Форми соціального партнерства

Одним із завдань соціального партнерства є пошук компро­місних рішень і розв'язання проблем мирним шляхом, узгод­ження особистих та колективних інтересів.

Це завдання досягається за допомогою таких основних форм соціального партнерства:

• проведення спільних консультацій щодо регулювання со­ціально-трудових відносин;

• ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод;

• розгляд і вирішення розбіжностей, що можуть виникати між соціальними партнерами, та колективних трудових спорів (конфліктів);

• участь працівників в управлінні організацією.

Ці форми соціального партнерства здійснюються на основі взаємної поваги і довіри соціальних партнерів, їх рівноправності, всеохоплюючого характеру соціального партнерства, пріоритет­ності примирних методів і процедур у проведенні переговорів і консультацій, недопущення погіршення домовленостей, досяг­нутих на попередньому рівні соціальних договорів (угод), обов'язковості виконання досягнутих домовленостей, відпові­дальності соціальних партнерів за виконання прийнятих ними рішень і досягнутих домовленостей.

Крім зазначених загальних принципів соціального партнерства, варто назвати ще і такі:

1) визнання неоднаковості інтересів різних соціальних груп, права кожної групи мати власні економічні інтереси, що можуть не збігатися з інтересами іншої групи;

2) усвідомлене бажання сторін досягти взаєморозуміння, погоджуватися на компроміси, співпрацювати заради соціального миру;

3) надання роботодавцями можливостей найманим працівникам брати участь у прийнятті рішень щодо управління виробництвом і в розподілі створеного продукту;

4) відмова від гармонічної соціальної утопії;

5) відмова від класової боротьби.

Орієнтуючись на принципи діяльності МОП, що є вищою структурною ланкою загальносвітового механізму системи соціального партнерства, національні соціальні партнери всіх рівнів - загальнодержавного, регіонального, галузевого, виробничого - повинні також визначити свої принципи діяльності і строго керуватися ними. Але безсумнівно, що принципи, проголошені МОП, мають універсальний, загальносвітовий характер.

Принципи діяльності соціальних партнерів формуються і затверджуються з урахуванням вітчизняної практики, традицій та історичного досвіду, а також світового досвіду і принципів, проголошуваних Міжнародною організацією праці при рішенні проблем праці. Поряд із загальними принципами МОП, на яких будується ідеологія всієї системи соціального партнерства, можна виділити ряд специфічних принципів організації роботи партнерів при здійсненні ними окремих видів цієї роботи, у тому числі при веденні колективних переговорів, при взаємних консультаціях і контролі, а також при вирішенні колективних суперечок.

Партнерство в процесі здійснення колективних переговорів повинно будуватися на принципах:

1. трьохсторонність на основі трипартизму, тобто представництва уряду або виконавчих органів влади (держави), профспілок і підприємців;

2. рівність сторін на переговорах і неприпустимість обмеження законних прав трудящих і підприємців;

3. довіра у відносинах;

4. знання і повага прав і обов'язків один одного, недопущення конфронтації;

5. відкритість переговорів;

6. уміння слухати і чути партнера;

7. строге дотримання культури полеміки, дискусії, критики: аргументовано критикувати позицію, а не особистість опонента;

8. обов'язковість і надійність, дотримання правила: переговори завершувати домовленістю.

Висновок колективних договорів і угод будується на наступних принципах:

1) дотримання норм законодавства;

2) повноваження представників сторін;

3) рівноправність сторін;

4) вільний вибір й обговорення питань, що складають зміст колективних договорів, угод;

5) добровільність прийняття зобов'язань;

6) реальність забезпечення прийнятих зобов'язань;

7) відповідальність за прийняті взаємні зобов'язання;

8) кожен наступний рівень колективних угод (договорів) не може погіршувати умов угод більш високого рівня і повинний відрізнятися від попередньою більшою вигодою для трудящих.

При взаємних консультаціях і контролі повинні дотримуватися принципи:

1) регулярність дотримання консультацій у ході співробітництва;

2) системність контролю і невідворотність відповідальності;

3) відповідальність за ненадання інформації;

4) гласність у ході здійснення контролю за дотриманням договорів, угод.

При вирішенні колективних суперечок (конфліктів) партнери повинні дотримувати наступних принципів:

1. пріоритетність примирливих методів і процедур, що застосовуються примирливими комісіями і трудовим арбітражем;

2. застосування страйку лише як крайньої міри вирішення колективної трудової суперечки (конфлікту);

3. прагнення сторін до найшвидшого врегулювання виниклої колективної трудової суперечки і підписанню угоди.