Порядок проведення експертизи килимів і килимових виробів

Експертизу килимів і килимових виробів проводять відпо­від­но до Інструкції про порядок перевірки якості і кількості імпорт­них товарів, технічних умов контракту, діючих вітчизняних нор­мативних документів й зразками закуплених виробів.

У тому випадку, коли вироби співставити зі зразком закупівлі неможливо, експерт керується технічними умовами контракту й нормативною документацією, передбаченою у ньому.

Для експертизи кількості і якості килимів і килимових ви­робів експерту необхідні:

– мірильний або розбракувальний стіл із гладкою й рівною поверхнею;

– рулетка, вимірювальна лінійка з поділками 0,5 мм;

– крейда.

Мірильний стіл повинен мати довжину не менше трьох мет­рів у ширину, що перевищує ширину килимових виробів. На сто­лі в поздовжньому напрямі відзначені ділянки довжиною 1 м. Допускається погрішність між ділянками ± 1 мм.

Вимірювальна шкала повинна мати дату таврування.

Для вимірювання виробів найбільш зручна рулетка текс­тиль­на типу РТ-10 з довжиною шкали 10 м; відхилення довжини шка­ли рулетки не повинні перевищувати ± 10 мм.

Щоб перевірити правильність довжини рулетки, необхідно ви­мірювальну лінійку, що має дату таврування, помістити поруч зі стрічкою рулетки так, щоб їхні початкові штрихи збігалися. Якщо відхилення довжини рулетки перевищують допустимі, її заміняють новою.

Експертиза килимів проводиться у такій послідовності:

– знайомство із супровідними документами, стандартами, технічними умовами контракту й зразком закупленого товару;

– визначення умов, в яких зберігається товар (відповідність тари й упаковки вимогам технічних умов контракту й забез­пе­чення захисту товару від механічних ушкоджень);

– перевірка правильності маркування й попереджувальних знаків і написів («Парасолька», «Гаками не торкати»);

– експертиза кількості: встановлення відповідності марку­ван­ня на виробах даним пакувальних аркушів (артикул, штуки, метри та ін.), визначення розмірів (довжини, ширини виробу).

– експертиза якості:

а) щільності тканини;

б) рівноти стрижки ворсової поверхні, висоти ворсу над каркасом;

в) обробки кромки;

г) закріплення паласної частини;

д) стійкості фарбування ворсової пряжі;

е) художнього оформлення й остаточної обробки.

Установивши наявність виробничих і невиробничих дефек­тів, експерт робить їх вимірювання.

В акті експертизи експерт докладно відображає результати перевірки тари, упакування й маркування, дає опис окремо ви­роб­ничих і невиробничих дефектів, визначає причину виник­нен­ня дефектів і якість виробу за бальною системою.

Експертиза кількості. Експертиза кількості килимів і ки­ли­мових виробів проводиться шляхом перерахування й проміру всієї партії, що надійшла. Фактичні дані перерахування й про­мі­ру виробів експерт співставляє з даними специфікації, паку­валь­них аркушів і підвісного, пришитого або приклеєного ярлика кож­ного виробу.

Лінійні розміри – довжина й ширина килимів і килимових ви­робів машинного способу виробництва повинні відповідати вимогам технічних умов контрактів. Якщо в умовах контракту допуски за довжиною й шириною виробів не передбачені, то допускаються мінусові відхилення за довжиною:

– до 100 см включно – 1 см;

– більше 100 см – 3 см.

Плюсові відхилення за довжиною килимів і килимових дорі­жок не обмежуються.

Для визначення довжини й ширини штучного виробу (ки­ли­му, паласу та ін.) його розташовують на поверхні стола лицевою стороною нагору в розправленому вигляді так, щоб не було скла­док і зморшок. Вимірювання роблять по середині килима або килимового виробу таким чином, щоб рулетка проходила через центр килиму між боковими сторонами для визначення ширини і між верхньою й нижньою сторонами – для визначення довжини.

Визначення площі килима проводиться з точністю до 0,01 м², причому цифру до 0,005 м² відкидають, а цифру більше 0,005 ок­ругляють до 0,01 м².

При виявленні в партії штучних килимових виробів нестачі або надлишку в акті експертизи вказують, що нестача (або над­лишок) виявлені в результаті розбіжності фaктичної кількості з даними супровідних документів. Якщо ж нестача або надлишок штучних виробів виявлений при промірюванні, то в акті екс­пер­тизи вони відображаються по кожному виробу окремо й робить­ся запис, що нестача (або надлишок) виявлені в результаті роз­біжностей фактичних розмірів з даними специфікації або упако­вочного аркуша чи іншого документа фірми.

Довжину виробу, що надійшов у рулоні (килимової доріжки, напольного покриття та ін.) вимірюють посередині виробу, від­значаючи крейдою відмірювані ділянки. При вимірюванні доріжки на мірильному столі полотно періодично протягують без натягування, підраховуючи відмірювані ділянки.

Ширину виробу (килимової доріжки, напольного покриття) ви­мірюють шляхом накладення лінійки або рулетки: у трьох міс­цях при довжині виробу до 10 м і при більшій довжині – у п’яти місцях. Виміри проводять з точністю до 1 см.

При виявленні в партії виробів, що надійшли в рулонах, тіль­ки надлишків в акті експертизи вказують їхню сумарну кіль­кість. Якщо ж у партії виробів, що надійшли в рулонах, виявлені тільки нестача або нестача й надлишок, в акті експертизи вони відображаються по кожному рулону окремо.

Експертиза якості. Основні показники якості виробів: щіль­ність, рівність стрижки ворсової поверхні, висота ворсу над кар­касом, обробка кромки, закріплення паласної частини, стійкість фарбування ворсової пряжі, художнє оформлення, остаточна обробка.

Якість килимів і килимових виробів визначають шляхом су­цільної перевірки виробів органолептичним методом.

Для визначення щільності виробів машинного способуви­роб­ництвавід партії відбирають 10 % виробів. У п’яти місцях кож­ного виробу за допомогою вимірювальної лінійки підра­хо­вують із виворітної сторони кількість ниток основи й утоку (стібків, петель), що доводяться на 10 см.

Щільність виробів машинного способу виробництва й руч­но­го виготовлення визначають за формулою:

К = О · У, (3.1)

де К – кількість вузлів в 1 дм²;

О – середня щільність по основі,

У – середня щільність по утоку

При перерахуванні на 1 м²:

К = О · У · 100.

При двухутоковому закріпленні ворсового пучка видима кількість утокових ниток множиться на два, при трьохутоковому закріпленні ворсового пучка – на три. Допускаються відхилення: мінусові – 5 %, плюсові – не обмежуються.

Щільність виробів ручного виготовленняперевіряють шля­хом суцільної перевірки. Щільність килима або килимового ви­робу ручного виготовлення є основним показником для визна­чення його артикулу.

У ворсових, високоворсових і махрових килимах підра­хо­ву­ють число ворсових вузлів і ниток утоку; у безворсових килимах і килимових виробах – число пари ниток основи й протяжок утоку на 10 см.

Килими, у яких щільність тканини (артикул) не відповідає щільності (артикулу), зазначеній в технічних умовах контракту, відносять до артикулу, що відповідає його щільності. Відхи­лен­ня по щільності допускається ± 2 %, якщо в контракті допуски не передбачені.

Стрижка ворсу по всій площі килима повинна бути рівною. Перевіряють її за зовнішнім виглядом, вимірюючи лінійкою ви­соту ворсу від основи каркаса.

Висота ворсу по всій площі килима повинна бути однако­вою. Перевіряють її від основи каркаса вимірювальною ліній­кою в шести різних місцях з точністю до 0,5 мм. За резуль­та­та­ми шести промірів виводять середнє арифметичне.

Допускається відхилення по висоті ворсу 5–7 % у килимах машинного способу виробництва й ±10 % – у килимах ручного виготовлення.

Обробку кромки перевіряють за наступними показниками: кромки з обох бічних сторін повинні бути не менше двох пар ниток основи; кромочна нитка забарвлена в основний колір фо­ну килима. Краї килимів й доріжок, оброблюваних на машинах «Оверлок», повинні бути міцно й акуратно обметані через край, кінці рядків – міцно закріплені. Кромка не повинна закручу­ва­тися й бути пухкою, слабкою, хвилеподібною.

Закріплення паласної частини. Паласна частина килима по­вин­на бути вироблена щільним гарнітуровим переплетенням, що підшивається до вивороту килима, або закінчуватися бахро­мою. Нитки основи зав’язуються у вузли з краю паласної час­ти­ни виробу для запобігання його розповзання.

Стійкість фарбування пряжі перевіряють до сухого й мо­крого тертя методом слабкого десятикратного тертя шматочком чистої білої тканини (сухої й змоченої водою) у ту і іншу сто­рону на ділянці 10 см у різних місцях виробу.

Стійкість фарбування визначають візуальним порівнянням фар­бування білої тканини з її фарбуванням після тертя.

Художнє оформленнявиробів перевіряють за наступними по­казниками: малюнок і орнамент повинні бути чіткими і ясними, без перекручувань розмірів і форм, гама фарб – колоритною.

Перевіряючи остаточну обробку виробу, необхідно звернути увагу на його зовнішній вигляд. Виріб має бути чистим, не мати кінців пряжі. Маркування, нанесене фарбою, не повинно бруд­ни­ти поверхню килима.

Визначення маси проводятьтільки у випадках, якщо вияв­лено невідповідність окремих показників виробу (щільність, ви­сота ворсу та ін.) технічним умовам контракту. Килимовий ви­ріб перевіряють за масою 1 м² шляхом зважування його на ва­гах. Допускаються мінусові відхилення за масою килимів ма­шинного способу виробництва – 7 %, плюсові відхилення не об­межуються; ручного виготовлення – ±10 %.

При цьому в акті експертизи експерт зазначає, на яких вагах проводилось зважування й дату їхнього таврування.

Відбір зразків.При виникненні розбіжностей в оцінці якості килимів допускається відбір зразків від килимового полотна або штучного виробу для лабораторних випробувань.

Зразок килима або килимового виробу відрізають від будь-якого місця, але не від самого його кінця. До відібраного зразка прикріплюють ярлик із щільного паперу або на самому зразку з виворітної сторони фарбою пишуть: найменування виробу, артикул, від якого килима або шматка відрізаний зразок. Відбір зразка оформляється актом відбору проб (зразків).