Проблеми управління грошовими коштами

Прогнози спеціалізованих економічних інститутів свідчать про те, що в економіці в найближчому часі буде спостерігатися новий вид кризи під назвою «ефект витіснення». Сутність такого ефекту полягає в тому, що якщо темп росту економіки однієї країни буде високим, то обов'язково знайдеться й така країна, економіка якої буде знаходитися в рецесії в результаті таких обставин. Цей ефект є справедливим не тільки для національних економік, але й для вітчизняних компаній. Тому необхідно приділити належну увагу управлінню грошовими потоками як самостійному питанню для того, щоб українські підприємства мали змогу зберегти та покращити свої конкурентні позиції не тільки на українському, а й на світовому ринку.

Серед основних проблем управління грошовими потоками не тільки корпорацій, а й усіх вітчизняних підприємств можна визначити:

1) управління грошовими засобами скоріше всього являє собою управління залишком грошових коштів на рахунках;

2) процес управління грошовими потоками не скоординований з цілями самої корпорації;

3) корпораціям властива неоднозначність управління грошовими потоками в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності або повна його відсутність;

4) у більшості вітчизняних підприємствах відсутні посади фінансового та інвестиційного менеджера, не кажучи про посаду управляючого грошовими коштами

5) проблема наявності прибутку, але відсутності грошей.

Аналіз літератури дозволив визначити шляхи вирішення даних проблем:

1) розробити місію, цілі компанії, сформувати стратегію бізнесу і вже в рамках цієї стратегії визначитися з політикою управління грошовими потоками;

2) призначити особу, яка б відповідала за процес управління грошовими потоками, функціональними обов'язками якої будуть забезпечення прийнятного рівня ліквідності, оптимізація використання грошових ресурсів, складання своєчасного та точного коротко- та середньострокового прогнозу надходження та вибуття грошових коштів тощо;

3) розробити модель управління грошовими потоками;

4) автоматизувати процеси формування, використання та управління грошовими потоками.

Перші дві вищезазначених проблеми являються більше кадровими, інші ж вирішуються шляхом розробки моделі управління грошовими потоками. Враховуючи низьку активність вітчизняних підприємств в інвестиційній та фінансовій сферах, а також на основі дослідження проблем управління грошовими потоками та можливих варіантів їх вирішення можна запропонувати наступну модель формування, використання та управління грошовими потоками від операційної діяльності.

Нова вдосконалена модель відрізняється від існуючої тим, що процес формування грошових потоків починається з пропозиції співпраці, а не з визначення строку платежу. Після етапу оформлення договору купівлі-продажу в удосконаленій моделі з'являється етап контролю за виконанням укладених договорів. Етап виплати штрафних санкцій за договором був виключений з існуючої моделі, оскільки даний етап не буде існувати, якщо учасники процесу управління грошовими потоками дотримуються умов договору, вчасно й в повній мірі відповідають за своїми зобов'язаннями.

Таким чином, запропонована система управління грошовими засобами є універсальною, незважаючи на те, що операційний цикл є специфічним для кожної галузі виробництва.

ВИСНОВКИ

Виходячи із здійсненого дослідження доцільно зробити такі висновки:

1. Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства є невід’ємною частиною управління оборотними активами. Грошові кошти становлять у середньому 1,5—3 % від загальної суми активів. У балансі корпорації вони звичайно позначаються як «грошові кошти та їх еквіваленти» (Cash and cash equivalents).

2. Вчені виділяють дві основні моделі управління грошовими коштами: модель Баумола та модель Міллера-Орра.

3. Застосування моделі Баумоля для визначення оптимального залишку грошових коштів передбачає виконання досить жорстких обмежень щодо руху грошових коштів на підприємстві, а саме: рух коштів точно прогнозований; кошти витрачаються з постійною швидкістю; надходження коштів відбувається періодично і виключно за рахунок реалізації цінних паперів.

4. Друга модель управління грошовими коштами запропонована американськими економістами Мертоном Міллером і Даніелем Орром. Модель Міллера — Орра є більш прийнятною з практичного погляду, оскільки враховує непередбачені коливання залишку грошових коштів на рахунку, що є характерним для підприємств, які не можуть точно спрогнозувати щоденний рівень надходжень та витрат.Модель ближча до реальності, тому що враховує невизначеність вхідних і вихідних грошових потоків.

5. Вчені запропонували нову вдосконалену модель формування, використання та управління грошовими потоками від операційної діяльності Нова модель відрізняється від існуючої тим, що процес формування грошових потоків починається з пропозиції співпраці, а не з визначення строку платежу.