Частки національних центральних банків у капіталі ЄЦБ
Національний банк Бельгії | 2,8885% |
Національний банк Данії | 1,6573% |
Німецький Бундесбанк | 24,4096% |
Банк Греції | 2,0585% |
Банк Іспанії | 8,8300% |
Банк Франції | 16,8703% |
Центральний банк Ірландії | 0,8384% |
Банк Італії | 14,9616% |
Центральний банк Люксембургу | 0,1469% |
Банк Нідерландів | 4,2796% |
Національний банк Австрії | 2,3663% |
Банк Португалії | 1,9250% |
Банк Фінляндії | 1,3991% |
Банк Швеції | 2,6580% |
Банк Англії | 14,7109% |
Чистий прибуток ЄЦБ за рішенням Ради керуючих частково (не більше 20%) спрямовується для формування резервного фонду,залишок прибутку розподіляється між національними центральними банками (акціонерами ЄЦБ) пропорційно частці сплаченого ними капіталу.
Керівні органи ЄЦБ: Рада керуючих і Виконавче правління.
Рада керуючих складається з членів Виконавчого правління і голів національних центральних банків країн зони євро ЕВС. Рада визначає основні орієнтири монетарної політики й інструменти її реалізації. Рішення стосовно монетарної політики приймаються простою більшістю голосів членів Ради.
Для прийняття рішень стосовно формування капіталу банку, офіційних золотовалютних резервів і деяких інших питань голоси голів національних центральних банків зважуються згідно з участю цих банків у формуванні статутного капіталу ЄЦБ.
Рада керуючих є підзвітною Європейському парламенту і Раді міністрів країн—членів ЄС.
Виконавче правління складається з президента банку, віце-президента і чотирьох інших членів, які обираються за загальною згодою урядів країн-членів на рівні глав держав або урядів. Термін повноваження членів Правління становить 8 років і не підлягає подовженню. Виконавче правління здійснює реалізацію монетарної політики відповідно до рішень, прийнятих Радою керуючих, і розробляє директиви для національних центральних банків згідно з покладеними на нього повноваженнями.
Для координації монетарної політики між країнами зони євро та іншими країнами ЄС (Велика Британія, Швеція, Данія) створена Загальна Рада. Вона складається з Президента ЄЦБ, віце-президента та голів національних центральних банків країн—учасниць ЄС.
Щорічно ЄЦБ направляє звіт про діяльність ЄСЦБ Європейському Парламенту, Комісії і Раді Міністрів.
15.4. Становлення центрального банку в Україні
Центральний банк України — Національний банк — було утворено у 1991 р. згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність».
Законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи.
Основи правового статусу НБУ як центрального банку країни визначено Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави Національному банку надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління.
Згідно Закону «Про Національний банк України» Національний банк є особливим центральним органом державного управління, основним завданням (функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні.
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом державної власності та перебуває у його повному господарському віданні.Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов’язань банку.
Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура) Національного банку:
- центральний апарат;
- територіальні управління в областях і Автономній Республіці Крим;
- розрахункові палати;
- Банкнотно-монетний двір;
- Фабрика банкнотного паперу;
- Державна скарбниця;
- Центральне сховище грошей;
- спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.
Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком — Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банківській практиці.