Список опублікованих праць за темою дисертації 1 страница

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ОРЛЮК ОЛЕНА ПАВЛІВНА

УДК 347.734

ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ

БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес;

Фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

Доктора юридичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор Воронова Лідія Костянтинівна, Інститут фінансового права при НАДПС України, заступник директора по науковій роботі, академік Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

– доктор юридичних наук, професорАвер’янов Вадим Борисович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідуючий відділу проблем державного управління та адміністративного права;

– доктор юридичних наук, доцент Рябченко Олена Петрівна, Національний університет внутрішніх справ МВС України, професор кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ;

– доктор юридичних наук, професор Савченко Леся Анатоліївна, Національна академія державної податкової служби України Державної податкової адміністрації України, завідувач кафедри фінансового права, декан юридичного факультету.

Провідна установа: Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Міністерство освіти і науки України, кафедра конституційного, адміністративного та фінансового права, м. Чернівці.

Захист відбудеться “15” січня 2004 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01. у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий “12” грудня 2003 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На етапі становлення національних ринкових економік фінансові системи в цілому та банківські системи зокрема вимагають поглибленого наукового дослідження, оскільки існує необхідність вирішення специфічних проблем, пов’язаних із становленням, стабілізацією та розвитком вищезазначених систем. Зокрема, країни з перехідною економікою мають достатньо капіталу, проте він залишається, як правило, пасивним. І проблема полягає в тому, як вивільнити такий капітал, як зробити його активним інструментом фінансового зростання. Вирішення зазначеної проблеми, в свою чергу, пов’язано зі стабільною діяльністю фінансової та банківської систем. Крім того, слід згадати про необхідність існування механізмів для створення безпеки заощаджень та фінансових інвестицій, зміцнення довіри потенційних клієнтів (в першу чергу громадян) до кредитно-фінансових інституцій. Додатковою умовою для формування стабільного фінансового сектора в національній економіці є спроможність фінансової системи ефективно розподіляти ресурси для їх найбільш продуктивного використання (виходячи з особливостей окремих галузей економіки), у тому числі й розподілу ресурсів для державного використання.

Враховуючи глобальний характер сучасних фінансів, дослідження закономірностей фінансової й банківської систем та їх еволюції є одним з найважливіших питань фінансів. Фінансові ринки та посередники зв’язані між собою міжнародними телекомунікаційними мережами, що дозволяє здійснювати грошові трансферти та операції відкритого ринку цілодобово. Тому особливого значення набуває гармонізація національного законодавства, що регулює діяльність фінансових і банківських інститутів, й приведення його у відповідність з міжнародними стандартами і практикою Європейського Співтовариства. В свою чергу, європейська інтеграція України, визнана пріоритетним напрямом її сучасного зовнішньополітичного курсу, значною мірою залежить від наукового супроводження, від моніторингу складних міжнародних та національних процесів і правових проблем, пов’язаних з практичною реалізацією її завдань.

У сучасних умовах розвитку національної економіки регулювання банківської діяльності та організації і функціонування банківської системи країни набувають нового змісту. Такий стан нерозривно пов’язаний з економічною та правовою природою цих фінансових посередників, оскільки банківська система відноситься до центральних ланок господарського механізму ринкового типу. Тому не випадково процес економічних перетворень в Україні (як і в більшості постсоціалістичних країн) розпочався зі швидкого реформування банківських інститутів та банківської системи в цілому. Актуальності цьому процесу надає і той факт, що в межах загальної політики інтеграції вирішуватиметься й питання входження вітчизняних банків до світової банківської системи.

Нові умови і якісно новий характер взаємодії елементів банківської системи, реформування організації діяльності Національного банку України як її центральної ланки, створення та вдосконалення системи банківського регулювання й банківського нагляду, що відповідають сучасним вимогам і забезпечують стабільне і прозоре функціонування національної економіки, а також проблеми, пов’язані з правовим забезпеченням діяльності банківських установ, й спонукали безпосередньо до проведення дослідження саме у сфері організації й діяльності банківської системи України.

Дослідженню правовідносин у сфері банківської діяльності у її різних аспектах присвячено значне коло науково-теоретичних розробок, особливо останніми роками. В той же час комплексність банківських відносин породжує різноманітні підходи представників окремих галузей права, які акцентують увагу переважно на дослідженні правових режимів банківських операцій або визначенні місця банківського права у правових системах. Саме тому при проведенні наукового дослідження автор аналізувала положення теорії та філософії права, що містяться у роботах С.С. Алексєєва, Б.Т. Базилєва, В. Бернхема, Дж.Д. Галлигана, А.А. Козловського, С.А. Комарова, Є.В. Назаренко, П.Е. Недбайла, А.В. Сурилова, Ф.А. Хайєка, В.Н. Хропанюка, Р. Ципеліуса. Досліджувалися теоретичні положення у сфері регулювання фінансових й цивільних відносин учених дореволюційного періоду, зокрема: С.Г. Альтерзона, С.І. Іловайського, В.А. Лебедева, М.Ф. Орлова, Н.І. Тургенєва, М.М. Сперанського, Г.Ф. Шершеневича.

У такій комплексні економіко-правовій проблематиці як банківські правовідносини, необхідною та виправданою умовою дослідження стала координація науково-теоретичних положень, вироблених юридичною та економічною науками. Тому в дослідженні використовувалися праці вчених-економістів: Л. Дрю, А.С. Гальчинського, Я.А. Жаліло, А.С. Катрича, Я.П. Квача, М. Клейна, К.Р. Макконнела, Є.А. Мартинюка, Р. Мертона, Ф. С. Мишкіна, О.В. Науменко, Є.В. Рудинської, В.Н. Шенаєва.

Розкриваючи та аналізуючи суть управлінської діяльності Національного банку як центрального банку держави, що очолює вітчизняну банківську систему, автор базувалася на теоретичних розробках й положеннях представників науки адміністративного права, в тому числі В.Б. Аверьянова, В.Г.Афанасьєва, І.А.Василенка, П.Т. Василенкова, Ю.М. Козлова, Є.Б. Кубко, Л.Л. Попова,
Ю.А. Тихомирова, В.Є. Чиркина.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на працях українських і російських вчених-юристів радянського і сучасного періодів, спеціалістів у сфері фінансового, цивільного, господарського права, які досліджували, в тому числі, питання банківської діяльності: М.М. Агаркова, Ю.І. Бобрикова, Є.Г. Бровкіної, А.А. Вишневського,
А.Ю. Вікуліна, Л.К. Воронової, Я.А. Гейвандова, Є.А. Гуревича, А.М. Екмаляна,
В.Р. Євстигнєєва, Н.Ю. Єрпилєвой, Л.Г. Єфімовой, А.М. Жукова, А.І. Іванова,
А.Ю. Іоффе, Є.В. Карманова, В.І. Колеснікова, Л.П. Кролівецької, В.Л. Кротюка,
Л.А. Московкіної, О.М Олейник, В.В. Пасічника, П.С. Пацурківського,
В.П. Полякова, І.П. Прудиуса, Є.А. Ровинського, Л.А. Савченко, А.О. Селіванова, В.К. Тагірбекова, Г.А. Тосуняна, В.М. Усоскіна та інших.

У дисертації використовуються також праці зарубіжних дослідників: Е.Боді,
Б.Бухвальда, К.Гавальди і Ж.Стуфлє, П.М. Годме, Ж.Матука, М.Марчелло,
Р.С. Портера, В.П. Поліцатто, А.Л. Пратта, М. Рея, В. Сміт, Е. Шенга.

Нормативною базою дисертації є національне законодавство, що регулює діяльність банківських установ, а також законодавство Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Естонії, Латвії, Казахстану, Молдови; Іспанії, Канади, Польщі, Франції, Федеративної Республіки Німеччини, США. Емпіричну основу дослідження склало вивчення практики діяльності Національного банку України та окремих вітчизняних банків.

Разом з тим необхідно зазначити, що відсутність розробки ряду теоретичних положень у сфері організації банківської діяльності; наявність суперечливих питань у сфері правового регулювання; відсутність комплексного дослідження правових проблем організації та функціонування банківської системи України тощо, свідчать на користь актуальності та своєчасності обраного напрямку досліження. Поряд з цим прийняті закони, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності, постійно зазнають змін; профільний парламентський комітет вимушений опрацьовувати цілу низку пропозицій щодо внесення змін до чинного банківського законодавства. Існує ряд проблем, пов’язаних з побудовою взаємодії банківських інститутів з центральним банком держави, створенням банківських об’єднань тощо, та правовим регулюванням цих відносин. Саме тому сьогодні гостро відчувається потреба у комплексному дослідженні правовідносин у сфері організації банківської системи України, яка є одним з чинників стабільності національних фінансів та, відповідно, – національної економіки.

Наведене свідчить про своєчасність узагальнення теоретичного і емпіричного матеріалу, провіедення оцінки тенденцій розвитку правовідносин у сфері банківської діяльності та вирішення проблем функціонування банківської системи країни в цілому, внесення пропозицій щодо їх розв’язання в теорії, нормотворчості та в практичній сфері.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з організаційними й нормотворчими заходами, що здійснюються в Україні з метою гармонізації й адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу; реформування правової системи держави та поступового приведення її у відповідність з європейськими стандартами, в тому числі й у сфері фінансового, банківського, податкового законодавства.

Даний напрям дослідження отримав свого закріплення в Указах Президента: „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11 червня 1998 р. № 615/98, „Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 30 серпня 2000 р. № 1033, „Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” від 14 вересня 2000 р. № 1072, у Комплексній програмі розвитку банківської системи України на 2003 – 2005 роки, в нормотворчій діяльності Національного банку України тощо.

Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Обраний напрям дослідження є складовою частиною цільових комплексних програм: „Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України” (номер державної реєстрації 0198 W 004863), яка розроблялася на юридичному факультеті в період з 1 січня 1997 р. по 31 грудня 2000 р.; та „Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка почала розроблятися на юридичному факультеті з 1 січня 2000 р. Дисертація являє собою певний внесок у розкриття напрямків загального дослідження, визначеного у цих програмах.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі врахування досягнень юридичної та економічної наук, узагальнення правозастосовної діяльності Національного банку України та органів державної влади, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства розкрити правові проблеми організації й функціонування банківської системи України та ролі Національного банку України в регулюванні банківської діяльності й здійсненні банківського нагляду, сформулювати теоретичні висновки й пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства.

Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження зроблено спробу вирішити наступні завдання:

– визначити зміст й основні принципи банківської діяльності на сучасному етапі суспільного розвитку;

– визначити поняття банківських правовідносин, розкрити їх зміст та особливості;

– з’ясувати поняття й сутність банківського законодавства як комплексної галузі законодавства;

– дати розгорнуту характеристику джерел банківського права України;

– визначити поняття, принципи й функції банківської системи України;

– охарактеризувати банківську систему України у взаємозв’язку її елементів;

– визначити критерії автономії Національного банку України та методи забезпечення його незалежності;

– дати визначення й розкрити зміст організаційно-правових і функціональних принципів діяльності Національного банку України;

– визначити спеціальні принципи, що обумовлюють особливості діяльності територіальних установ центрального банку;

– визначити правові засади проведення Національним банком України грошово-кредитної політики, спрямованої на виконання його основної мети – забезпечення стабільності національної грошової одинці;

– визначити поняття, зміст й основні завдання банківського нагляду;

– проаналізувати правові засади організації системи банківського нагляду в Україні та перспективи її реформування;

– визначити принципи й методи контрольно-наглядової діяльності Національного банку України та правові засади застосування ним санкцій за порушення банківського законодавства.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері банківської діяльності, організації й функціонування банківської системи України та регулюються Конституцією України, Законами України „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та багатьма іншими законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, нормативно-правовими актами Національного банку України та органів державної влади, а також міжнародними актами у сфері фінансової й банківської діяльності, у тому числі Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом.

Предметом дослідженняє теоретичні та методологічні проблеми правового регулюваннядіяльності Національного банку України і банківських установ, що входять до банківської системи України.

Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої в роботі мети та задач дослідження, його об’єкта та предмету. Ґрунтуючись на гносеологічному підході, автор спиралася на вітчизняний і зарубіжний теоретичний досвід правової та економічної наук, що знайшов свого закріплення в науково-практичній літературі. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали такі наукові методи: спеціально-юридичний (формально-догматичний), логічний, історико-правовий, порівняльно-правовий та системно-структурного аналізу.

За допомогою спеціально-юридичного методу досліджувалися зміст та сутність банківських правовідносин, здійснювалась зовнішня наукова обробка правового матеріалу. Важливу роль цей метод відіграв при констатації окремих законодавчих положень і норм, що закріплюють завдання і функції Національного банку України та банківських установ, які входять до складу банківської системи держави.

Логічний метод дослідження обумовив послідовність висловлений суджень, понять і висновків.

Єдність логічного та історико-правового методів сприяла простеженню історичних закономірностей розвитку правового регулювання відносин в сфері банківської діяльності, створення й функціонування банківської системи держави. У сукупності зі синхронічним і діахронічним підходами, притаманними порівняльному методу дослідження, застосуванням моделювання це дозволило з’ясувати сутність банківських правовідносин у співставленні з минулими і сучасними, національними й зарубіжними їх аналогами.

Системно-структурний метод надав можливість проаналізувати особливості банківських правовідносин, їх структуру, встановити юридичні факти, що слугують підставою для їх виникнення, зміни й припинення. За допомогою аналізу й синтезу структури банківської системи, з урахуванням факторів, що впливають на функціонування її складових елементів, були виявлені характерні ознаки організації й діяльності банківських установ України; у тому числі, Національного банку України як центрального банку держави, що очолює банківську систему та забезпечує регулювання банківської діяльності, підтримує стабільність банківської системи та створює важелі захисту інтересів її клієнтів. Проаналізовано поступовий розвиток всієї банківської системи внаслідок конкретизації, змінності та інтегративності її в цілому.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація стала першим в українській правовій літературі комплексним, узагальненим монографічним дослідженням правових проблем організації та діяльності банківської системи України. У дисертації обґрунтовується ряд нових у теоретичному плані й важливих, на наш погляд, для практики понять і положень:

1. На науково-теоретчному рівні визначено суть фінансової діяльності держави в банківській сфері та сформульовано її головне завдання в регулюванні діяльністю банківської системи України.

2. Висвітлено роль і значення банківської системи у виконанні основних функцій фінансової системи держави.

3. Дістало подальшого розвитку положення про зміст банківської діяльності та її особливості в сучасних умовах. Визначено, що банківська діяльність – це система діючих спеціальних суб'єктів та операцій, здійснюваних ними як учасниками єдиної банківської системи з приводу грошей, цінних паперів і валютних цінностей як засобів платежу, заощадження й товару. В правовому розумінні банківська діяльність є сукупністю правових дій, що здійснюються певними суб'єктами у формі, яка вимагається законом або договором. У даному аспекті банківська діяльність являє собою систему постійно здійснюваних угод і операцій, що спрямовані на отримання прибутку.

4. В дисертації дістало подальшого розвитку положення про складну правову природу банківської діяльності. Доведено, що банківська діяльність носить підприємницький характер, є виключною та професійною, характеризується специфічними режимами правового регулювання й супроводжується зовнішніми та внутрішніми банківськими ризиками, що створює додаткові підстави для підвищеного нагляду з боку держави в особі уповноважених органів.

5. В дослідженні розкрито поняття банківського законодавства й визначено його місце в системі законодавства України. Банківське законодавство розглядається як система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності. Акцентується увага на необхідності розгляду банківського законодавства як одного з пріоритетних напрямків процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

6. У дисертації визначено особливості, що притаманні для банківського законодавства, зокрема: міжгалузевий характер законодавства, що регулює банківську діяльність; його комплексність; значна кількість нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності, переважно, підзаконних актів, тощо. Сформульовано пропозиції щодо прийняття ряду законів, які повинні регулювати відносини у сфері банківської діяльності, у тому числі – валютні відносини.

7. Ретельно досліджено поняття джерела банківського права. Проаналізовано конституційні основи банківського права; визначено роль і значення банківських стандартів та звичаїв, у тому числі міжнародних правових актів. Джерела банківського права визначаються як система його зовнішніх форм, що регулюють суспільні відносини у сфері створення та функціонування банківської системи України, проведення банківських операцій, а також організації та здійснення регулювання Національним банком України, органами державної влади та банківськими об’єднаннями.

8. В роботі розкрито суть нормотворчої функції Національного банку України, проаналізовано зміст нормативно-правових актів центробанку; проблеми їх прийняття та практика реалізації. Пропонується наступне визначення розпорядчого документу Національного банку України – це акт центрального банку, який останній видає в процесі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання завдань у сфері грошово-кредитної політики, здійснення валютного контролю, банківського регулювання та банківського нагляду відповідно до компетенції, наданої йому Законом України „Про Національний банк України”.

9. Вперше сформульовано принципи системи органів Національного банку України, у тому числі й спеціальні принципи організації діяльності територіальних установ центробанку.

10. Вперше на концептуальному рівні розкрито значення незалежності та автономії Національного банку України для виконання його основної функції – забезпечення стабільності національної валюти. Здійснено детальний аналіз норм законодавчих актів, що визначають правовий статус керівних органів центральних банків України, країн Європи та США.

11. На підставі аналізу правового статусу керівних органів Національного банку України визначено їх роль у процесі забезпечення стабільності національної грошової одиниці та звернуто увагу на недопустимість порушення принципу інтернаціоналізації керівних органів центрального банку. Наголошується, що чинне законодавство, зокрема Закон України „Про Національний банк України”, містить ряд положень щодо визначення порядку формування Ради НБУ та її функцій, що вступають в супереч із вищезазначеним принципом інтернаціоналізації і можуть створити загрозу для проведення виваженої монетарної політики та виконання основної функції центробанку – забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

12. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері розмежування компетенції між Головою, Радою та Правлінням Національного банку України

13. На концептуальному рівні досліджено правові засади проведення центральним банком держави грошово-кредитної політики, нормативно-правове закріплення інструментів та методів її проведення.

14. В роботі дістало подальшого розвитку поняття банківського нагляду, зміст якого визначається міжнародними стандартами. Автор наголошує на тому, що банківський нагляд являє собою одну з форм управлінської діяльності держави, оскільки в зазначених відносинах центральний банк (або інший уповноважений орган) реалізує функцію державного управління банківським сектором.

15. На науково-теоретичному рівні визначено принципи банківського нагляду, що здійснюється Національним банком України з метою забезпечення стабільності банківської системи держави; класифіковано види, методи та форми проведення центробанком заходів у сфері банківського нагляду й контролю. На підставі проведеного гносеологічно-правового аналізу визначено організацію системи банківського нагляду в Україні та шляхи її реформування.

16. Здійснено детальний аналіз застосування заходів юридичної відповідальності за порушення банківського законодавства; визначаються особливості санкцій, що їх застосовує Національний банк України до порушників. Наголошується, що проблеми нагляду завжди залежать від соціальної політики, політичного втручання, відсутності політичного бажання вирішувати проблеми, організаційних недоліків. Проблеми можуть також виникати від методології наглядової перевірки, що приділяє увагу лише формальній відповідності правовим нормам. Підставою для виникнення проблем може бути також відсутність системи раннього попередження й відповідного зовнішнього нагляду. Автором запропоновано новий підхід щодо визначення особливостей застосування заходів відповідальності за порушення банківського законодавства.

За підсумками проведеного дослідження дисертантом запропоновано внести зміни і доповнення до Закону України „Про Національний банк України”, інших нормативно-правових актів з метою усунення наявних колізій.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані:

– для подальшої розробки правових проблем організації банківської системи держави, для наукових досліджень правового статусу окремих її складових елементів, у подальшій розробці теоретичних проблем здійснення окремих банківських операцій;

– при вдосконаленні чинного законодавства, що визначає правовий статус Національного банку України, банківських установ та режим проведення банківських операцій, а також визначає питання відповідальності посадових осіб банківських установ за порушення банківського законодавства, в тому числі, за розголошення банківської таємниці;

– для вдосконалення нормотворчої роботи Національного банку України, що базується на нормах Конституції України;

– у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсів „Фінансове право” та „Банківське право”, під час викладання даних дисциплін;

– для підготовки й вдосконалення методичного матеріалу зі спецкурсів „Проблеми правового статусу кредитних установ”, „Банківське законодавство”.

Положення дисертації можуть слугувати для подальшого наукового дослідження фінансових, адміністративних, цивільних, господарських правовідносин тощо, правового статусу учасників відносин у сфері банківської діяльності.

Теоретичні положення та висновки, які становлять наукову новизну роботи, були представлені автором у конкретних рекомендаціях і пропозиціях автора до відповідних проектів нормативних актів, що визначають правовий статус НБУ та його органів (зокрема, Положення про Апарат Ради Національного банку України). Ряд пропозицій здобувача були враховані при підготовці наукових висновків по законопроектах з фінансової та банківської діяльності та висновках щодо стану чинного законодавства під час роботи автора консультантом Комітету з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України протягом 2000 – 2002 рр. та Комітету з питань правової політики, консультантом якого автор є з 2002 р.

Положення й висновки науково-теоретичного дослідження знайшли свого закріплення також під час роботи здобувача Головним консультантом Інституту законодавства Верховної Ради України.

Ряд висновків й узагальнень автора були реалізовані у конституційному поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 7,8 Закону України „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, розглянутому Конституційним Судом України 10 жовтня 2001 року.

Ряд положень, отриманих як результат дисертаційного дослідження, знайшли практичного впровадження у звітах за результатами науково-дослідної роботи, проведеної автором у Центрі досліджень проблем прав людини при юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Положення, доведені автором в результаті здійснення наукового дослідження, знайшли своєї практичної реалізації при написанні дисертантом навчального посібнику з курсу “Фінансове право” (2003 р.).

Результати дисертаційного дослідження використовувалися при читанні лекцій з курсу „Фінансове право” та спецкурсів „Проблеми правового статусу кредитних установ”, „Банківське законодавство”, „Правові засади формування й функціонування кредитно-фінансових установ”, „Податкове право” в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та інших вищих навчальних закладів; підготовці навчально-методичних матеріалів із зазначених курсів для студентів юридичного факультету.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де, безпосередньо, й була виконана дисертація. Окремі положення дисертації доповідались автором на Міжнародній науково-практичній конференції „Правове регулювання державних доходів та видатків” (вересень 1998 р., м. Полтава); науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і адміністративна реформа в Україні” Інституту законодавства Верховної Ради України (лютий 1999 р., м. Київ), Всеукраїнській науковій конференції „Сутність, цілі та засоби права” (травень 2001 р., м. Чернівці), науково-практичному семінарі „Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (грудень 2001 р., м. Ірпінь), на Міжнародному науково-практичному семінарі „Проблеми нормативно-правового забезпечення бюджетно-податкової політики держави” (листопад 2002 р., м. Ірпінь); на ІХ Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (лютий 2003 р., м. Львів); на Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансовий механізм та його правове регулювання” (квітень 2003 р., м. Саратов); на Міжнародній науковій конференції „Фінансово-правова доктрина постсоціалістичної держави) (вересень 2003 р., м. Чернівці); на Міжнародній науково-практичній конференції за участю Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Світового банку „Україна. Фінансовий сектор: нова стратегія реформ” (червень 2001 р., м. Київ); на науково-практичних семінарах під егідою Національного банку України, Комітету з фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Світового банку: „Банківське законодавство та його роль у стабілізації та розвитку економіки” (лютий 1999 р., м. Київ); „Нормативно-правове регулювання банківського кредитування та реалізація принципу рівності прав боржника та кредитора” (березень 2001 р., м. Київ), „Монетарна політика Національного банку України” (квітень 2002 р., м. Київ) та ін.