У чому полягає сутність пасивної та активної структурної політики?

Структурна політика держави — це обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень, визначення комплексу заходів щодо підтримки розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечують економічне зростання та вирішення актуальних проблем сьо­годення. Понятійне навантаження концепції структурної політики настільки широке, що дає змогу розуміти під нею як за­гальну стратегію максимізації економічного зростання, так і комплекс заходів держави, спрямованих на реалізацію пріори­тетних програм і проектів.

На практиці існує два типи структурної політики: пасивна й активна. У кінцевому рахунку, вони різняться між собою ступе­нем втручання держави в структурні зрушення.

Пасивна структурна політика: Держава створює правову базу для вільного переливання капіталу з одних галузей в інші; Держава створює правову базу для вільного переливання праці з одних галузей в інші; Держава безпосередньо не втручається в інвестиційні процеси в окремих галузях.

Держава створює правову базу для вільного переливання капіталу та праці з одних галузей в інші, але безпосередньо не втручається в інвес­тиційні процеси в окремих галузях. Структура змінюється внаслідок змін у нормах прибутку. Якщо в певній галузі попит пере­вищує пропозицію, то в цій галузі норма прибутку зростає проти інших галузей У такий спосіб формувалась структура економіки США і Велико­британії. Але цей шлях надто тривалий і пов'язаний зі значними соціальними втратами.

Активна структурна політика: Зростання виробництва в галузях, які забезпечують значну частину експортної продукції; Зростання виробництва в галузях, які здатні на внутрішньому ринку замінити імпортну продукцію; Розвиток виробництва конкурентоспроможних на світовому ринку товарів з метою захоплення ринків збуту в країнах, що розвиваються; Підтримка виробництв, які впроваджують ресурсозберігаючі технології з метою скорочення попиту на дефіцитні для країни ресурси; Зростання виробництва в галузях, які здатні підвищити науково-технічний рівень та якість продукції; Розвиток конкуренції через реструктуризацію та диверсифікацію виробництва; Розвиток виробництва сировини, напівфабрикатів та комплектуючих для заміни імпортованих з метою збільшення товарності кінцевої продукції; Скорочення виробництва в депресивних галузях.

У формуванні активної структурної політики величезну роль відіграє вибір пріоритетних напрямків розвитку окремих галузей, видів виробництва, економічних районів. Так, наприклад, залежно від стадії індустріального розвитку країни за основу беруть пріоритетний розвиток трудомістких, капіталомістких або наукомістких галузей. У процесі вибору пріоритетної галузі, як правило, виходять із критеріїв пріоритетності експортного потенціалу галузі; перспектив попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку; досягнення вищої індустріальної стадії розвитку; мінімізації залежності від імпорту сировини, енергії та мінімізації ресурсомісткості виробництва в цілому; мінімізації дефіциту торговельного балансу країни розв'язання проблем зайнятості населення, екологічних проблем та ін. Зрозуміло, що зміни, які постійно відбуваються в ході економічного розвитку, вносять зміни в перелік названих пріоритетів.

Поряд із визначенням пріоритетних напрямків розвитку еко­номіки держава розробляє та реалізує комплекс заходів у межах активної структурної політики, який включає:

- заходи для стимулювання переливання капіталу в пріори­тетні галузі;

- заходи для стимулювання розвитку галузей, які прискорю­ють запровадження досягнень НТП;

- заходи, спрямовані на захист та надання фінансової допо­моги галузям, які перебувають у стані занепаду і потребують до­корінної реконструкції виробничого апарату;

- заходи для згортання частини виробництв у депресивних галузях;

- розробку на державному рівні довгострокових планів, ці­льових програм, національних проектів для вирішення актуаль­них проблем структурної перебудови, а також програм підготов­ки та перепідготовки робочої сили, створення робочих місць;

- розв'язання завдань, пов'язаних із концентрацією капіталу в капіталомістких напрямах структурної перебудови.