Показники ефективності сільськогосподарського виробництва

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається на різних рівнях: народногосподарська ефективність; економічна ефективність галузей і виробництва окремих видів продукції; економічна ефективність господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, а також окремих заходів. Залежно від цього використовуються різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов'язані й відповідати критерію ефективності.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують натуральні і вартісні показники. Натуральні самі по собі ще не вказують на рівень економічної ефективності виробництва, але є вихідними для її вимірювання. Адже врожайність культур та продуктивність худоби і птиці повною мірою характеризують ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображують лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявної врожайності чи продуктивності худоби, бо один і той самий рівень урожайності чи продуктивності худоби може бути досягнутий при різних витратах або при рівновеликих витратах досягається різна врожайність та продуктивність худоби. Для одержання порівнянних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим результативним показником сільськогосподарського виробництва є обсяг валової й товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий і чистий дохід та прибуток.

В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв'язків та госпрозрахунку.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

– вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів на 1 грн. виробни­чих витрат;

– обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного пра­цівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва;

– рівень рентабельності та норма прибутку сільськогоспо­дарського виробництва.

Наведені показники характеризують ефективність вико­ристаних виробничих ресурсів, окупність витрат виробницт­ва та його рентабельність.

Визначення економічної ефективності виробництва окре­мих видів продукції рослинництва і тваринництва здійсню­ють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефектив­ності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва в розрахунку на 1 га посіву; на одного середньорічного працівника; на 1 люд.-год.; на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий дохід і прибу­ток на 1 га посіву, на 1 люд.-год.; на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції тваринництва використовують такі показники: виробництво валової продукції тваринницт­ва (грн.) з розрахунку на 1 ум. гол. худоби, на 1 ц к. од., на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий дохід і прибуток на 1 ум. гол. худоби, на 1 ц к. од., на 1 люд.-год., на 1 гри. виробничих витрат; рівень рентабель­ності виробництва.

Економічну ефективність виробництва продукції одного виду (зерна, молока тощо) визначають за допомогою таких показників як урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, затрати праці на 1 ц продукції, витрати кормів на 1 ц продукції (у тваринництві), собівар­тість одиниці продукції, прибуток з розрахунку на 1 га посіву чи одну голову худоби, рівень рентабельності.

Поряд з визначенням економічної ефективності сільсько­господарського виробництва на рівні галузей, підприємств та окремих продуктів визначають економічну ефективність різних заходів. Здійснення агротехнічних і зооветеринарних заходів, впровадження досягнень науки й передової практики зумовлюють необхідність визначення їх економічної ефективності та прогнозування можливих наслідків для економіки сільськогосподарських підприємств.

Особливе значення при впровадженні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур має хімізація. Розрахунок економічної ефективності застосування хімічних засобів ґрунтується на порівнянні приросту вро­жайності, одержаного за рахунок внесення мінеральних до­брив або пестицидів, з додатковими витратами по їх вико­ристанню. До останніх належать витрати на придбання, навантаження та перевезення, зберігання, підготовку (под­рібнення, змішування), внесення в грунт, а також на збиран­ня додаткового врожаю. Для визначення економічної ефек­тивності застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин використовують таку систему показників: приріст урожайності; окупність мінеральних добрив (обсяг додаткової продукції в натуральному виразі з розрахунку на 1 кг NPK, кг); підвищення продуктивності праці (збільшення виробництва продукції в розрахунку на 1 люд.-год. або зниження затрат праці на 1 ц продукції); зниження собі­вартості продукції в результаті застосування добрив; окуп­ність витрат на добрива (вартість додаткової продукції на 1 грн. додаткових витрат, пов'язаних із застосуванням доб­рив) ; додатковий чистий дохід з розрахунку на 1 га по­сівної площі, на 1 люд.-год., на 1 грн. додаткових витрат; рівень рентабельності застосування добрив (відношення чистого доходу до витрат на застосування добрив, виражене в процентах).

Для визначення економічної ефективності використання засобів хімізації важливо правильно обчислити приріст уро­жаю, а також вартість додаткової продукції (основної і побічної). При цьому вартість одержаної продукції обчис­люють за фактичними цінами з урахуванням її якості (натуральної маси зерна і вмісту клейковини, цукристості коренеплодів цукрових буряків, вмісту крохмалю в картоплі тощо). При розрахунках рівня ефективності в динаміці вартість продукції оцінюють у порівнянних цінах. Продукцію кормових культур, що не набуває товарної форми і викори­стовується підприємством, оцінюють за виходом поживних речовин (ц к. од.) та ціною 1 ц вівса.

Економічна оцінка сільськогосподарських культур і сор­тів. Така оцінка в підприємствах необхідна для обґрунтування раціональної структури посівних площ, при проектуванні тa освоєнні сівозмін. Для її здійснення потрібні дані хімічно­го аналізу про якість вирощуваних культур і сортів. Ці дані можна одержати в регіональних агрохімічних лабораторіях.

Економічну ефективність вирощування нових сортів сіль­ськогосподарських культур визначають порівнянням їх із районованими, які виступають тут як своєрідний стандарт. Новий сорт і стандарт порівнюють за середньою врожайніс­тю культури протягом 3—5 років. При цьому враховують основну і побічну продукцію, визначають їх поживну цін­ність у центнерах кормопротеїнових одиниць. Крім того, визначають затрати праці (в люд.-год.) на 1 га посіву та 1 ц кормопротеїнових одиниць; порівнюють також виробничі затрати на 1 га посіву культури і собівартість 1 ц продукції; ціну реалізації та чистий доход (прибуток) з 1 га посіву, а також рівень рентабельності, виражений у процентах.

Економічну оцінку сівозмін здійснюють порівнянням кіль­кох сівозмін за певною системою показників. Перша їх група враховує витрати на виробництво продукції у порівнюваних сівозмінах: витрати виробництва і праці на 1 га ріллі. Друга – це показники ефекту (результативні) з розрахунку на 1 га: урожайність, вихід кормопротеїнових одиниць, валова продукція рослинництва в порівнянних цінах, товар­на продукція (за цінами реалізації), валовий та чистий дохід і прибуток. Третя група – показники ефективності виробництва: валова продукція, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 грн. виробничих витрат, на 1 люд.-год., на 1 га ріллі; собівартість 1 ц кормопротеїнових одиниць; рівень рентабельності виробництва товарної продукції.

Найкращою є та сівозміна, яка забезпечує максимальний вихід продукції землеробства з 1 га ріллі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції.

Економічну ефективність різних способів утримання тва­рин розглянемо на прикладі молочного скотарства. Тут поширені такі способи утримання корів: прив'язний, без­прив'язний і комбінований. Кожний з них має свої переваги й недоліки. Ефективність способів утримання корів визнача­ють за допомогою порівняння таких показників: надій молока від корови, кг; витрати кормів на 1 ц молока, к. од.; затрати праці на виробництво 1 ц молока, люд.-год.; собівар­тість 1 ц молока, грн.; капітальні вкладення на ското-місце. Інтенсифікація тваринництва супроводжується впро­вадженням комплексної механізації виробництва, її ефек­тивність можна визначити порівнянням ряду показників до впровадження комплексної механізації і після нього. Основ­ними з них є: поголів'я корів, гол.; річний надій від корови, кг; поголів'я, яке обслуговує один працівник ферми, гол.; кількість закріплених за дояркою корів, гол.; енергоозброє­ність праці; затрати праці на корову за рік і на 1 ц молока, люд.-год.; капітальні вкладення в механізацію в розрахунку на 1 гол., грн..; річні експлуатаційні витрати на корову і на 1 ц молока, грн.; рівень рентабельності виробництва молока.

Визначення економічної ефективності різних способів утримання тварин в інших галузях тваринництва відбуваєть­ся приблизно так само, як і в молочному скотарстві, але з урахуванням специфіки галузі та показників продуктивнос­ті тварин (жива маса при постановці на відгодівлю та знятті з відгодівлі, середньодобові прирости живої маси).