Вимоги до оформлення магістерської роботи
Магістерську роботу друкують за допомогою комп’ютерних технологій. Рекомендовано використовувати текстовий процесор Microsoft Word. Шрифт друку повинен бути Times New Roman розміру 14, стрічка – чорного кольору однакової середньої жирності. Виділяти слова або окремі вислови можна за допомогою шрифту курсивом або підвищеної жирності. Текст друкується через 1,5 інтервали на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 × 297 мм), розміщуючи на сторінці 30 рядків (повний рядок повинен містити близько 65 знаків).
Окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна вписувати в текст роботи чорним чорнилом, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Текст магістерської роботи повинен бути надрукований із додержанням полів таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20, нижнє – 20 мм. Абзацний відступ має становити 12,5 мм. Обсяг основного тексту магістерської роботи повинен становити не менше 90 сторінок друкованого тексту. До загального обсягу магістерської роботи не входять список використаних джерел та додатки. Але всі сторінки зазначених структурних частин магістерської роботи підлягають нумерації на загальних засадах. Роздруковані на ПЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4, їх включають до загальної нумерації сторінок роботи та розмішують, як правило, в додатках.
Текст основної частини магістерської роботи поділяють на розділи та підрозділи. Заголовки структурних частин магістерської роботи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», заголовки розділів, «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами по центру симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою.
При комп’ютерному наборі тексту магістерської роботи допускається виділяти заголовки структурних частин, розділів та підрозділів жирним шрифтом без застосування курсиву і підкреслювання. Кожну структурну частину магістерської роботи треба починати з нової сторінки, при цьому на попередньому аркуші повинно бути не менше 4–5 рядків тексту.
Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Відстань між заголовком та наступним текстом має дорівнювати двом рядкам. Заголовки підрозділів слід починати з абзацу. Після заголовка підрозділу на сторінці повинно бути не менше 3–4 рядків тексту. Якщо ці умови не виконуються, заголовок переноситься на наступну сторінку.
Оформлення магістерської роботи має бути охайним, без помилок і помітних виправлень. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання магістерської роботи, допускається виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту (фрагмента малюнка) тим же способом, яким надрукована або написана робота.
Нумерацію сторінок розділів, підрозділів, ілюстрацій, таблиць, формул подають арабськими цифрами (Times New Roman розміру 14). Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті обраним для тексту шрифтом па відстані 10 мм від верхнього та правого країв аркуша без крапки в кінці. Не нумерують, але враховують при нумерації сторінки: титульний аркуш, завдання, реферат та зміст. Номер розділу друкують перед заголовком розділу, після номера крапку не ставлять. Наприклад:
1 ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З ЧЕКАМИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, між яким ставлять крапку. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться. Потім у тому же рядку йде заголовок підрозділу. Наприклад:
1.1 Операції банків з векселями
Ілюстрації. Залежно від об’єкта, задач і розмірів показників, що зіставляються, у магістерській роботі можуть бути використані різні графіки та діаграми.
Стовпчасті (стрічкові) діаграми використовуються для зіставлення однотипних величин, для зображення динаміки, а також структури явища. Стовпчасті (стрічкові) діаграми будуються у вигляді прямокутників, розташованих вертикально (горизонтально). Висота стовпчика (довжина стрічечки) повинна відповідати рівню зображуваного явища. Квадратні та кругові діаграми являють собою ряд квадратів або кіл, кожен з яких своєю площею виражає величину зображуваного явища.
Секторна діаграма являє собою коло, розділене на сектори, величини яких (по куту чи площі) відповідають порівняльним розмірам зображуваних показників.
Лінійні діаграми широко використовуються для характеристики виконання плану, розвитку явища в часі, при вивченні зв’язку між ознаками та законів розподілу. Лінійні діаграми будуються на координатному полі чи на числовій сітці. На осі абсцис відкладається в обраному масштабі час або факторні ознаки, на осі ординат – значення показників на момент або період часу, чи розміри результативної ознаки.
Координатні осі повинні бути розділені на інтервали або штрихами, або координатною сіткою. Поруч з розподілами повинні бути зазначені відповідні числа. Якщо началом відліку є нуль, то його варто вказувати один раз у точці перетину шкал. Частоту нанесених числових значень і проміжних розподілів шкал вибирають з урахуванням зручності користування діаграмою.
Ілюстрації (схеми, діаграми, графіки) необхідно подавати в магістерській роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці (Додаток И). Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межа розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, а після останньої цифри крапка не ставиться. Між номером рисунка і його назвою ставиться тире. Наприклад (другий рисунок першого розділу):
Рис. 1.2 – Операції з купівлі (сплати) та продажу дорожніх чеків (обмін готівкової іноземної валюти на чеки в іноземній валюті)
Сама ілюстрація розташовується у центрі, підпис друкується з абзацу.
При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Відстань між останнім рядком попереднього тексту й ілюстрацією повинна дорівнювати одному рядку. Така ж сама відстань має бути між підписом під ілюстрацією і наступним текстом. Пояснення під рисунком та підпис виконуються з додержанням текстового інтервалу.
Таблицю варто розміщати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, чи на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу (Додаток К). Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Після останньої цифри крапка не ставиться. Номер таблиці та її назва відокремлюється знаком тире. Наприклад (друга таблиця першого розділу):
Таблиця 1.2 – Торговельні операції з вкладення грошових коштів під векселі
Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої). Назва повинна бути короткою, відбивати зміст таблиці і міститься над таблицею.
Горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки і стовпчики таблиці, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.
При переносі частини таблиці на інший аркуш слово «Таблиця» та її номер вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над другою та наступними частинами праворуч пишуть слова «Продовження таблиці» та вказують номер, наприклад: «Продовження таблиці 1.2». Продовження таблиці має включать заголовки таблиці в вигляді номерів колонок. Рядок з номером колонок формується на початку під заголовком.
Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули чи рівняння необхідно залишити не менше одного рядка. Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу чи рівняння, варто приводити безпосередньо під формулою в тій же послідовності, у якій вони наведені в формулі чи рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числових коефіцієнтів варто наводити з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Наприклад:
 | (1.1) |
де S – обсяг виручки від реалізації;
VC – змінні витрати підприємства.
Формули, що йдуть одна за одною та не розділені текстом, відокремлюють комою.
Знаки (математичні й ін.) варто застосовувати лише у формулах. У тексті вони пишуться словами. Виключення складають знаки «+» і «-» при цифрі. Треба писати: «Температура змінюється від -150 до +150 °C».
Знаки «№», «%» та ін. застосовується тільки при цифрі чи буквеному знаку, в інших випадках вони пишуться словами. Допускається писати знаки «№», «%» не при цифрах – у заголовках таблиць, наприклад: «№ з/п», «у %».
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1 …
2 …
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
Посилання та цитування. При написанні магістерської роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться дані в магістерській роботі. Такі посилання дають змогу знайти документи та перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них с наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок.
Посилання в тексті магістерської роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «…у працях [1–7]…» або «…у роботі [5, с. 87]…».
Посилання на ілюстрації магістерської роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «…(рис. 1.2)…».
Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, «…у формулі (2.1)…».
На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2... «, або «...(табл. 1.2)...».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «…(див. табл. 1.3)…».
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичний аналіз того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається та закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручення думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.
Перерахування. За необхідності в середині тексту можуть наводитися перерахування. Перед перерахуванням ставиться двокрапка. Перед кожною позицією перерахування треба ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або не нумеруючи – дефіс. У магістерській роботі необхідно обирати єдиний спосіб оформлення перерахування.
Список використаних джерел. Джерела треба розміщувати в алфавітному порядку.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту.
Додатки. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток…» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» та ін. Один додаток позначається як «Додаток А».
Якщо додаток розміщений на декількох сторінках, то слово «Додаток» та його позначення вказують один раз. На другій чи наступній сторінках праворуч пишуть «Продовження додатка…» та вказують позначення, наприклад:
Продовження додатка А
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи та підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. В цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.
Якщо в роботі як додатки використовуються документи, які оформлюються згідно з вимогами до документації даного виду, їх копії повинні бути представлені на аркушах стандартного формату з одного боку. На першій сторінці такого документа повинні бути зазначені ті ж реквізити, що і на звичайному додатку.
Матеріали до захисту. Матеріал до захисту магістерської роботи подається на електронних носіях, в яких доповідь оформлена у вигляді презентації. Кількість слайдів, їх оформлення та режим показу вибирається автором відповідно до методичних рекомендацій (див. п. 12).
Замість слайдів або як доповнення до них можна використовувати демонстраційний матеріал на листах формату А4 (210 × 297 мм) у п’яти примірниках.