?

4. Які три загальносвітові способи ставлення до світу виділяє М. Вебер у своїй соціософській концепції?

5. Хто з філософів вводить поняття «відкрите суспільство», «закрите суспільство» та з якою метою?

6. Що таке суспільно-економічна формація і яка філософська течія використовує це поняття для пояснення соціального життя?

7. Чи присутня ідея історичного прогресу в циклічній концепції суспільства О. Шпенґлера?

8. Що означає термін «діонісійський первень», «аполонівський первень» (початок)? Хто з філософів їх вводить?

9. Хто написав працю «Дух нашої давнини» і з якою метою?

10. До яких філософських течій належать такі філософи: О. Шпенґлер, Ф. Ніцше, М. Вебер, Х. Ортеґа-і-Ґасет?

11. Хто в філософії ХХ ст. Вводить термін «людина-маса» і що він означає?

Тестові завдання

1. Соціальне буття – це:

а) існування людини в соціумі;

б) сукупність міжлюдських взаємин у конкретній державі;

в) сукупність способів і форм взаємодії індивідів та їх груп у суспільстві.

2. Своїй теорії розвитку суспільного життя О. Конт дав назву:

а) філософія історії;

б) соціальна філософія;

в) соціологія;

г) соціософія;

ґ) соціальна динаміка.

3. На підхід О. Конта основу розвитку становить:

а) закон загальної еволюції;

б) закон зміни суспільно-економічних формацій;

в) закон трьохстадійного розвитку розуму, який виявляється в теоретичній та економічній сферах.

4. Термін «трибалізм» у соціальну філософію вводить:

а) О. Конт для характеристики релігійної стадії розвитку людського розуму;

б) Х. Ортеґа-і-Ґасет для означення кризи культури ХХ ст.;

в) К. Поппер для характеристики закритого суспільства.

5. Книгу «Відкрите суспільство та його вороги» написав:

а) О. Конт;

б) Г. Спенсер;

в) К. Поппер;

г) Р. Карнап.

6. Найефективнішими методами аналізу суспільного життя позитивізм вважав:

а) природничонаукові;

б) матеріалістичну діалектику;

в) індивідуалізуючий (ідіографічний) метод.

7. Авторами концепції матеріалістичного розуміння історії є:

а) І. Франко і М. Драгоманов;

б) О. Конт і Г. Спенсер;

в) К. Маркс і Ф. Енгельс;

г) О. Шпенґлер і Ф. Ніцше.

8. Згідно з матеріалістичним розуміння історії суспільство у своєму розвитку проходить такі стадії:

а) народження-зрілість (культура)-смерть (цивілізація);

б) релігійна стадія – метафізична – позитивна;

в) аграрна стадія – індустріальна – постіндустріальна (інформаційне суспільство);

г) первісно-общинна – рабовласницька – феодальна – капіталістична – комуністична.

9. У розробці неокантіанської теорії суспільного поступу М. Вебер звертається до:

а) негативної діалектики Т. Адорно;

б) концепції суспільно-економічних формацій;

в) трансцендентальної теорії вартостей;

г) категоричного імперативу І. Канта.

10. Виберіть правильні відповіді. За М. Вебером спрямованість розвитку суспільства визначають:

а) суспільні класи і партії;

б) особистості залежно від їх соціального статусу;

в) особистості залежно від їх типу соціальної дії;

г) народні маси;

ґ) конфлікти між суспільними класами (класова боротьба);

д) консенсус ідей.

11. Встановіть відповідність. До яких філософських течій належать такі філософи:

А) Ф. Ніцше а) екзистенціалізм
Б) М. Вебер б) філософія життя
В) О. Шпенґлер в) марксизм
Г) Х. Ортеґа-і-Ґасет г) неокантіанство

12. На нігілізм як ознаку кризи європейської культури вказав:

а) К. Маркс;

б) О. Шпенґлер;

в) Ф. Ніцше;

г) А. Шопенґауер.

13. Хто з названих нижче авторів вважав, що основу суспільного життя становлять два космічні первні – аполонівський та діонісійський?

а) О. Шпенґлер;

б) К. Ясперс;

в) Ф. Ніцше;

г) А. Шопенґауер.

14. Згідно з циклічною концепцією О. Шпенґлера, суспільство в своєму розвитку проходить такі стадії:

а) виникнення – зростання – розлад – смерть;

б) дитинство – зрілість – старість;

в) зародження (душа) – становлення (культура) – смерть (цивілізація).

15. Концепція історичного традиціоналізму Д. Донцова оперта на праці:

а) Ф. Ніцше;

б) А. Шопенґауера;

в) Г. Сковороди;

г) О. Шпенґлера;

ґ) К. Поппера;

д) Х. Ортеґи-і-Ґасета;

е) М. Вебера.

16. Поняття «бунт мас» в концепції Х. Ортеґи-і-Ґасета означає:

а) соціальну революцію;

б) вияв соціальної непокори, на кшталт страйку, демонстрацій тощо;

в) прагнення пересічної людини посісти провідне місце в політиці, владі, культурі, науці.

17. «Людина-маса» в творі Х Ортеґи-і-Ґасета «Бунт мас» означає:

а) людину, що зайнята в сфері виробництва матеріальних благ та сфері обслуговування;

б) людину з юрби;

в) «людина-маса» – це стиль життя людини, яка хоче бути «такою як усі», прагне до забезпеченого життя, прагне влади і тріумфу.

Робота зі словником

Встановіть відповідність:

Поняття Зміст поняття
1. Соціальна філософія в раціоналістичній традиції а концепції виходять з принципу історизму, обстоюють соціальний прогрес, розглядають суспільство як цілісну систему, законом соціального поступу вважають перехід від мілітарного способу життя до індустріального.
2. Позитивістське розуміння соціальної філософії (О. Конт, Г. Спенсер) б) своїм завданням ставить віднаходження законів соціального життя та формулювання теоретичних засад його раціональної організації. Проте в підходах до реалізації цього завдання не на одностайності.
3. Неокантіанська інтерпретація соціального поступу (М. Вебер, кін ХІХ – поч. ХХ ст.) в) в основі розвитку суспільства, за цим підходом, лежать не ідеї, а матеріальний чинник, а саме економічні взаємини людей з приводу виробництва матеріальних благ. Матеріальною основою кожного суспільства є спосіб виробництва, який юридично знаходить вираз у власності на засоби виробництва, що є визначальним у поділі суспільства на класи з діаметрально протилежними інтересами. Рушійною силою суспільного поступу є боротьба класів. Зміна суспільного ладу здійснюється через соціальні революції.
4. Матеріалістичне розуміння історії (К. Маркс) г) основою соціального доброту, за цим підходом, є соціальна злагода, консенсус, а соціальною структурою є ціннісно-нормативна система , що становить собою систему цінностей, норм, правил, які є умовою нормального функціонування суспільства. У результаті їх засвоєння у суспільстві стає соціально організованим, а норми, цінності, ідеали стають законом соціального життя.
5. Структурно-функціональний підхід до суспільства (Е. Дюркгайм, кін ХІХ – поч. ХХ ст.) ґ) в якості методології покладено, висновки трансцендентальної теорії вартостей. Визначальною цінністю в соціальному поступі різних культур взято розум у значенні формальної раціональності, яка виражена логікою історичного саморозвитку культури. Наростання раціональності з ходом історії є, на цей погляд, закономірністю в поступі людської культури. Суб’єктом історичного процесу є кожна особистість, поте міра впливу на соціальні процеси зумовлена її соціальним статусом та належністю до того чи іншого типу соціальної дії.
6. Пост позитивізм К. Поппера д) свою соціальну концепцію називає інтерпретацією з «певної позиції», мовляв, до історичних інтерпретацій не можна застосувати принцип фальсифіковуваності, тому вони не можуть мати статус наукової теорії. Згідно з цією концепцією, закономірністю історії є перехід від закритого суспільства до відкритого.
7. Ірраціоналіс-тичний напрям соціальної філософії е) цивілізація є заключним етапом розвитку культури і посутньо означає її смерть. Для цивілізації характерний технологічний аспект поступу суспільного життя, занепад, мистецтва, поезії, музики тощо, скупчення великих мас людей у містах, перетворення людей у безлику масу, іррелігійність.
8. Шпенґлерівське розуміння цивілізації є) Історія не має єдиної векторної спрямованості для всіх народів. Кожна культура як і народ своєрідні. Кожна культура має свою долю, свою «душу» і прагне себе реалізувати. Світ культури – це і мистецтво, і поезія, і музика, і мова, і література народу тощо. Виділено вісім типів культур. Кожна має свій цикл розвитку, але містить спільний для всіх порядок, що знаходить вираз у певній аналогічності подій в різних культурах. Кінцева точка розвитку кожної культури – перехід у стан цивілізації.
9. Сутність кризи європейської культури (за Ф.Ніцше) ж) Суть кризи передана словами «бунт мас». Маса це, насамперед, людина-маса – це така як усі примітивна, пересічна людина, яка вважає себе взірцевою, переконана, що життя легке й багате і що в майбутньому буде ще кращим. Її самовпевненість породжена надмірними можливостями цивілізації ХХ ст. порівняно з її примітивними потребами. Якщо по ХVІІІ ст. включно функції організації суспільно-політичного, економічного життя та сфери культури виконували «видатна меншина» – це ті, що беруть на себе труднощі і обов’язки і відповідальні за них – то зараз їх витіснила «людина-маса», приречує суспільство на занепад. Суспільство перестало бути апаратом самовдосконалення, бо людина-маса взяла на себе на властиві її природі функції. Це і є бунтом мас.
10. Вчення про надлюдину у Ф. Ніцше з) полягає в порушенні рівноваги двох початків в людині: діонісійський початок в людині – природна стихія будь-якого існування і розум, що впорядковує світ і пристосовує до потреб людини – аполонівський початок, він ослаблює інстинкти життя і є знаряддям слабких. Перевага аполонівського первня в сучасному суспільстві нівелює високе й нице, встановила протиприродну моральність, призвела до панування стадних інстинктів, породила безвідповідальність, нігілізм.
11. Циклічна концепція розвитку культур и) у підході до історії ставить проблему взаємодії раціональних та ірраціональних рушійних сил її поступу. Акцентує увагу на природнє розшарування людей у суспільстві на основі психофізіологічних особливостей на дві верстви – еліту (виробників ідей) і людей з виробництва матеріальних благ. Основоположним мотивом концепцій є неминучість кризи традиційних цінностей і невідворотне саморуйнування сучасної цивілізації.
12. Криза сучасної культури за Хосе Ортеґою-і-Ґасетом. і) вихід з кризи європейської культури може здійснити лише нова людина, завданням якої є перебороти в собі старе ставлення до світу, що існує на цінностях та ілюзіях, які заважають життю і ствердити цінності, які йому допомагають. Становлення нової людини (надлюдини) передано через три образи, що символізують три перетворення людського духу –це: верблюд, лев і дитина. Образ верблюда символізує прагнення до найтяжчого, вміння нести хрест життя, образ лева – вмінні бути сильним і вільним духом, образ дитини – символ невинності, доброти не обтяженої розрахунком. Надлюдина – це образ відновленої рівноваги між діонісійським та аполонівським первнем.

Творчі завдання

1. Чому О. Конта не задовольняють підходи попередньої соціальної філософії до ХVIII ст. включно щодо розуміння суспільного розвитку?

2. Що означає термін «матеріалістичне розуміння історії»? Хто й з якою метою цей термін використовує?

3. За допомогою якого методу марксистська філософія обґрунтовує ідею матеріалістичного розуміння історії?

4. Чому М. Вебер у поясненні суспільного поступу звертається до теорії трансцендентальних вартостей?

5. Що таке ідіографічний метод і де він застосовується?

7. У чому сутність кризи європейської культури ХХ ст. за Х. Ортеґа-і-Ґасетом?

8. Що означає термін «аристократія», в Х. Ортеґи-і-Ґасета («Бунт мас») і яке її соціальне призначення?

9. В чому полягає сутність «бунту мас» за однойменним твором Х. Ортеґи-і-Ґасета «Бунт мас»?

10. Який фактор є визначальним в ході суспільно-історичного розвитку: економічний, моральний, релігійний, політичний, природний, може якийсь інший, а чи жодний не є визначальним? Поясніть.

11. Яке місце відводить Ф. Ніцше поняттю «нігілізм» в осмисленні кризи європейської культури?

Наши рекомендации