Необхідність та сутність кредиту

План

1. Необхідність кредиту. Передумови формування кредитних відносин.

2. Сутність кредиту. Об’єкти і суб’єкти кредитних відносин.

3. Принципи кредитування.

4. Теоретичні концепції кредиту.

5. Функції кредиту.

Теми рефератів

1. Сутність кредиту та його зв'язок з іншими економічними категоріями.

2. Суб’єкти і об’єкти кредитних відносин, специфіка цих відносин. Сучасні суб’єкти юридичних відносин.

3. Економічні межі кредиту мікро- і макрорівні.

Рекомендована література

Основна:

1.Господарський Кодекс Ураїни

2.Гроші та кредит. Підручник за заг. ред. М.І. Савлука. КНЕУ, 2002 р., розд. 8, 9.

3.Луців Б.С. «Гроші, банки та кредит» у схемах і коментаріях» 2000р., т. 6.

Додаткова:

1. Івасів Б.С. Гроші та кредит. 2002 р.

2. Колесников В.М. «Банковское дело» М. с. 6 – 8, 289 – 321, 257

Термінологічний словник

Кредит – позика у грошовій або товарній формі, що її надає кредитор позичальникові на умовах повернення, строковості, платності.

Кредитна лінія – надання позичальникові юридично оформленого зобов’язання банком, надавати йому протягом деякого часу кредити (відкрити кредитну лінію) в межах позиченого ліміту.

Кредитний ризик – ризик несплати позичальником отриманого кредиту і відсотків за користування кредитом.

Кредитоспроможність – наявність у позичальника умов для отримання кредиту і здатності повернути його.

Позика – передавання грошей чи матеріальних цінностей за договором позики юридичній або фізичній особі на умовах повернення.

Позичальник – суб’єкт кредитних відносин, що отримав кошти у тимчасове користування.

Позичка – один із видів договору, угоди між двома сторонами – позичкодавцем і позичальником. Згідно з такою угодою позичальник отримає від позичкодавця у власність або у оперативне управління гроші чи товари, а через певний термін зобов’язаний повернути рівну суму грошей або товарі еквівалентного значення і цінності.

Застава – один із способів, який забезпечує виконання боржником прийнятих на себе зобов’язань.

ТЕМА 9

ВИДИ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ

План

1. Форми та види кредиту. Критерії класифікації кредиту.

2. Характеристика окремих видів кредиту: банківського, комерційного, споживчого, іпотечного, лізингового, міжнародного.

3. Процент за кредит. Сутність та види процентів.

4. Роль кредиту. Основні напрями прояву ролі кредиту в ринковій економіці.

Теми рефератів

1. Відсоток за кредит як інструмент реалізації платності кредиту.

2. Розвиток кредитних відносин в Україні.

3. Іпотечний кредит, його характеристика.

Рекомендована література

Основна:

1. Господарський Кодекс України.

2. Закон України «Про лізинг» (зі змінами) від 16.12.97.

3. Гроші та кредит. Підручник за заг. ред. М.І. Савлука. КНЕУ, 2002 р., розд. 8, 9.

Додаткова:

1. Івасів Б.С. Гроші та кредит. 2002 р.

2. Колесников В.М. «Банковское дело» М. с. 6 – 8, 289 – 321, 257

Термінологічний словник

Банківський відсоток – це плата за використання кредиту банку.

Банківський кредит – від кредиту, які надають банки підприємством, домашнім господарствам, державам на певний термін на умовах повернення і платності.

Бланковий кредит– кредит без забезпечення цінними паперами або матеріальними цінностями.

Вексельний кредит– кредит, який надає банк власникові векселя шляхом купівлі (обліку) векселя до настання терміну платежу. У такій угоді беруть участь три сторони: боржник (трасат), первісний кредитор (трасант) і той, кому повинна бути сплачена сума (ремітент).

Іпотечний кредит – довгострокові позики під заставу нерухомості: землі, виробничих і житлових приміщень, споруд.

Комерційний кредит (товарний)– особлива форма кредиту, що його надають продавці покупцям у вигляді продажу товарів у розстрочку, з відстроченням платежу. Надається під боргові зобов’язання – вексель. Кредит має форму товару, плата за який вноситься у майбутньому і є погашенням кредиту.

Контокорентний кредит– кредит, який надають банки своїм постійним клієнтам, що мають у банку єдиний розрахунковий (контокорентний) рахунок, на якому обліковують усі надходження і платежі клієнта.

Кредити незабезпечені– незабезпечені кредити терміном від 30 до 60 днів; недостатньо забезпечені – терміном від 60 до 180 днів; забезпечені кредити – терміном понад 180 днів.

Лізинг – довгострокова оренда (на термін від 6 місяців до декількох років) машин, устаткування, транспортних засобів, споруд та інше з передбаченням можливості їх наступного викупу орендарем.

Ломбард– спеціалізована небанківська фінансово-кредитна установа, що надає позику під заставу рухомого майна.

Маржа– різниця між ставками позичкового та депозитного процента, що являє собою прибуток банку.

Міжбанківський процент– процент за кредитами, що видаються одним комерційним банком іншому.

Обліковий процент– процент, установлений як плата за кредити, що надаються центральним банком комерційним банкам.

Позичковий процент– ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

ТЕМА 10

ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

План

1. Сутність фінансового посередництва, його задачі та функції.

2. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва.

3. Небанківські фінансово-кредитні установи, їх призначення на грошовому ринку.

Теми рефератів

1. Банки, їх задачі та функції.

2. Пара банківська система, її роль на грошовому ринку.

Рекомендована література

Основна:

1. Гроші та кредит. Підручник за заг. ред. М.І. Савлука. КНЕУ, 2002 р., розд. 8, 9.

2. Гроші та кредит. Підручник за ред. Івасіва Б.С. Тернопіль Карт-Бланш 2005 р.

Додаткова:

1. «Гроші та кредит», за ред. Михайлівської І.М., Ларіонова К.Л., Львів, 2006 р., тема 9.

2. Закон України «Про страхування», «Про інвестиційні фонди і компанії»

Термінологічний словник

Інвестиційна компанія– фінансовий посередник, що спеціалізується на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення.

Кредитна спілка– громадська організація, метою якої є фінансовий захист її членів шляхом взаємного кредитування за рахунок залучених їхніх особистих заощаджень.

Лізингова компанія– спеціалізована фінансово-кредитна установа, яка за власні або залучені кошти придбає предмети тривалого користування (машин, обладнання, устаткування, споруди) з метою передання їх у лізинг (на тривалий час 5 – 10 років) іншим економічним суб’єктам для використання ними у виробничій сфері.

Пенсійний фонд– спеціалізований фінансовий посередник, який здійснює пенсійні виплати громадянам після досягнення ними певного віку, за рахунок коштів акумульованих раніше на договірних засадах у цільові фонди.

Страхова компанія– спеціалізована установа, діяльність якої полягає у реалізації відносин щодо захисту майнових інтересів економічних суб’єктів під час настання певних обставин (страхових випадків). Здійснює діяльність за рахунок страхових фондів, створених шляхом акумуляції спеціальних страхових внесків.

Факторингова компанія– фінансовий посередник, що спеціалізується на купівлі у фірм прав на вимогу.

Фінансова компанія– фінансово-кредитна установа, діяльність якої складається з мобілізації тимчасово вільних коштів з метою подальшого надання їх у позики, як правило, не інвестиційного характеру.

Фінансовий посередник– суб’єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля фінансовими інструментами.

ТЕМА 11

ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ

План

1. Призначення та роль центрального банку.

2. Основи організації центральних банків.

3. Становлення центрального банку в Україні, його задачі та функції.

4. Місце центрального банку в системі регулювання і контролю за банківською діяльністю.

Теми рефератів

1. Походження центральних банків та їх розвиток.

2. Пропозиція грошей та роль центрального банку в її формуванні.

3. Функції центрального банку України.

4. Основи організації, функції та особливості банківської системи України..

Рекомендована література

Основна:

1. Закон України «Про Національний Банк України» від 16.12.97.

2. Гроші та кредит. Підручник за заг. ред. М.І. Савлука. КНЕУ, 2002 р., розд. 8, 9.

Додаткова:

1. Адамік Б.П. національний банк і грошово-кредитна політика: навчальний посібник. Тернопіль, Карт-бланш, 2000 р.

2. «Національний банк Украхни: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності» за ред. О.С.

Термінологічний словник

Банк – фінансова організація, заклад, який здійснює різні види операцій з грошима і цінними паперами і надає фінансові послуги урядам, підприємствам, громадянам і один одному.

Емісія грошей– випуск в обіг грошей у готівковій (банкнотна емісія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.

Емісійний банк– банк, якому надано право випуску грошей в обіг. Звичайно, це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.

Золотовалютний резерв– офіційний запас золота (у злитках та монетах) і валютний запас, що зберігається в центральному банку держави з метою проведення валютних інтервенцій на внутрішньому та зовнішньому валютних ринках і отримання іноземних кредитів під забезпечення цим резервом.

Кредитна політика - інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання обсягами кредитів, що надаються центральними банками комерційним банкам і уряду з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Ліцензія НБУ– оформлений у встановленому порядку дозвіл на здійснення банківської діяльності в межах певного переліку операцій.

Норма обов’язкових резервів– установлене юридичним актом (законом чи рішенням центрального банку) процентне співвідношення суми обов’язкових резервів, що утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до обсягу зобов’язань за відповідними статтями.

Пасивні операції центральних банків– операції із залучення ресурсів. Включають операції з формування банківського капіталу, емісійні операції та зобов’язання центрального банку щодо комерційних банків, уряду, кредиторів і вкладників.

Політика відкритого ринку– інструмент грошово-кредитної політики, який полягає в можливості впливу на обсяг грошової маси в обігу через операції купівлі-продажу державних цінних паперів.

Політика «дешевих грошей»- система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на збільшення грошової маси в обігу. Реалізується через зниження процентних ставок та розширення обсягів кредитів, що їх надають центральні банки банкам другого рівня, зниження норм обов’язкового резервування, купівлю цінних паперів центральними банками у комерційних банків та інших заходів, що роблять гроші легкодоступними.

Політика «дорогих грошей»- система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на скорочення грошової маси в обігу, що досягається використанням інструментів протилежних «дешевих грошей» (скорочення обсягів кредитів, підвищення процентних ставок за кредитами, підвищення норм обов’язкових резервів продажу державних цінних паперів банкам другого рівня).

Політика обов’язкових резервів– інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість зміни норми обов’язкового резервування для комерційних банків з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Процентна політика– інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання відсотковими ставками, що їх установлює центральний банк за кредитами з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

РЕПО– операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційними банками про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

ТЕМА 12

КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК

П л а н

1. Комерційні банки як основна ланка кредитної системи.

2. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків.

3. Організаційно-правові форми застосування комерційних банків в Україні .

4. Активні операції комерційних банків

5. Пасивні операції комерційних банків.

Теми рефератів

1. Основні показники діяльності банків.

2. Сутність і структура капіталу комерційного банку.

3. Комерційні банки, їх роль в здійсненні інвестиційної політики України.

Рекомендована література

Основна:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність».

2. Луців Б.Л. «Гроші, банки та кредит у схемах і коментаріях». Тема7.

3. Гроші та кредит. М.І. Савлук К. 2004 р., розд. 11, 12.

Додаткова:

1. Івасів Б.С. Гроші та кредит.

2. Банківська справа: навчальний посібник. О.М. Петрук, за ред. д.е.н. Ф.Ф.Бутинця. Житомир – 2003.

Термінологічний словник

Банк – фінансова установа, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і строковості.

Банківські операції –це операції, спрямовані на розв’язання завдань банків, тобто ті, що відображають банківську діяльність і, зазвичай, пов’язані з рухом особливого товару – грошей.

Пасивні операції банків – це операції, за допомогою яких утворюються банківські ресурси.

Активні операції – операції, які проводять банки з метою прибуткового використання і розміщення коштів, залучених у процесі пасивних операцій.

Банківські послуги – послуг, які здійснює банк за дорученням клієнта, за його рахунок і, зазвичай, від його імені.

Банківські ресурси – сукупність коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.


Наши рекомендации