Регулювання й удосконалювання :оціально-трудових відносин

Для регулювання соціально-трудових відносин держава створює систему законодавчої і нормотворчої діяльності. Вона охоплює такі напрямки, як зайнятість, соціальна політика, умови й охорона праці, міграційна і демографічна політика і т. д.

Трудові правовідносини можуть регулюватися актами компетентних органів держави. До них відносяться: міжнародні договори за участю України, закони, укази Президента України, постанови Уряду України, Конституції (статути) суб'єктів України, їхні закони і постанови, накази й інструкції міністерств, комітетів, відомств, накази директорів підприємств, фірм і т. д., рішення зрганів місцевого самоврядування.

Система ринкових відносин в Україні лише створюється, отже, і нове законодавство про працю знаходиться в стадії розвитку. Поряд з Конституцією України, що визначає основні принципи правового зегулювання, У країні діє Кодекс законів про працю України 1971 р. (зі змінами від 1 березня 1998р.).

Важливу роль у регулюванні трудових відносин відіграють такі закони: Закон України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість насе­лення» (зі змінами і доповненнями від 11 грудня 1998 р.); Закон України за станом на 25 травня 1999 р. «Про колективні договори й угоди»; Закон України за станом на 25 травня 1999 р. «Про зхорону праці».

Названі нормативно-правові акти поширюються на всі трудові правовідносини в межах території України.

На рівні Конституції України і законів здійснюються закріплення, реалізація і захист трудових прав.

Правові акти, видані суб'єктами України, діють у межах їхніх територіальних границь.

Правові акти, видані міністерствами, комітетами, відомствами, їіють, як правило, у межах відповідної галузі. Однак окремі акти, видані Міністерством праці і соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України у сфері трудових правовідносин, поширюються і на працівників інших галузей.

Правові акти, видані органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ, фірм і організацій, поширюються гіа територію самоврядування і відповідно на членів трудового колективу. Як локальні правові акти виступають:

• колективний договір — правовий акт, що регулює трудові,

соціально-економічні і професійні відносини між роботодавцем і працівниками на підприємстві, в установ', організації (ст. 10 КЗпП України);

■ трудовий договір (контракт) — угода між працівником і

роботодавцем, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу з визначеної спеціальності, кваліфікації чи посади з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21

КЗпП України); • нормативні акти — правила внутрішнього трудового розпорядку,

положення про преміювання, про винагороду за підсумками

роботи за рік, угоди про графіки відпусток і т. .

Такі локальні нормативні акти обов'язкові для роботодавця, усіх структурних підрозділів, усіх посадових осіб і працівників, вони повинні відповідати вимогам ст. 2, ст. 2 , ст. 5 .

Усі нормативні акти у сфері праці не повинні суперечити Конституції України і законам і погіршувати правове положення працівників.

Історія виникнення МОП

Історія виникнення Міжнародної організації праці

Проблеми міжнародного регулювання трудових відносин виникли ще на початку XIX століття. Ці проблеми загострювалися дедалі більше. Постала необхідність прийняття міжнародного трудового законодавства до якої підштовхнула промислова революція в Європі та Північній Америці. Ця ідея була підтримана багатьма видатними промисловцями, в тому числі Робертом Оуеном та Даніелем Леграном, а також рядом політичних діячів та економістів. На користь прийняття міжнародних трудових норм було висунуто три аргументи. Перший з них мав гуманітарне спрямування та вказував на необхідність полегшити виснажливу працю трудівників. Другий аргумент, більш політичний, підкреслював важливість зміцнення соціального миру в промислово розвинених країнах з метою попередження суспільних потрясінь. Третій аргумент мав економічний характер та вказував на те, що міжнародне регулювання праці допоможе країнам з захисним трудовим законодавством уникнути втрат, спричинених подібною соціальною політикою для їх зовнішньої торгівлі. Тобто міжнародне регулювання дозволило б вирівняти умови міжнародної конкурентноздатності.

У 1901 році в Базелі (Швейцарія) було створено Міжнародну асоціацію з захисту трудящих. її виконавчим органом став Міжнародний трудовий офіс. Головним завданням останнього було проведення порівняльного аналізу національних законодавств, інформування держав, збирання й дослідження документації з трудового права. Міжнародна асоціація з захисту трудящих провела міжнародні конференції, де було вироблено дві конвенції - про нічну працю жінок і про використання білого фосфору в сірниковій промисловості. Слід зазначити, що вказані конвенції не отримали підтримки в законодавствах держав. Діяльність Міжнародної асоціації по захисту трудящих припинилася на початку Першої світової війни.

Основними причини виникнення МОП були:

- зростання чисельності та впливу робітничого класу, погіршення його стану підчас війни;

- активні революційні й соціальні виступи у країнах Західної Європи під впливом Жовтневого перевороту в Росії;

- бурхливий розвиток світової торгівлі й міжнародної конкуренції. Події, що відбулися на початку XX століття, потребували появи

міжнародної організації, яка захищала би права трудящих. Такою організацією стала Міжнародна організація праці (МОП). Вона виникла як автономна організація, тісно пов'язана з Лігою націй. Створення МОП було задекларовано Паризькою мирною конференцією 11 квітня 1919 року; в її роботі взяли участь представники 41 країни. Кожну державу було представлено двома делегатами від уряду та по одному - від підприємців і профспілок.

Місцем розташування МОП було визначено Женеву. МОП діє за принципами трипартизму, тобто в структурі всіх органів МОП закріплено принцип: два представники від уряду і по одному - від підприємців і профспілок.

Головною метою створення МОП було розроблення і прийняття міжнародних трудових норм. У 1926 році Міжнародна конференція праці ухвалила рішення про створення механізму контролю за дотриманням міжнародних трудових норм. Було створено комітет незалежних експертів, завданнями якого стали розгляд доповідей урядів і надання аналізу цих доповідей генеральною конференцією МОП

Підчас Другої світової війни ^Міжнародна конференція праці відбулася двічі - 1941 року в Нью-Йорку та 1944 року у Філадельфії. На цих конференціях МОП чітко висловилася на підтримку боротьби проти гітлеризму. У Філадельфії було сформульовано основні принципи, цілі та завдання МОП

Як основні принципи МОП було визначено таке:

1) Міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості.

2) Ненадання країною трудящим нормальних умов праці є перешкодою для інших народів, які бажають поліпшити стан трудящих у своїх країнах.

3) Свобода слова і свобода об'єднань - необхідні умови постійного прогресу.

4) Бідність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту.

5) Всі люди незалежно від раси, віри, статі мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах незалежності й гідності, економічної стійкості та рівних можливостей.

На заключному етапі Другої світової війни була створена Організація Об'єднаних Націй, між нею і МОП було укладено угоду про встановлення зв'язків. Таким чином, у 1946 р. МОП стала першим спеціалізованим закладом ООН. У 1960 р. при МОП було створено Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень, а 1965р. - Міжнародний навчальний центр у Турині. Сьогодні країнами-членами

МОП є 177 країн. Україна членом Міжнародної організації праці є з 1954 року. Як бачимо, для реалізації цих принципів необхідні міжнародні зусилля. Тому в основоположних документах МОП чітко сформульоване її намагання співпрацювати з урядами країн, а також відповідними міжнародними органами, на які покладена відповідальність за сприяння охороні здоров'я, освіті, добробуту всіх народів. Головний зміст своєї діяльності, таким чином, МОП вбачає в тому, щоб сприяти прийняттю державами світу таких програм, що спрямовані на вирішення найактуальніших для людей проблем праці. Міжнародна організація праці здійснює технічну допомогу за такими основними напрямами:

- удосконалення управління (соціально-трудовий аспект);

- професійне навчання і перепідготовка кадрів;

- політика працевлаштування і управління працею;

- трудове законодавство;

- умови і охорона праці, виробнича гігієна;

- статистика праці;

- розвиток кооперативних форм;

- соціальне забезпечення.

За останнє десятиліття щорічно виділялось в середньому біля 130 мільйонів доларів на проекти технічної співпраці.

Наши рекомендации