Тема № 8. Поняття і зміст бюджетного процесу.
ДИСЦИПЛІНА : ФІНАНСОВЕ ПРАВО
САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ
(самостійне вивчення - 2 години)
Тема № 8. Поняття і зміст бюджетного процесу.
Мета:дати студентам чітке поняття змісту бюджетного процесу. Студенти повинні знати принципи бюджетного процесу. Студенти повинні орієнтуватися в стадіях бюджетного процесу. Студенти повинні знати повноваження та обов’язки учасників бюджетного процесу.
Форми контролю:
- доповіді;
- обговорення;
- тести.
Питання для самостійного вивчення:
1. Повноваження та обов’язки учасників бюджетного процесу.
2. Розпорядники та головні розпорядники бюджетних коштів.
3. Резервний фонд бюджету.
Рекомендована література до теми:
| № | Вид | Назва |
| Базова | Конституція України від 28.06.1996 року № 30 із змінами і доповненнями. | |
| Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 року № 2456-VI із змінами і доповненнями. | ||
| Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями. | ||
| Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-X із змінами і доповненнями. | ||
| Кримінальний кодекс України від 05.04 2001 року N 2341-III із змінами і доповненнями. | ||
| Про державний бюджет України на поточний рік : Закон України поточного року. | ||
| Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12.07.2001 року № 2664-III із змінами і доповненнями. | ||
| Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 року № 2939-XII із змінами і доповненнями. | ||
| Про фермерське господарство: Закон України від 19.06. 2003 року № 973-VI із змінами і доповненнями. | ||
| Про державну програму приватизації: Закон України від 13.01.2012 року № 4335 - VI із змінами і доповненнями. | ||
| Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 року № 2121 - III із змінами і доповненнями. | ||
| Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 року № 280/97- ВР із змінами і доповненнями. | ||
| Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 року № 3125 - XII із змінами і доповненнями. | ||
| Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 року N 996-XIV із змінами і доповненнями. | ||
| Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 року № 3480 - IV із змінами і доповненнями. | ||
| Про державний кордон України: Закон України від 04.11.1991 року №1777- XII із змінами і доповненнями. | ||
| Про депозитарну систему України: Закон України від 06.07.2012 року № 5178 - VI із змінами і доповненнями. | ||
| Про Рахункову палату: Закон України від 02.07.2015 року № 576-VIII | ||
| Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.96 № 448 /96- ВР із змінами і доповненнями. | ||
| Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 року № 4452 - VI із змінами і доповненнями. | ||
| Про національний банк України: Закон України від 20.05.1999 року № 679 - XIV із змінами і доповненнями. | ||
| Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України: Закон України від 04.11.1999 року № 1212 - XIV із змінами і доповненнями. | ||
| Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 26.06.1997 року № 400/97 - ВР із змінами і доповненнями. | ||
| Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 року № 1264 - XII із змінами і доповненнями. | ||
| Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України: Постанова Правління національного банку України від 13.01.2005 року № 40/10310 із змінами і доповненнями. | ||
| Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15 із змінами і доповненнями. | ||
| Допоміжна | Фінансове право: навчальний посібник/ Л.О.Ковальчук, О.М. Ляхова, Л.І. Полюхович. – К., 2011.- 185 с. | |
| Фінансове право України: навчальний посібник Ю.О.Костенко – К.: «Центр учбової літератури», 2009. | ||
| Воронова Л.К. Фінансове право. – К.: Прецедент, Моя книга, 2006. | ||
| Фінансове право України: Навчальний посібник Л.К.Воронова – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність»,2009. | ||
| Контроль і ревізія: Навчальний посібник В.В.Павлюк, В.А.Сердюк – К.: Центр навчальної літератури, 2006. | ||
| Фінансове право України: навчальний посібник Ю.О.Костенко – К.: «Центр учбової літератури»,2009. |
Методичні рекомендації при вивченні теми
При вивченні першого питання (Повноваження та обов’язки учасників бюджетного процес.) студентам слід звернути увагу на те, що
На всіх стадіях бюджетного процесу задіяні його учасники, якими є, згідно зі ст. 20 Бюджетного кодексу, органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетні повноваження - це права і обов’язки учасників бюджетних правовідносин.
Учасниками бюджетного процесу є органи і посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, місцеві ради та ін.; розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, органи державного фінансового контролю. Всі ці суб’єкти наділені відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних стадіях бюджетного процесу.
Законодавчі органи влади усіх рівнів — Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради - мають право розгляду і затвердження бюджетів та звітів про їх виконання, здійснювати контроль за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховна Рада України наділена такими бюджетними повноваженнями: визначення бюджетної політики держави; прийняття постанови про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; визначення бюджетних повноважень усіх учасників бюджетного процесу, складу і обсягів доходів та видатків Державного бюджету України; затвердження показників соціально-економічного розвитку країни, необхідних для формування бюджетів усіх рівнів; розгляд і прийняття Закону про Державний бюджет на відповідний період та внесення змін до нього; розгляд і прийняття рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України тощо.
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету наділений такими бюджетними повноваженнями: відстеження, опрацювання та узагальнення пропозицій і висновків комітетів Верховної Ради України, народних депутатів України до проекту закону про Державний бюджет та законопроектів, які впливають на дохідну й видаткову частини бюджетів; підготовка висновків і необхідних матеріалів та подання їх на засіданні Верховної Ради у першому, другому й третьому читаннях проекту закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період; заслуховування інформації міністрів, керівників державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, а також головних розпорядників і розпорядників бюджетних коштів щодо виконання бюджетних повноважень на всіх стадіях бюджетного процесу; відстеження виконання, його оцінка та підготовка висновків про виконання закону про Державний бюджет протягом року.
Значну роль у бюджетному процесі відіграють органи виконавчої влади. Вони забезпечують усю підготовчу роботу зі складання проектів бюджетів, готують необхідні документи й матеріали, які разом із проектами бюджетів подають до законодавчих органів. Крім того, ці органи забезпечують виконання бюджетів, здійснюють контроль за їх виконанням, подають звіт про виконання бюджетів.
До бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України належать: розроблення та подання Верховній Раді України проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення та подання Верховній Раді України проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період; забезпечення виконання закону про Державний бюджет України; підготовка та подання Верховній Раді України звітів про виконання Державного бюджету України; розрахунок показників зведеного бюджету України та підготовка звіту про його виконання; прийняття рішень щодо використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; прийняття рішень про здійснення державних запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, та ін.
Міністерство фінансів України посідає центральне місце в бюджетному процесі, бо здійснює багато функцій, пов’язаних із функціонуванням бюджету. Наприклад, воно зобов’язане готувати проект державного бюджету, забезпечувати методичне керівництво іншими органами, що беруть участь у складанні проекту бюджету; координувати діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. З огляду на це Міністерство фінансів України наділене такими бюджетними повноваженнями: підготовка й узагальнення передбачених Бюджетним кодексом документів і матеріалів, необхідних для формування проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; аналіз бюджетних запитів; розроблення проектів нормативів бюджетної забезпеченості з розрахунку на одну особу, одного учня, одне ліжко-місце тощо; складання проекту закону про Державний бюджет України; організація виконання Державного бюджету України на всіх стадіях бюджетного процесу; розроблення і затвердження Річного розпису Державного бюджету України; обслуговування в межах своїх повноважень державного внутрішнього і зовнішнього боргу тощо. Особливо слід зазначити, що Міністерство фінансів України фактично наділене правом установлювати тимчасові обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету України (секвестр видатків).
Особливе місце в бюджетному процесі посідає Національний банк України, який має такі бюджетні повноваження: визначення основних засад грошово-кредитної політики України; розроблення законопроектів, пов’язаних із формуванням дохідної та видаткової частин бюджетів і підготовкою пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період.
Роль Президента України у бюджетному процесі полягає в тому, що він підписує Закон України про Державний бюджет на поточний рік та інші закони, що регулюють бюджетну діяльність; може застосовувати право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону про Державний бюджет та інших нормативних актів про бюджетну діяльність із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховній Раді України.
Бюджетний кодекс України визначає таких суб’єктів бюджетного процесу, як розпорядники бюджетних коштів, котрі за обсягом наданих прав поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня; бюджетні установи та одержувачі бюджетних коштів.
Головними розпорядниками бюджетних коштів Бюджетний кодекс України називає бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень. Отже, розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків із бюджету. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня підпорядковується у своїй діяльності відповідному головному розпоряднику. Ці суб’єкти фактично виконують відповідну частину бюджету та забезпечують ефективне й цільове використання виділених у їх розпорядження бюджетних коштів.
Згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, що передбачені бюджетом Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
Головні розпорядники бюджетних коштів мають широкі повноваження: розробляють проект кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу; доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань відповідно до затверджених призначень і забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Крім того, вони затверджують бюджетні призначення у відповідному бюджеті, мають право: витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою; розподіляти передбачені бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань. Дуже важливим є право головних розпорядників бюджетних коштів здійснювати контроль за повнотою надходжень отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Головні розпорядники, як уже зазначалося, отримують відповідні повноваження через установлення бюджетних призначень. Бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпорядникові коштів бюджету законом про Державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні й часові обмеження. Воно дає змогу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи коштом відповідного бюджету, надає розпорядникові коштів право брати зобов’язання щодо виконання робіт чи надання послуг. Бюджетні призначення встановлюються виключно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет і дають змогу суб’єктам виконувати бюджетні зобов’язання. Під бюджетним зобов’язанням розуміють будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими потрібно здійснити платежі протягом цього періоду або в майбутньому.
Розпорядники бюджетних коштів надають їх бюджетним установам та одержувачам бюджетних коштів. Бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів і є неприбутковою. Важливим є те, що бюджетні установи можуть використовувати бюджетні кошти виключно в порядку, що затверджений кошторисом доходів і видатків. До повноважень цих суб’єктів належить передусім підготовка бюджетних запитів. Бюджетний запит є документом, що підготовлений розпорядником бюджетних коштів і містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період. Фактично в цьому документі зазначено необхідну для належного функціонування суб’єкта суму грошових коштів.
Одержувачі бюджетних коштів - це юридичні й фізичні особи, що не мають статусу бюджетної установи. Ними можуть бути:
1) державні (комунальні) організації, установи й підприємства;
2) юридичні особи інших форм власності;
3) фізичні особи, в тому числі фізичні особи - підприємці.
Проте в Бюджетному кодексі чітко не закріплено коло осіб, які є учасниками бюджетного процесу - одержувачами бюджетних коштів. Останні можуть отримувати зазначені бюджетні ресурси лише через розпорядника бюджетних коштів. Права та обов’язки їх такі: своєчасно і в повному обсязі отримувати кошти, витрачати їх відповідно до бюджетного розпису та кошторису і т. ін.
При вивченні другого питання (Розпорядники та головні розпорядники бюджетних коштів.) студентам слід звернути увагу на те, що
До учасників бюджетного процесу належать органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами та обов'язками в сфері бюджетних правовідносин.
Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.
Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Бюджетні призначення визначаються лише головним розпорядникам коштів законом про Державний бюджет України на поточний рік чи рішенням про місцевий бюджет.
Відповідно до статті 21 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів у залежності від обсягу наданих прав поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Система головних розпорядників бюджетних коштів в залежності від бюджетних призначень наведена в таблиці 1.
Головні розпорядники бюджетних коштів мають право на отримання бюджетних асигнувань, взяття зобов'язань і здійснення видатків з бюджету.
У разі нецільового використання бюджетних коштів до головних розпорядників застосовується механізм зменшення бюджетних призначень, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Таблиця 1. Система головних розпорядників бюджетних коштів
Головні розпорядники бюджетних коштів
| Державного бюджету | Бюджету Автономної Республіки Крим | Інших місцевих бюджетів |
| 1) керівники органів, уповноважені КМУ Президентом, ВР України, 2) керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; 3) Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; | 1) уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; | 1) керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів; |
| 4) керівники установ та організацій, які визначені Конституцією України або входять до складу КМУ; 5) керівники Національної академії наук України,Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України | 2) керівники міністерств та інших органів влади Автономної Республіки Крим | 2) керівники головних управлінь, управлінь, відділів; 3) керівники інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад |
Так, Законом України про Державний бюджет України у 2005 році визначено, що розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання у 2005 році, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, в межах виділених їм асигнувань. Не вважаються бюджетними зобов'язаннями та не підлягають оплаті за рахунок коштів бюджету зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань. Взяття таких зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів є бюджетним правопорушенням.
Розпорядник бюджету нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику і діяльність якого координується через нього.
Підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, але одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників мають статус одержувачів бюджетних коштів.
Бюджетна установа - орган, установа чи організація, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету чи місцевих бюджетів, яка не є прибутковою.
Бюджетна установа створюється у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування. Відповідно до законодавства бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.
Головні розпорядники бюджетних коштів наділені широкими повноваженнями, що надаються їм для досягнення необхідних результатів в процесі здійснення своєї діяльності.
Головні розпорядники відповідно до Бюджетного кодексу наділені наступними повноваженнями:
1) розробляють плани своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;
2) розробляють на підставі плану діяльності проекти кошторисів та бюджетні запити і надають їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;
3) отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями;
4) затверджують кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;
5) здійснюють внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;
6) одержують звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізують ефективність використання ними бюджетних коштів.
Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня:
1) готують запити щодо обсягів видатків до проекту Державного бюджету України та подають їх відповідному головному розпоряднику;
2) отримують від головного розпорядника відомості про обсяги асигнувань, відповідно до яких у встановленому порядку складають кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації;
3) подають кошторис на затвердження головному розпоряднику і повідомляють про це відповідний орган Державного казначейства;
4) здійснюють видатки шляхом оплати рахунків через органи Державного казначейства;
5) подають головному розпоряднику та відповідному органу Державного казначейства звіт про використання коштів;
6) координують свою діяльність через головного розпорядника та вирішують з ним усі питання, пов'язані з виділенням асигнувань.
Одержувачі бюджетних коштів відповідно до законодавства:
1) готують запити щодо обсягів видатків до проекту Державного бюджету України та подають їх відповідному розпоряднику;
2) отримують від розпорядника відомості про обсяги асигнувань;
3) подають звіт про використання коштів розпоряднику;
4) вирішують з розпорядником усі питання, пов'язані з виділенням асигнувань.
Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів визначено необхідність формування мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів всіх рівнів, на підставі якої здійснюється виділення асигнувань та проведення платежів розпорядникам та одержувачам коштів місцевих бюджетів .
Вимоги щодо складання мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів містяться у Методичних рекомендаціях зі складання мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів всіх рівнів, затверджених наказом Міністерства фінансів України .
Мережа розпорядника - це згрупована розпорядником коштів бюджету у відповідності до законодавства України вичерпна інформація щодо установ (організацій), які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, а також підприємств, госпрозрахункових організацій, громадських та інших організацій, що не мають статусу бюджетних установ і які одержують безпосередньо через цього розпорядника кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами місцевої влади на виконання програм соціально-культурного та економічного розвитку.
Розпорядники коштів місцевих бюджетів нижчого рівня, класифікуються на такі, що мають власну мережу, та на розпорядників коштів без мережі.
Головні розпорядники формують мережу, що складається із розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, причому юридична особа, що включається до мережі, не може бути одночасно розпорядником бюджетних коштів та їх одержувачем. Розпорядники нижчого рівня та одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі головних розпорядників або розпорядників нижчого рівня, якщо вони отримують асигнування безпосередньо від них.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не може бути включений одночасно до мережі декількох головних розпорядників бюджетних коштів.
Державне казначейство України формує Єдиний реєстр розпорядників (одержувачів) коштів місцевих бюджетів всіх рівнів відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, який затверджено наказом Державного казначейства України.
Зміни до мережі розпорядників бюджетних коштів доводяться до органів Державного казначейства.
При вивченні третього питання (Резервний фонд бюджету.) студентам слід звернути увагу на те, що
Стаття 24. Резервний фонд бюджету
1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування.
3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.
4. Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад) щомісячно звітують перед Верховною Радою України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною місцевою радою) про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.
5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада.
Коментар:
1. При складанні проекту бюджету на відповідний рік та при його прийнятті неможливо з об'єктивних причин врахувати всі видатки, які необхідно буде здійснити протягом наступного року. Це видатки, які характеризуються двома ознаками: 1) вони не мають постійного характеру; 2) вони не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Неможливо наперед передбачити стихійні лиха, катастрофи, техногенні аварії тощо. Однак ліквідація наслідків від стихійного лиха, катастрофи, техногенної аварії вимагає значних грошових витрат, і, в першу чергу, коштів з бюджету, тобто бюджетного фінансування. З метою покриття таких витрат в Державному бюджеті України в обов'язковому порядку резервується певна сума коштів без визначення головного розпорядника бюджетних коштів. Виокремлена сума коштів об'єднується в резервному фонді.
2. Резервний фонд бюджету встановлюється законом про Державний бюджет України. Якщо резервний фонд створюється в складі місцевого бюджету, то він встановлюється рішенням про місцевий бюджет.
3. Законодавець покладає обов'язок щодо визначення порядку використання коштів резервного фонду бюджету на Кабінет Міністрів України.
4. Кошти резервного фонду бюджету можуть використовуватися на здійснення:
а) заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру. Дефініція поняття "надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру" міститься в статті 1 Закону України від 8 червня 2000 року N 1809-III "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру". Під цим поняттям законодавець розуміє "порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат";
б) інших непередбачених заходів, які відповідно до законів можуть здійснюватися за рахунок коштів бюджету, але не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету, тобто на момент затвердження бюджету не було визначених актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної ради, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради підстав для проведення таких заходів.
Не можуть бути віднесені до непередбачених:
1) заходи щодо обслуговування та погашення державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи боргу місцевого самоврядування;
2) додаткові заходи, що забезпечують виконання бюджетної програми (функції), призначення на яку затверджено у бюджеті;
3) капітальний ремонт або реконструкція, крім випадків, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;
4) придбання житла, крім випадків відселення мешканців з аварійних будинків унаслідок надзвичайної ситуації (наприклад, при відселенні громадян, житло яких постраждало внаслідок аварії в газорозподільних мережах, що сталась 13 жовтня 2007 року в м. Дніпропетровську - розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2007 р. N 869-р та від 15.10.2007 р. N 870-р);
5) надання гуманітарної чи іншої допомоги, крім випадків, коли рішення про надання такої допомоги прийнято Верховною Радою України, Президентом України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною радою.
5. Кошти з резервного фонду бюджету можуть бути виділені як на безповоротній основі, так і на умовах повернення, про що зазначається у рішенні про виділення таких бюджетних коштів. Кошти із резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.
6. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Наприклад, в 2007 році в Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було передбачено, що обсяг видатків загального фонду бюджету складає 142768163 тис. гривень (стаття 1 Закону), а резервний фонд - 470000 тис. грн. (додаток N 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", затверджений статтею 26 цього Закону).
7. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймається тільки в межах бюджетного призначення на цю мету, закріпленого у бюджеті на відповідний рік, та втрачає чинність після закінчення відповідного бюджетного періоду, тобто 31 грудня.
8. Звернення про виділення коштів з резервного фонду бюджету подаються:
1) до Кабінету Міністрів України щодо видатків державного бюджету. Заявниками виступають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації;
2) до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради щодо видатків місцевих бюджетів. Заявниками є підприємства, установи та організації.
У зверненні зазначається: а) напрям використання коштів резервного фонду бюджету; б) головний розпорядник бюджетних коштів, якому пропонується виділити кошти з резервного фонду бюджету (у разі необхідності); в) обсяг асигнувань, який пропонується надати з резервного фонду бюджету, в тому числі на умовах повернення; г) підстави для здійснення заходів за рахунок бюджету; д) інформація про можливість (неможливість) фінансування зазначених заходів за рахунок інших джерел та наслідки у разі, коли кошти з резервного фонду не будуть виділені.
Звернення містить обов'язкові додатки: а) розрахунки обсягу коштів з резервного фонду бюджету; б) перелік невідкладних (першочергових) робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та інших заходів; в) документи, що підтверджують отримані суми страхового відшкодування (у разі відсутності договору страхування - пояснення заявника про причини не проведення страхування); г) інша інформація, що підтверджує необхідність виділення коштів з резервного фонду бюджету на здійснення заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій з урахуванням факторів їх поширення, розміру завданих збитків та людських втрат і кваліфікаційних ознак надзвичайних ситуацій, а також інших заходів.
У разі необхідності виділення коштів з резервного фонду бюджету для фінансування заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного характеру, до звернення також обов'язково додаються: акти обстеження та дефектні акти, що підтверджують розміри завданих збитків, затверджені в установленому порядку; узагальнені кошторисні розрахунки на проведення аварійно-відбудовних та інших невідкладних робіт.
Не пізніше ніж у триденний термін з дня отримання звернення Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація чи виконавчий орган відповідної ради дають доручення відповідно Міністерству економіки України, Міністерству економіки Автономної Республіки Крим, головному управлінню, управлінню чи відділу економіки місцевої держадміністрації, виконавчому органу відповідної ради та Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу) щодо розгляду звернення та підготовки пропозицій для прийняття рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету. До виконання доручення в разі необхідності можуть залучатися інші зацікавлені органи виконавчої влади.
У разі потреби Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради дає доручення щодо підготовки експертних висновків стосовно звернення:
1) Міністерству з надзвичайних ситуацій України, регіональним комісіям з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях - щодо визначення рівня надзвичайної ситуації згідно з Порядком класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями. Вказаний Порядок було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 368;
2) Держбуду України (Укрінвестекспертизі) - щодо технічних рішень та вартісних показників, що підтверджують необхідність проведення робіт, які планується виконувати за рахунок коштів резервного фонду бюджету;
3) Мінагрополітики України (Міністерству сільського господарства Автономної Республіки Крим), головному управлінню, управлінню чи відділу сільського господарства і продовольства місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради - щодо оцінки збитків, завданих сільськогосподарським товаровиробникам, та необхідних для їх відшкодування коштів.
Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) розглядає звернення та додані до нього матеріали, готує пропозиції щодо підстав виділення коштів з резервного фонду бюджету, щодо можливості здійснення відповідних заходів за рахунок інших джерел, щодо можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету і наслідків у разі не виділення коштів на такі заходи та надсилає їх у тижневий термін Міністерству економіки України (уповноваженому місцевому органу).
Міністерство економіки України (уповноважений місцевий орган) згідно з дорученнями Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради) за результатами розгляду звернення та з урахуванням експертних висновків, пропозицій Міністерства фінансів України (місцевого фінансового органу) робить узагальнений висновок щодо підстав виділення коштів з резервного фонду бюджету, щодо правильності поданих розрахунків та щодо можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету, а також щодо оцінки наслідків у разі не виділення коштів на такі заходи з резервного фонду бюджету.
Міністерство економіки України (уповноважений місцевий орган) є відповідальним за підготовку та подання проектів рішень про виділення коштів з резервного фонду бюджету.
У разі визнання доцільності та можливості виділення коштів з резервного фонду бюджету Міністерство економіки України (уповноважений місцевий орган) готує відповідний проект рішення, в якому повинно бути визначено:
- головного розпорядника бюджетних коштів, якому виділяються кошти з резервного фонду бюджету;
- напрям використання коштів з резервного фонду бюджету;
- обсяг коштів, який пропонується надати з резервного фонду бюджету;
- умови повернення коштів, виділених з резервного фонду бюджету.
Міністерство економіки України (уповноважений місцевий орган) погоджує проект рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) і подає його в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України (Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій держадміністрації, виконавчому органу відповідної ради).
У виняткових випадках (загроза життю людей, об'єктам економіки та територіям) проект рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету Міністерство економіки України готує і подає на розгляд Кабінетові Міністрів України на підставі прогнозних розрахунків головного розпорядника бюджетних коштів, в якому передбачається виділення коштів з резервного фонду державного бюджету, з наступним оформленням цього проекту у двотижневий термін в установленому порядку.
Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, виконавчий орган відповідної ради) приймає рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету виключно за наявності висновків Міністерства економіки України та Міністерству фінансів України (уповноваженого місцевого органу та місцевого фінансового органу).
Головні розпорядники бюджетних коштів, які використали кошти з резервного фонду бюджету, подають Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України та Державному казначейству (уповноваженому місцевому органу та місцевому фінансовому органу) звіт щодо використання коштів у відповідності з переліком робіт або інших заходів, а у разі виділення коштів резервного фонду бюджету на умовах повернення - також інформацію про їх повернення до державного бюджету.
Державне казначейство України (його територіальний орган) готує інформацію (звіт) про використання коштів з резервного фонду бюджету і подає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті, Міністерству фінансів України та Міністерству економіки України (Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовому органу місцевої держадміністрації та виконавчого органу відповідної місцевої ради) не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним.
Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування щомісячно звітують відповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною місцевою радою про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.