Витрати фірми у короткостроковому та довгостроковому періодах
Економічні витрати поділяють на короткострокові та довгострокові, тобто витрати, що здійснюються відповідно в короткостроковий та довгостроковий періоди.
Короткостроковий період – це проміжок часу, надто короткий для заміни виробничих потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наявного устаткування. У цьому періоді виробничі потужності підприємства незмінні. Проте обсяг продукції, який виробляють, можна змінити, використовуючи більші або менші кількості праці, металів та інших ресурсів. Виробничі потужності у короткостроковому періоді можна також застосовувати менш або більш інтенсивно.
Довгостроковий період — це проміжок часу, достатньо тривалий для того, щоб фірма могла змінити обсяг усіх використовуваних ресурсів, у тому числі виробничих потужностей.
Наприклад, якби заводу «Електрон» потрібно було найняти ще 50 робітників або навіть цілу робочу зміну, то це було б короткостроковим коригуванням. Проте якби виникла потреба добудувати ще одне крило до заводського цеху і встановити там додаткове устаткування, це було б уже довгостроковим коригуванням.
Короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняються один від одного і концептуально, а не за тривалістю. У галузях легкої промисловості зміна виробничих потужностей може відбутися і за одну добу. Малі підприємства можуть збільшити виробничі потужності за кілька днів. Проте у важкій промисловості для цього потрібні роки.
У короткостроковому періоді зі зміною обсягу продукції витрати виробництва залишаються сталими, тоді як інші змінюються. Разом вони становлять загальні витрати фірми. Загальні витрати (ТС) – це сума витрат на всі ресурси, які використовують для виробництва продукції. Для короткострокового періоду загальні витрати поділяють на постійні витрати (ТFС) і змінні витрати (ТVС):
ТС = ТFС + ТVС.
Короткострокові загальні постійні витрати – це та частина загальних витрат, яка не змінюється зі зміною обсягу продукції. Ці витрати не залежать від цього обсягу. У короткостроковому періоді фірма не може уникнути постійних витрат. Припустимо, що якась фірма орендує приміщення за 20 000 гривень на рік протягом 10 років. Ця величина становить частину загальних постійних витрат фірми. Остання має сплачувати 20 000 гривень орендної плати щорічно протягом 10 років незалежно від кількості виробленої продукції. До загальних постійних витрат фірми належать також зарплата її вищого керівництва та податки на майно фірми. Загальні постійні витрати нерідко називають накладними витратами.
Короткострокові загальні змінні витрати– це та частина загальних витрат, яка змінюється разом зі зміною обсягу продукції. До змінних належать витрати на оплату праці, сировини, матеріалів тощо. Зі збільшенням обсягу виробництва залучають більше одиниць змінних ресурсів: отже, загальні змінні витрати зростають. Дані стовпчика 3 у таблиці 8.1 показують, що постійні витрати фірми становлять 50 гривень
Загальні витрати –це сума постійних і змінних витрат. На їхній основі можна визначити середні та граничні витрати, які є різновидами короткострокових витрат.
Короткострокові середні витрати. Середні витрати (АС) – це витрати на одиницю продукції. Розрізняють три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні загальні витрати. Середні постійні витрати (АFС)– це постійні витрати, поділені на обсяг продукції (ТFС: Q). Наприклад, у таблиці 8.1 середні постійні витрати для п’яти одиниць продукції дорівнюють 10 гривням (50 : 5). У міру збільшення обсягу продукції АFС зменшуються, що випливає з формули їх обчислення.
Середні змінні витрати (АVС)– це змінні витрати, поділені на обсяг продукції (ТVС : Q). Наприклад, у таблиці 8.1 середні змінні витрати на виробництво шести одиниць продукції дорівнюють 25 гривням (150 : 6).
Середні загальні витрати (АТС)–це загальні витрати, поділені на обсяг продукції (ТС : Q). Наприклад, у таблиці 8.1 середні загальні витрати на виробництво п’яти одиниць становлять 36 гривень (180 : 6). Менеджери часто називають середні загальні витрати вартістю одиниці продукції.
Короткострокові граничні витрати. Граничні витрати (МС)– це додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Оскільки у разі збільшення обсягу виробництва у короткостроковому періоді змінюється тільки змінна частина загальних витрат, то:
МС = ∆ТС / ∆Q = ∆ТVС / ∆Q,
де ТС і ТVС – зміна відповідно загальних та загальних змінних витрат, а
Q –зміна обсягу продукції.
Таблиця 8.1
Витрати фірми у короткостроковому періоді (дані умовні, грн.)
| Випуску, од., Q | Загальні постійні витрати, TFC | Загальні змінні витрати, TVC | Загальні витрати, TC | Середні постійні витрати, AFC | Середні змінні витрати, AVC | Середні загальні витрати, ATC | Граничні витрати, MC |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| - | - | - | - | ||||
| 50.0 | 50.0 | 100.0 | |||||
| 25.0 | 39.0 | 64.0 | |||||
| 16.7 | 32.7 | 49.4 | |||||
| 12.5 | 28.0 | 40.5 | |||||
| 10.0 | 26.0 | 36.0 | |||||
| 8.3 | 25.0 | 33.3 | |||||
| 7.1 | 25.0 | 32.1 | |||||
| 6.3 | 25.5 | 31.8 |
У таблиці 8.1 граничні витрати можна обчислити на основі TVС або TC. Наприклад, граничні витрати у разі збільшення обсягу продукції з п’яти до шести одиниць становлять 20 гривень, тому що ТVС фірми зростають зі 130 до 150 гривень. Загальні витрати виробництва також зростають на 20 гривень – зі 180 до 200.
Витрати в короткостроковому періоді на різних відповідають однаковій моделі, яка може бути пояснена за допомогою відомого нам закону спадної віддачі. Цей закон називають ще законом спадного граничного продукту. Для простоти аналізу припустімо, що фірма, яку ми розглядаємо використовує тільки два фактори: працю (L) – змінний, капітал (К) – постійний.
ТFС графічно відображаються прямою горизонтальною лінією. Це пояснюється тим, що незалежно від змін обсягу виробництва Q значення загальних постійних витрат є сталим ТFС1 (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Крива загальних постійних витрат
Відомо, що збільшення обсягу виробництва впливає на збільшення ТVС. Однак між цими величинами немає прямопропорційної залежності. Крива ТVС маєдві гілки зростання (рис. 8.2).
Рис. 8.2. Крива загальних змінних витрат Рис. 8.3. Крива загальних витрат
На ранніх етапах виробництва рівень випуску продукції низький; ТVС зростають У спадному темпі в результаті зростання продуктивності змінного фактора, поки не буде досягнутий певний рівень виробництва Q*. Перевершення цього рівня виробництва спричиняє зростання ТVС у зростаючому темпі в результаті зменшення продуктивності змінного фактора виробництва. Після досягнення рівня виробництва Q* починає діяти закон спадної віддачі. Крива ТVС має точку перегину А (рис. 8.2).
Причиною непропорційного зростання ТVС є непропорційна зміна продуктивності додаткових одиниць змінного фактора виробництва на різних стадіях виробництва. Спочатку вона зростає на інтервалі обсягу виробництва від 0 до Q* , а потім спадає.
На інтервалі обсягу виробництва від 0 до Q2 середня продуктивність змінного вхідного фактора зростає. Якщо рівень виробництва більший, ніж Q2, середня продуктивність змінного вхідного фактора починає падати при збільшенні обсягу виробництва продукції.
Криву загальних витрат ТС можна побудувати, додавши до кривої загальних постійних витрат ТFС криву загальних змінних витрат ТVС. Криві ТС і ТVС паралельні одна до одної. Відстань між ними по вертикалі для будь-якого рівня виробництва дорівнює значенню загальних постійних витрат (рис. 8.3).
Криві короткострокових середніх загальних витрат (АТС). З попереднього викладу ми вже знаємо, що:
АТС = ТС : Q =АFС +АVС = ТFС : Q + ТVС : Q.
Тепер наше завдання полягає в тому, щоб побудувати криві середніх загальних, змінних та постійних витрат і з'ясувати їхні характерні риси, а також взаємозв'язки між ними.
Почнемо з розгляду кривої АТС, яку зображено на рисунку 8.4.
Q1 Q
Рис. 8.4. Крива середніх загальних витрат
Як бачимо, крива середніх загальних витрат є дугоподібною. Вона спадає на ранніх стадіях виробництва. Це пояснюється тим, що середній продукт змінного фактора L зростає, коли зростає випуск продукції від 0 до Q1. Пізніше АТС починають зростати внаслідок падіння середнього продукту змінного фактора виробництва при зростанні виробництва.
Короткострокові середні змінні витрати (АVС). На рис. 8.5 зображено криву АVС. Вона схожа з кривою АТС. Причина дугоподібного вигляду кривої АVС така ж, що і в попередньому випадку з кривою АТС. Крива АVС розташована на рисунку 8.6 під кривою АТС, оскільки АVС < АТС на будь-якому рівні виробництва на величину середніх постійних витрат АFС, що відповідає цьому рівню.
Q1 Q
Рис. 8.5. Крива середніх змінних витрат
На ранніх стадіях АТС є набагато вищими, ніж АVС, тому що АFС займають великий відсоток АТС. Відстань по вертикалі між кривими АТС і АVС є АFС.
Рис. 8.6. Розташування кривих ATC і AVC Рис. 8.7. Крива середніх постійних витрат
Коли зростає Q, криві АТС і АVС наближаються одна до одної, тому АFС займають дедалі менший відсоток від АТС. Мінімальна точка АVС знаходиться зліва від мінімальної точки АТС, що веде до мінімальних АVС на нижчих рівнях виробництва.
Короткострокові середні постійні витрати (АРС). Як ми вже знаємо, постійні витрати обчислюються за формулою: АFС= ТFС : Q. Вони падають, коли ми рухаємося по осі Q (рис. 8.7), але ніколи її не перетинають, тому що вони завжди будуть певним відсотком від АТС,незалежно наскільки малим. Отже, АFС ніколи не дорівнюють нулеві: АFС > 0.
АFС падають, тому що ТFС — стала величина, а обсяг виробництва Q – змінна. Отже, чим вищий рівень виробництва, тим меншим буде значення АFС, яке йому відповідає.
Крива АFС проходить спочатку вище, а потім нижче від кривої АVС.
Криві АТС і АFС починаються з однієї точки (рис. 8.7).
Короткострокові граничні витрати (МС).На рисунку 8.8 зображено криву граничних витрат. Вона має дві гілки, які розмежовуються точкою А, — спадну та збільшувану. Це пояснюється тим, що для нашої гіпотетичної фірми закон спадної віддачі або, по-іншому, спадного граничного продукту починає діяти не відразу, а з досягненням обсягу виробництва Q*. На інтервалі від 0 до Q* граничний продукт МР зростає і наближається до максимуму, поки граничні витрати МС падають, а потім, зі зростанням МС, МР починає зменшуватися.
Надзвичайно важливим є розташування кривої МС відносно кривих АТС і АVС. Зверніть увагу на те, що крива МС перетинає знизу обидві ці криві у точках їхнього мінімального значення. Ці знання знадобляться нам при вивченні ринкових структур.
Q* Q
Рис. 8.8. Розташування кривої граничних витрат
У довгостроковому періоді можна розширити або скоротитивиробництво в межах окремої фірми, змінюючи затрати усіх ресурсів. У будь-який момент часу розміри фірми мають певну величину. В межах цих розмірів витрати змінюються за схемою, описаною для короткострокового періоду. Довгострокова крива витрат виробництва показує їхнє мінімальне значення для якогось обсягу виробництва фірми, коли всі фактори виробництва є змінними. У довгостроковому періоді постійних витрат немає, бо всі фактори – змінні.
Основною відмінністю між аналізом у короткому і довгому періодах є еластичність факторів виробництва. У довгому періоді, на відміну від короткого, можна контролювати обсяг випуску і витрати, змінюючи не тільки інтенсивність використання змінних факторів виробництва, а й самі розміри і кількість підприємств. Для довгого періоду розрізняють три види витрат: довгострокові загальні, середні та граничні витрати.
Довгострокові загальні витрати (LRТС) зображено на рисунку 8.9 за допомогою кривої LRТС. Як бачимо, до точки А на кривій LRТС загальні витрати зростають у спадному темпі, а пізніше – у збільшуваному.
Крива LRАС, зображена на рисунку 8.10, може бути побудована на основі кривих SRАТС, що відповідають різним розмірам підприємства однієї фірми. Уявімо, що фірма має невелике підприємство з виробництва взуття. Для його розмірів можна побудувати короткострокову криву SRАТС1 Вона показує той обсяг виробництва взуття, що забезпечує мінімальні АТС1,а також те значення Q, досягнувши якого, фірма повинна збільшити розміри свого підприємства. Збільшення потужності підприємства свідчить про зміну часового виміру, в якому працює ця фірма: вона вийшла за межі короткострокового і увійшла у довгостроковий період.
Рис. 8.9. Крива довгострокових загальних витрат Рис. 8.10. Побудова кривої LRAC
До того ж, використовуючи якийсь час нові додаткові потужності, які є постійними, фірма матиме можливість змінювати обсяг виробництва взуття, змінюючи витрати змінних ресурсів. Отже, вона знову працюватиме деякий час у короткостроковому періоді, для якого на рисунку 8.10 показано криву АТС2. Як бачимо, на кривій АТС2 знаходяться дві точки – а і b, яким відповідають критичні обсяги виробництва взуття, відповідно 25 і 40 одиниць. Ці обсяги орієнтують фірму на такі раціональні дії: якщо вона хоче виробляти понад 40 одиниць, то повинна знову наростити потужності свого підприємства, тобто знову із короткострокового виміру перейти у довгостроковий; якщо вона захоче виробляти менше 25 одиниць, то повинна зменшити розміри підприємства, тобто повернутися до тих розмірів, які маласпочатку. На рисунку 8.10 зображено п'ять кривих SRАТС, що відповідають п'ятьом можливим розмірам гіпотетичної взуттєвої фабрики. Фактично ж їх може бути набагато більше. Використовуючи частини (гілки) кривих SRАТС, — ті, що відмежовуються критичними обсягами виробництва (25, 40, 90, 105), можемо побудувати криву LRАС дляцього підприємства.
Характеристика і зв'язки між довгостроковими кривими такі ж, як і між відповідними кривими короткострокових витрат. Водночас відмінними є причини дугоподібного вигляду кривих LRАС та SRАТС. Такий вигляд кривої LRАС економісти пояснюють дією у довгому періоді закону ефекту масштабу. Він проявляється у додатному і від'ємному ефектах масштабу виробництва. Коли крива LRАС спадає, то переважає додатний ефект масштабу, і навпаки, коли вона зростає, переважає від'ємний ефект. Додатний ефект виникає внаслідок поглиблення поділу і спеціалізації виробництва, поліпшення фінансових можливостей підприємства у разі збільшення його розмірів тощо. Від'ємний ефект зумовлюється зниженням ефективності управління фірмою, коли вона збільшує свої розміри. Нагадаємо, що причиною дугоподібного вигляду кривої SRАТС є дія закону спадної віддачі.
Суть і види виторгу фірми
Виторг– це сума грошей, яка надходить від продажу фірмою певної кількості товарів і послуг. Мікроекономіка виділяє три види виторгу: середній (АR), граничний (МR), загальний (ТR). Розглянемо кожен із них окремо.
Середній виторг – це сума грошей, яку отримує продавець за продану одиницю продукції. Крива попиту на продукцію фірми є водночас кривою середнього виторгу. Те, що є ціною за одиницю продукції для покупця, є виторгом за одиницю продукції, або середнім виторгом, для продавця. Ціна і середній виторг збігаються: це явище доцільно розглядати з двох позицій – продавця і покупця. Відтак випливає, що АR = Р, де Р – ціна продукту, АR – середній виторг.
Загальний виторг – це добуток ціни та кількості проданого товару:TR = AR ´ Q . Оскільки AR = P , то TR = P ´ Q (табл. 21.3).
Граничний виторг – це зміна загального виторгу фірми, що походить із продажу однієї додаткової одиниці її продукту. МR – це додатковий виторг, отриманий виробником внаслідок зниження ціни і продажу додаткової одиниці продукції (табл. 8.2).
Таблиця 8.2
Розрахунок загального, середнього і граничного виторгу (дані умовні, грн.)
| Ціна одиниці продукції, Р | Кількість проданого продукту, од., Q | Загальний виторг, TR | Граничний виторг, MR | Середній виторг, AR |
| - | - | |||
| -1 | ||||
| -3 |
Граничний виторг обчислюється за формулою:
MR = ∆ТR / ∆Q
де ∆ТR – зміна загального виторгу;
∆Q – зміна кількості проданої продукції.
З таблиці 8.2 видно, що загальний виторг є нульовим, якщо продано нуль одиниць продукту. Перша продана одиниця збільшує загальний виторг від 0 до 5. граничний виторг – приріст загального виторгу від продажу першої одиниці продукції – становить 5. Четверту одиницю продано за ціною дві гривні, що зменшує загальний виторг; тому MR = -1.
Зауважимо, що загальний виторг найбільший у разі продажу трьох одиниць продукту, а оптимальною є ціна три гривні за одиницю.
Криві виторгу фірми. Якщо крива середнього виторгу AR, або крива попиту, є лінійною і спадною, тоді крива MR буде також лінійною і спадною. З таблиці 21.3 видно, що фірма має справу саме з такою кривою попиту. Вона описується рівнянням:
Q = 6 – P або P = 6 – Q,
тоді AR = TR : Q або MR = 6 – 2Q.
Oбидві криві (AR і MR) виходять з однієї точки на вертикальній осі (осі ціни). Проте нахил кривої MR вдвічі більший, ніж нахил кривої AR (рис.8.11).
Рис.8.11. Розташування кривих середнього Рис. 8.12. Крива загального виторгу
і граничного виторгу
Отже, якщо крива AR є лінійною і спадною, тоді можна зобразити і відповідну криву МR. Починаємо криву МR з точки на осі ціни, яка вдвічі менша, ніж та, що лежить на перетині з кривою AR (0 Q* = 2 0 Q1).
З функції AR = 6 – Q і MR = 6 – 2Q видно, що вони відрізняються значенням кутового коефіцієнта.
Крива загального виторгу. Зобразимо на рис. 8.12 криву ТR відповідно до даних продажу продукції, наведених у табл. 8.2. Якщо ТR = 0, то АR = 0, бо АR = ТR : Q. Якщо ТR – максимальний (ТRmax), то MR = 0 і AR є в серединній точці кривої попиту (відрізки ab і bc рівні). ТR зростає, досягає вершини і спадає.