Видатки на науково-дослідні роботи

В Україні діє широка мережа наукових установ, її центром є Національна академія наук України (НАН України). Всі нау­ково-дослідні організації мають загальнонауковий і галузевий профілі. Науково-дослідні організації загальнонаукового профі­лю знаходяться у віданні НАН України і займаються розробкою теоретичних проблем, що мають загальнодержавне значення. До галузевих належать науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські та технологічні організації, підпорядко­вані різним міністерствам і відомствам, які займаються розроб­кою проблем прикладного характеру [14, c. 370].

Значну роль у розвитку науки відіграють науково-дослідні підрозділи вищих навчальних закладів, які займаються на­уковими розробками відповідно до профілю діяльності на замовлення підприємств, організацій, установ, міністерств, ві­домств, а також беруть участь у виконанні державних замов­лень [14, c. 234].

Залежно від методів господарювання науково-дослідні ор­ганізації поділяються на госпрозрахункові та бюджетні. Госп­розрахункові організації свої видатки покривають за рахунок власних доходів. Бюджетне фінансування таким організаціям виділяється під виконання державного замовлення в межах вартості науково-дослідних розробок. Бюджетні організації знаходяться на бюджетному фінансуванні [14, c. 234].

Організаційні та економічні принципи, на яких ґрунтується науково-технічна політика, закріплені в Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 1 грудня 1998 року [7]. Відповідно до цього закону держава забезпечує фінансу­вання і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фун­даментальних досліджень, довгострокових державних науко­во-технічних програм [16, c. 370].

Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 11 липня 2001 року [8] визначає правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Та­кі напрями формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки і техніки і є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період. Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється через систему державних наукових та науково-технічних програм, а також державне замовлення на науково-технічну продукцію. Формування переліку державних наукових та науково-тех­нічних програм забезпечується спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади у сфері наукової і науко­во-технічної діяльності [16, c. 370]. Джерело фінансування науково-дослідних робіт залежить від їх характеру. Напрямки науково-дослідних робіт наведені на рис 8.2 [15, c. 33].

Фундаментальними науково-дослідними роботами є пошукові теоретичні напрямки науки. Визначити наперед результативність та ефективність таких робіт складно, тому неможливо встановити їх вартісну оцінку. У зв’язку з великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.

Прикладні науково-дослідні роботи пов’язані з визначенням форм і методів впровадження в практику результатів фундаментальних досліджень, які завершилися певними винаходами. Оскільки в даному випадку можливе прогнозування ефективності таких робіт, встановлення їх вартісної оцінки, то фінансування може здійснюватися за рахунок коштів замовника.

В Україні існує певна спеціалізація наукових закладів. Академічні науково-дослідні заклади, підпорядковані Національній академії наук, займаються фундаментальними дослідженнями, тому їх діяльність фінансується з Державного бюджету. У частині прикладних досліджень фінансування здійснюється головним чином за рахунок замовника.

Другу групу складають відомчі заклади, основний профіль яких – прикладні дослідження, спрямовані на розвиток централізованих коштів міністерств і відомств або за кошти замовників. Якщо відомчі заклади ведуть фундаментальну тематику, то в цій частині вони отримують кошти з бюджету [15].

Фінансування наукових закладів ґрунтується на складанні їх кошторису. Обсяг фінансування визначається штатним розписом. У разі фінансування наукової тематики розробляється кошториси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той науковий заклад, який розроблятиме цю тему [15].

Згідно з чинним законодавством органами загального управління наукою в Україні є Верховна Рада та Кабінет Міністрів.

Бюджетне фінансування науково-технічних робіт здійс­нюється шляхом:

- базового фінансування як засобу підтримки фундамен­тальних досліджень, що виконуються в наукових установах і вищих навчальних закладах;

- цільового фінансування наукових досліджень і розробок з пріоритетних напрямів, науково-технічних програм;

- контрактного фінансування окремих важливих дослід­жень і розробок, що пройшли конкурсний відбір.

Пріоритетні напрями науково-технічної діяльності наведено на рис. 8.4 [16].

Держава використовує фінансово-кредитні та податкові ва­желі з метою створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення науково-технічної діяльності через та­кі заходи:

- створення інноваційних фондів, сприяння організації та діяльності комерційних банків, заснованих на різних формах власності, систем страхування науково-технічної діяльності;

- здійснення пільгового оподаткування і кредитування, прискореної амортизації основних фондів підприємств, об'єд­нань та організацій, що провадять роботи з пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу, а також спрямовують кош­ти до інноваційних фондів.

З валового доходу виключаються кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на пово­ротній основі для здійснення інноваційних проектів, у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України [16, c. 377]. Встановлено пільговий порядок оподаткування інновацій­ної діяльності інноваційних центрів, внесених до державного реєстру. Прибуток від реалізації інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, оподатковується в розмірі 50% діючої ставки