Розкрийте зміст процесу розподілу праці і спеціалізації, як елемента проектування підприємств. Наведіть приклад для підприємства готельного(ресторанного) господарства

Під розподілом праці в загальному визначенні розуміють відособленість (розмежування) діяльності людей у процесі спільної праці. Види суспільного розподілу праці:

■ загальний, що проявляється у розподілі на головні галузі: землеробство, скотарство, промисловість, торгівля, транспорт, зв' язок, банківська та страхова сфери; надання різного сервісу та послуг тощо;

■ частковий, що проявляється розчленуванням основних галузей суспільного виробництва на види й підвиди (підгалузі виробництва);

■ поодинокий, що проявляється розподілом праці всередині підприємств, цехів, дільниць, відділів, секцій тощо.

Розподіл праці на підприємстві- це відокремлення окремих часткових трудових процесів, здійснюване з метою скорочення виробничого циклу за рахунок одночасного виконання різних робіт, а також підвищення продуктивності праці внаслідок швидшого набуття виробничих навичок при спеціалізації робіт.

Основні види розподілу праці на підприємствах:

o технологічний;

o функціональний;

o професійно-кваліфікаційний.

Технологічний розподіл праці- розчленування виробничого процесу по стадіях, фазах, видах робіт і операціях, визначальним фактором якого є технологічний процес.

Функціональний розподіл праці- розподіл всього комплексу робіт залежно від ролі та місця різних груп працівників, що задіяні у виробничому процесі. Це розподіл промислово-виробничого персоналу на робочих, службовців, ІТР, менеджерів, молодший обслуговуючий персонал, охорону, учнів тощо. У свою чергу ці групи поділяються на підгрупи за функціональною ознакою.

Професійно-кваліфікаційний розподіл праці- розподіл працюючих за професіями (спеціальностями), а всередині них - за групами складності праці (розрядами, категоріями тощо).

Розкрийте зміст процесу визначення та оптимізації масштабу керованості і контролю, як елемента проектування підприємства. Наведіть приклад для підприємства готельного( ресторанного) господарства

Серед основних елементів проектування організації можна виділити наступні:

поділ праці і спеціалізація,

департаментізація і кооперація;

зв'язку між частинами та координація;

масштаб керованості і контролю;

ієрархія організації та її звенность;

розподіл прав і відповідальності;

централізація і децентралізація;

диференціація та інтеграція.

В даний час для визначення оптимального масштабу керованості широко використовується ситуаційний підхід, в основі якого лежить аналіз чинників, впливають на визначення масштабу керованості. До враховується факторів відносяться фактори, пов'язані з виконуваною роботою:

схожість робіт;

територіальна віддаленість робіт;

складність робіт.

Інша група факторів пов'язана з тими, ким керують і хто керує:

рівень підготовки підлеглих;

рівень професіоналізму керівника.

Самая численна група факторів має відношення до самого керівництва та організації:

ступінь ясності в делегуванні прав і відповідальності;

ступінь чіткості у постановці цілей;

ступінь стабільності (частота змін) в організації;

ступінь об'єктивності у вимірі результатівроботи;

техніка комунікації;

ієрархічний рівень організації;

рівень потреби в особистих контактах з підлеглими.

В залежно від стану зазначених змінних визначається оптимальний для конкретної ситуації масштаб керованості. Багатьма фахівцями рекомендуються якісь усереднені величини, які можуть бути прийняті в якості орієнтира під час визначенні масштабу керованості.

Обмеження, задаються масштабом керованості в ході росту організації, якщо не змінюються організаційні змінні, змушують керівництво постійно збільшувати кількість рівнів ієрархії. Вертикальний ріст організації має відомі недоліки, що призводять в остаточному підсумку до зниження загальної ефективності її функціонування. Спроби вирішити цю проблему привели до виділення двох типів масштабу керованості - вузькому і широкому.

Вузький масштаб керованості характеризується мінімальною кількістю підлеглих у одного керівника. У результаті, щоб з'єднати нижні ланки організації з вищою ланкою, збільшується кількість ієрархічних рівнів.

Таке групування людей і робіт має ряд переваг:

при меншій кількості підлеглих керівникові легше здійснювати контроль за їх роботою, і тому в нього з'являється можливість робити це більш якісно;

керівник також може швидше обмінюватися інформацією з меншою кількістю підлеглих.

Однак за такої побудови зв'язків є й недоліки:

у керівника, дуже завантаженого контролем невеликого числа працівників, може з'явитися прагнення до втручання в їхню безпосередню роботу;

багаторівневість робить зв'язку громіздкими, довгими і дорогими.

Широкий масштаб керованості характеризується максимально можливою кількістю підлеглих в одного керівника і мінімальною кількістю рівнів ієрархії. Таке групування людей і робіт характеризується наступними перевагами:

маючи багато підлеглих, керівник змушений делегувати свої повноваження, щоб їх всіх завантажити роботою;

наділяючи своїх підлеглих правами щодо виконання роботи, керівник повинен бути впевнений, що вони з нею впораються, і тому найчастіше в такому випадку підбирається сильна і кваліфікована команда.

До недоліків широкого масштабу керованості можна віднести:

ситуацію, що приводить до перевантаження керівника у розв'язанні рутинних завдань;

втрату контролю над підлеглими, що знаходяться за межами можливостей керівника.

Всі це пред'являє до керівників дуже високі вимоги, яким не всі з них відповідають.

Рівень спеціалізації робіт і розмір групи прямо впливають на вибір того чи іншого типу масштабу керованості. У невеликих групах широкий масштаб керованості допомагає розвинути згуртованість групи, підвищити відповідальність кожного за спільне справа. У міру зростання групи поступово вводиться вузький масштаб керованості. Практичні підходи частіше являють собою ситуаційний баланс цих двох крайнощів.