Об’єкти власності. Права власності

Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

В системі економічних виробничих відносин суспільства основоположними виступають відносини власності. Річ у тім, що будь-яка виробнича діяльність людей починається з відносин власності. Так, щоб розпочати виробництво матеріальних благ, необхідно спочатку оволодіти об'єктивними умовами виробництва: землею, засобами і предметами праці. Хто привласнив засоби виробництва, той стає господарем продуктів виробництва, розподіляє їх і обмінює в своїх інтересах.

Розглядаючи власність як об'єктивні відносини між людьми з приводу привласнення ними об'єктів власності й насамперед, засобів виробництва, в її економічному змісті будемо розрізняють два аспекти: а)матеріально-речовий (відношення людей до об'єктів власності і б)соціально-економічний (відносини між людьми в зв'язку з привласненням ними об'єктів власності).

Власність - це сукупність виробничих відносин між людьми. з приводу привласнення ними об'єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об'єктами та результатами їх функціонування.

А конкретно вона визначає:

- умови поєднання робітника з засобами виробництва;

- відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва;

- умови розпорядження й використання факторів виробництва.

У всіх цих випадках люди опиняються в певних відносинах один до одного. Отже, зводити відносини власності лише до відносин, які виникають у процесі користування об'єктами власності, означає невиправдане звуження їхнього змісту так само, як і обмеження їх лише відносинами між людьми з приводу привласнення об'єктів власності.Виходячи з розглянутого, можна зробити висновок, що власність, особливо на засоби виробництва, є основоположною економічною категорією. Саме вона визначає соціально-економічну структуру суспільства, економічне й політичне становище класів, соціальних груп людей і взаємовідносини між ними, бо складає основу всіх виробничих відносин суспільства та визначає їхню суть.

Власність на засоби виробництва.

Власність на засоби виробництва — відносини між людьми щодо належності, володіння, розпоряджання та використання речових факторів виробництва.
Власність на засоби виробництва є вираженням існуючого у суспільстві розподілу речових факторів виробництва між певними суб'єктами як їх належності. Відносини володіння, розпоряджання та використання засобів виробництва, на відміну від відносин належності, за своїм змістом є реальним відношенням власника засобів виробництва до безпосередніх виробників — чи до самого себе як працівника, чи до осіб, які використовують засоби виробництва як їх невласники, — рабів, кріпаків, найманих працівників.
Серед різноманіття речових об'єктів власності власність на засоби виробництва у сукупності виробничих відносин посідає особливе місце. Засоби виробництва є тим фактором, без якого людина не може здійснити виробництво матеріальних благ і, отже, забезпечити власне існування. Саме тому власність на засоби виробництва є основою сукупності виробничих відносин, через які здійснюються виробництво та привласнення благ.
Як основа виробничих відносин, власність на засоби виробництва є основним виробничим відношенням усіх суспільних способів виробництва. Це означає, що відношення власника засобів виробництва до безпосередніх виробників не є окремим видом відносин, що існує поряд з іншими у системі виробничих відносин — воно є її глибинною сутністю і має якість згорнутої системи виробничих відносин.

Об’єкти власності. Права власності.

Відносини власності передбачають наявність суб'єкті та об'єктів власності.
Об'єкти власності — все те, з приводу чого між людьми формуються відносини належності, володіння, розпоряджання та використання в їх економічному та юридичному змісті.
Залежно від свого походження об'єкти власності класифікуються на дані природою та ті, що є продуктами суспільної діяльності людей. До перших належать земля з її рослинним і тваринним світом, водоймами і надрами, природні фактори. До других — засоби виробництва, робоча сила, предмети особистого споживання, гроші, цінні папери, нематеріальні активи, корпоративні права тощо. Всі вони охоплюються загальним поняттям «об'єктивні та суб'єктивні умови і результати виробництва».

Пра́во вла́сності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Характерні ознаки права власності як суб’єктивного права:

Його зміст охоплює три правомочності;

Суб’єктом права власності може бути будь-який суб’єкт права;

Об’єктом правовідносин власності може бути будь-яка індивідуально-визначена річ. Родові речі можуть бути об'єктом права власності за умови їхньої індивідуалізації;

Своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою й у своєму інтересі.

Право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними норми. Оскільки влада над річчю неможлива без того, щоб інші особи, невласники речі, ставилися до неї як до чужої, власність означає відношення між людьми з приводу речей. Всі інші особи, невласники, зобов’язані утримуватися від будь-яких зазіхань на чужу річ і на волю власника мати цю річ. Таким чином, власність це суспільні відносини, які характеризуються двома основними ознаками: вони виникають з приводу речей, мають вольовий зміст.

Наши рекомендации