Виконання розрахунково – графічної роботи.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
До виконання розрахунково – графічної роботи
по курсу
«Ринки праці»
для студентів спеціальності
«Прикладна економіка»
Одесса: ОНПУ, 2014
Міністерство освіти і науки України
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
До виконання розрахунково – графічної роботи
по курсу
«Ринки праці»
для студентів спеціальності
«Прикладна економіка»
Затверджено на засіданні
кафедри «Економична кібернетика та інформаційні технології»
Протокол № від 14 р.
Одесса: ОНПУ, 2014
Методичні вказівки до виконання розрахунково – графічної роботипо курсу «Ринки праці» для студентів спеціальності 8.18010024«Прикладна економіка» / Укладач: Л.М. Лінгур. Одеса: ОНПУ, 2014. – 10 с.
Укладач: Л.М. Лінгур, ст. вкл.
Розрахунково - графічна робота виконується в 11 семестрі з 2 до 5 тижня згідно з графіком навчального процесу. На її виконання відводиться 18 год індивідуальної роботи студента. Оцінювання роботи здійснюється за 35-бальною системою. За навчальним планом на виконання роботи відводиться 0,5 кредит.
Тематика розрахункової графічної роботи: «Зайнятість і використання трудових ресурсів»; «Безробіття як елемент ринку праці. Державна політика зайнятості»; «Система соціального захисту населення. Соціальний захист працездатності громадян».
Робота повинна підтвердити опанування студентом дисципліни та прищепити навички самостійної побудови та перевірки моделі.
Вихідні дані задаються викладачем з методичних вказівок до виконання розрахункової графічної роботи з дисципліни «Ринки праці».
Виконання розрахунково – графічної роботи.
Для виконання розрахунково – графічної роботи необхідно вивчити наступні теоретичні свідомості, ознайомиться з доступними статистичними даними та виконати послідовність розрахунків.
1. Зайнятість і використання трудових ресурсів
Раціональна зайнятість визначається по формулі:
(1)
Де Зпр— продуктивна зайнятість;
Зп— повна зайнятість.
Розрахуйте раціональну зайнятість регіону ( по варіантах).
Ефективна зайнятість характеризується використанням робочої сили без втрат, при якому виходить найбільший матеріальний результат, і вказує, при якому рівні продуктивності праці задовольняється потреба населення в роботі і яких шляхах досягається повна зайнятість.
Характеризуйте ефективну зайнятість регіону.
Соціально корисна зайнятість визначається числом працездатних людей, зайнятих як у суспільному виробництві, на військовій службі, в органах МВС, так і що навчаються очно, ведучих домашнє господарство ( що доглядають за дітьми, старими, хворими родичами).
Охарактеризуйте та визначить соціально корисну зайнятість регіону.
Система названих показників дозволяє оцінювати на макрорівні сутнісні характеристики зайнятості з позиції її ефективності, виявляти існуючі проблеми, що народжуються закономірності в тенденціях зайнятості й ураховувати ці процеси при формуванні й реалізації соціально-економічної політики в сфері праці.
Дайте загальних висновок по цих показниках по зайнятості в регіоні.
Вивчення структури по статі (чоловіки й жінки) і за віком (підлітки, літні) має важливе значення для формування робочих місць в економіці (у регіональному й галузевому розрізах) з урахуванням стану й розвитку ринку праці.
Для обраного регіону вивчити та навести структуру трудових ресурсів по статі і за віком.
Особливо значимою, якісною характеристикою є структура по освіті, оскільки вона характеризує стан інтелектуального розвитку трудових ресурсів. Рівень освіти визначають три показники: середнє число років навчання, чисельність учнів і студентів, питому вагу фахівців з вищою й середньою фаховою освітою.
Розрахуйте означені показники, охарактеризуйте стан інтелектуального розвитку регіону.
Показники структури трудових ресурсів безпосередньо пов'язані з динамікою трудових ресурсів, тобто з їхнім рухом.
Кількісні зміни в складі чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темп росту, темп приросту трудових ресурсів.
Абсолютний приріст трудових ресурсів визначається по формулі:
Тпр = Rn — Ro, (2)
де Тпр— абсолютний приріст трудових ресурсів у розглянутому періоді (кварталі, році, за ряд років);
Rnі Ro— чисельність трудових ресурсів відповідно на кінець і початок календарного періоду.
Темп росту — відношення абсолютної величини чисельності трудових ресурсів наприкінці даного періоду до їхньої величини на початку періоду.
Темп приросту можна розрахувати по формулі:
(3)
Для вивчення динаміки за ряд років визначаються середньорічні показники як середні геометричні величини по формулах:
- середньорічний темп росту:
(4)
- середньорічний темп приросту:
(5)
де Трс— середньорічний темп росту; n — число років.
Абсолютний приріст, темп росту й приросту дозволяють відслідковувати вплив на структуру трудових ресурсів природного руху населення, пов'язаного з народженням і смертністю, механічного руху, обумовленого міграцією, а також загальної зміни чисельності трудових ресурсів, зв'язаного й із природним, і з механічним рухом.
Розрахуйте та пояснить наведені показники для обраного регіону.
Ступінь ефективності застосування праці в будь-яких видах і сферах діяльності в остаточному підсумку виміряється часом, затрачуваним працівником на виготовлення продукції або виробництво послуг з урахуванням дотримання вимог технології і якості; при цьому ефективність оцінюється з позиції мінімізації витрат часу на одиницю результату праці. У матеріальному виробництві ефективність застосування праці оцінюється показником продуктивності праці. У нематеріальній сфері (в освіті, охороні здоров'я, обслуговуванні й ін.) відповідно до кінцевих результатів таких видів діяльності застосовуються різні показники.
Однієї з важливих сторін вивчення трудових ресурсів з позиції їхнього розподілу й раціонального застосування є облік регіональних особливостей їхнього формування й використання, що дозволяє оцінити ефективність політики держави в сфері соціально-трудових відносин на регіональному рівні.
По розрахованих показниках зробить висновки по рівням зайнятості та використанню трудових ресурсів в обраному регіоні.
2. Безробіття як елемент ринку праці. Державна політика зайнятості
Безробіття характеризується показниками її рівня, частоти й тривалості.
Рівень безробіття визначається у відсотках як відношення числа безробітних до числа зайнятих і безробітних — по формулі:
(6)
де 3 — число зайнятих; Б — число безробітних.
Частота безробіття встановлюється кількістю випадків безробіття в однієї людини за певний період; її ріст свідчить про низьку якість робочого місця (РМ) і погані умови праці або про значну частку разової роботи, що тільки й можуть знайти безробітні в кризові періоди.
Тривалість безробіття характеризується часом знаходження без роботи й визначається як середня тривалість перебування без роботи всіх безробітних або окремих її категорій, територій і т.п.
Визначить рівень безробіття тривалість безробіття в регіоні.
Існують два основних методи визначення рівня безробіття: періодично проведені опитування родин (США, Японія й ряд інших країн); підрахунок числа поданих заявок у державну службу зайнятості на одержання допомоги з безробіття (Великобританія й інші країни).
У країнах з розвитий ринковою економікою ці методи не характеризуються більшими кількісними розходженнями, але якісно вони розрізняються істотно. При обстеженні родин виявляються безробітні, які не реєструвалися в службі зайнятості й не подавали заявок на допомоги, тому метод опитування родин повинен би давати більшу чисельність і більший рівень безробіття. Однак при використанні другого методу ці показники збільшуються за рахунок того, що серед заявки, що подана, на допомогу з безробіття чимало таких, які не шукали роботу й не могли або не хотіли приступитися до неї.
У методиці закордонних країн середньомісячний рівень безробіття протягом даного року розраховується по формулі:
(7)
де Lve— рівень (норма) безробіття, %;
VE— середньомісячна чисельність безробітних;
LFc— чисельність цивільної робочої сили.
Розрахуйте середньомісячний рівень безробіття по методиці закордонних країн для обраного регіону.
Використовуючи отримані результати опишіть комплекс мір державної політики зайнятості, яки можуть поліпшити отримані показники.
3. Система соціального захисту населення. Соціальний захист працездатності громадян
Зміна рівня життя населення оцінюється на основі розрахунку індексу вартості життя, що у цей час обчислюється по наборі товарів і послуг для різних соціально-демографічних груп населення й по мінімальному наборі по формулі:
(8)
де Р0, Р1— ціна покупки базисного й поточного періодів;
q0— обсяг покупок базисного періоду.
У загальному виді процес обчислення індексу вартості життя можна представити поетапно: спочатку проводиться обстеження сімейних бюджетів для одержання інформації про структуру видатків різних груп населення; далі відбираються магазини й товари-представники, на яких вивчається зміна цін; на завершальному етапі визначається сам набір товарів-представників. У різних країнах кількість товарів у такому наборі коливається від 100 до 1000. Широко розвинена система “ваг” дозволяє переходити від конкретних товарів-представників до агрегованих (укрупнених) товарних позиціях.
В умовах розбалансованості вітчизняного ринку відбувається помітний ріст вартості життя. Це підсилює необхідність виміру впливу динаміки споживчих цін на рівень життя населення.
Використовуйте доступну інформацію, та розрахуйте індекс вартості життя у своєму регіоні.
Соціально значимими стандартами, що характеризують рівень гранично припустимих норм соціального забезпечення, є мінімальний споживчий бюджет, прожитковий мінімум, рівень бідності, риса бідності, “граничні значення” якості життя й ін.
Знайдіть та зафіксуйте ці показники та порівняйте їх раніше визначеними показниками.
У рекомендаціях ООН як комбінований показник рівня життя запропонований показник “індекс якості життя”, що включає характеристики, що визначають стан охорони здоров'я; рівень освіти; середню тривалість життя; ступінь зайнятості населення; платоспроможність населення; доступ до політичного життя.
Для міжнародного зіставлення рівня життя з 1990 р. застосовується соціальний індикатор — “індекс розвитку людського потенціалу” (ИРЛП), або скорочено “індекс людського розвитку” (ИЛР), що виміряється трьома показниками: очікувана тривалість життя, рівень освіти, реальний душовий валовий внутрішній продукт (ВВП). У сукупності вони відображають три головних якості: здорове життя, рівень знань, гідний людині рівень життя. Для кожного показника застосовується шкала від 0 до 1, де 0 - це мінімум, а 1 - максимум. За новою методикою мінімальні показники формуються історично, приблизно за 30 минулих років, максимальні розраховуються на 30 років уперед. ИЛР являє собою просте середнє трьох індексів: індексу очікуваної тривалості життя, індексу рівня освіти, індексу скоректованого реального ВВП на душу населення в доларах паритету купівельної спроможності (ППС). Кожний показник (індекс) розраховується по формулі виду:
(9)
де Дф — фактичне значення показника, Дmах і Дmin — відповідно максимальне й мінімальне значення показника.
Розрахуйте за минули 5 років: ИЛР; індекс очікуваної тривалості життя, індекс рівня освіти, індексу скоректованого реального ВВП на душу населення в доларах паритету купівельної спроможності (ППС).
Перехід від планової економіки до ринкового об'єктивно супроводжується різким збільшенням диференціації доходів населення. Причому на початку переходу цей процес відбувається на тлі економічного спаду й високих темпів інфляції, які загострюють проблему нерівності, викликаючи значне зниження рівня життя основної маси населення. Щоб згладити гостроту соціально-економічних протиріч і не допустити масового зубожіння населення, держава повинне брати активну участь у перерозподілі доходів, формувати нову систему соціального захисту населення, адекватну вимогам соціально орієнтованої ринкової економіки.
Нерівність і соціально-майнове розшарування населення — одна із серйозних проблем переходу до ринкових відносин. Для кількісної оцінки диференціації доходів застосовуються наступні показники: децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джинни, крива Лоренца.
Децільний коефіцієнт виражає співвідношення між середніми доходами 10% найбільш високооплачуваних і 10% найменш забезпечених громадян. В 1998 р. на 10% найбільш забезпеченого населення доводилося 33,1% грошових доходів, а 10% найменш забезпечених мали всього 2,5% грошових доходів, тобто доходи 10% заможних в 13,3 рази перевищували доходи 10% найбідніших. В 2000 р. ситуація практично не змінилася: 20% заможних мали 47,2% грошових доходів, а 20% найменш забезпечених — 6,1%, тобто грошові доходи 20% заможних в 7 разів перевищували доходи 20% найбідніших.
Коефіцієнт Джинни — це індекс концентрації доходів населення. Він використається для характеристики розподілу сукупного доходу між групами населення. У Росії значення цього коефіцієнта в 2000 р. становило 0,394, що значно перевищувало показники більшості європейських країн і США. У той же час об'єктивність підрахунку в Держкомстаті Росії є сумнівною: складно оцінити доходи найбільш забезпечених верств суспільства, тому що значна частина доходів не декларується.
Крива Лоренца демонструє ступінь видалення фактичного розподілу доходів від стану абсолютного рівного розподілу, що теоретично представлено бісектрисою на графіку часток доходів і часток родин.
Використуйте будь-яку офіційну інформацію та розрахуйте децільний коєфіціент та коефіцієнт Джинни для Європи, США, Росії або України.
Побудуйте криву Лоренца по даним Держкомстат України.
Для виконання розрахунків використовуйте офіційну інформацію Держкомстату України, Міністерства праці та соціальної політики України, результати переписі населення України, незалежних досліджень та іншу доступну інформацію.
Усі розрахунки необхідно проводити с використанням MS – Excel, оформлення роботи – відповідно методичним вказівкам по оформленню самостійних робот студентів.
Вибір регіону для обстеження – на розсуд студента.