Аналіз забезпеченості галузі паливно-енергетичними ресурсами

Паливно-енергетична сировина відіграє ключову роль у життєздатності будь-якої держави, адже з нею пов’язані практично всі галузі економіки, а деякою мірою і політична та економічна незалежність. У теперішній час рівень залежності від первинного палива складає приблизно 55 %. Паливно-енергетичний комплекс України – це технологічно складна, різноманітна, територіально розгалужена система з видобування, виробництва та переробки паливно-енергетичних ресурсів, що поєднує в собі вугільну, газову, нафтову і нафтопереробну промисловість, розвинені газотранспортну систему та систему нафтопродуктопроводів, потужну електроенергетичну систему і систему теплопостачання. Призначенням ПЕК є забезпечення економіки та соціальної сфери країни основними видами кінцевих енергоносіїв – електричною та тепловою енергією, моторними і котельно-пічними видами палива, а також сировинними ресурсами для потреб хімії, нафто- та вуглехімії, металургійної промисловості – коксівним вугіллям, продуктами нафто- і газопереробки.

Україна належить до числа держав світу, які мають запаси всіх видів паливно-енергетичної сировини (нафта, природний газ, вугілля, торф, уран та ін.), але ступінь забезпеченості запасами, їх видобуток та використання неоднакові і в сумі вони не створюють необхідний рівень енергетичної безпеки (власними енергоресурсами Україна забезпечує себе приблизно на 47 %). Значну частину їх доводиться експортувати з інших країн.

Базовою галуззю народногосподарського комплексу є електроенергетика. Використання електроенергії – рушійна сила науково-технічного прогресу. За підсумками 2011 р. виробництво електроенергії в Україні відновилося до 193 899,5 млн. кВт.год., зросло на 3,1 % порівняно з 2010 роком. А споживання електроенергії за цей період в Україні зросло на 2,3 % – до 150 967 млн. кВт·год. У І півріччі 2012 р. Україна збільшила споживання електроенергії на 1 % – до 77079,6 млн. кВт·год. відносно цього ж періоду 2011 року. Змінилась також і структура споживання.

В цілому за останні 7 років на частку промислового виробництва припадає близько 50 % загального споживання електроенергії, в тому числі: металургійне – (25-27) %, паливне – (6,3–6,6) %, машинобудівне – (4,0-4,3) %, хімічне та нафтохімічне – (4,0–4,3) %, харчове та переробне – 3,1% , інші промислові споживачі – (3,8-3,9) %.

Розглянемо забезпечення та використання паливно-енергетичних ресурсів електротехнічним машинобудуванням . Електротехнічна галузь є однією з широкопрофільних в енергетичному плані галузей. Споживання нафто-продуктів не обмежується паливом, з продуктів нафто переробки виготовляють кабельну продукцію, трансформаторні мастила, ізоляційні полімери.

Основним конструкційним матеріалом в електротехнічному машинобудуванні є чорний та кольоровий метал, отже, головний сировинної постачальник - чорна та кольорова металургія. У той же
час, в сучасному електротехнічному машинобудуванні чорні метали все більшою мірою замінюються кольоровими, перш за все - легкими (алюміній), а також – композитами і пластмасою.

Однак, загально у машинобудуванні, яке є найбільш складною галуззю,
визначальний рівень розвитку НТП, все не так однозначно, як в інших
галузях промисловості. Тут основну роль грають трудомісткість, наукомісткість,
і виділяється середньою металоємністю. Технологічний процес зводиться в основному до точної механічної обробки і збиранню вузлів, інколи присутнє поточне, конвеєрне виробництво.Велике значення мають і споживачі, якими є не тільки населення, а й інші підприємства і навіть галузі.

Безпосередньо до електротехнічного машинобудування відносяться наступні проблеми: зменшення споживання металу за рахунок підвищення його якості, покращення електромагнітних властивостей та зниження ваги виробів, розширення функціоналу, скорочення відходів і втрат металу і сировини при його обробці.

В технологічних процесах галузі використовують спеціалізоване обладнання. Для сушіння обмоток електродвигунів використовують спеціальні печі, які можуть працювати на електриці, так і на газі, або на інших теплоносіях.
Необхідно відмітити ціленаправлену організацію раціонального технологічного процесу.

Аналіз використання енергоресурсів на машинобудівних заводах в цілому показує що втрати енергоресурсів бувають в основному через неповне згорання палива, незадовільного стану електричних мереж і електрообладнання, технічної відсталості енергетичного обладнання. Неекономна робота електродвигунів пояснюється неправильним вибором їх потужності або неповним використанням продуктивності технологічного та інших видів обладнання.

Підвищенням коефіцієнта завантаження всіх видів обладнання можна значно зменшити витрати електроенергії на одиницю виробленої продукції.Використання нетрадиційних джерел енергії потужними підприємствами промисловості у короткотерміновій перспективі видається малоймовірним. За допомогою таких джерел не можливо покрити існуючий попит на електроенергію.

Таким чином для ефективного використання матеріально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів необхідно звернути увагу на наступні напрямки:

- досягнення високої якості сировини умовами її виготовлення, зберігання, транспортування та зберігання;

- пошук резервів більш економного використання на підприємстві паливно-енергетичних ресурсів.