Господарський механізм, його сутність та елементи

1.Організаційно-економічні відносини та господарський механізм

2.Функції господарського механізму

3.Структура господарського механізму

4.Основні теорії державного регулювання

Господарський механізм - це система організаційно-економічних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкрет­них ситуації в народному господарстві

Функції господарського механізму:

1. реалізація панівного типу власності;

2.Поєднання і взаємодія продуктивних сил і економічних відносин;

3. узгодження та забезпечення руху економічних інтересів;

4. створення умов для розв’язання суперечностей;

5, формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

Структура господарського механізму:

Ø • підсистема планування — прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне ланування тощо;

Ø підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули
економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогре­ у, кредитно-фінансова система;

Ø • підсистема організації — форми організації і управління ви­робництвом з відповідною регламентацією прав та обов'язків кономічних суб'єктів

Економічна теорія довела, а практика підтвердила, що ринко­вий механізм повинен бути доповнений механізмом державного регулювання економіки. Він охоплює такі основні напрями:

♦ забезпечення правової основи і соціального клімату, що прияє ефективному функціонуванню економіки;

♦ компенсація негативних сторін ринку;

♦ проведення фіскальної політики — вилучення частки доходів осподарюючих суб'єктів з метою формування держбюджету тощо.

Державне регулювання

1.Суть і основні напрямки державного регулювання економіки та економічної політики .типи та механізм державного регулювання

3.Проблеми удосконалення механізму господарювання в Україні

Економічна політика— це система економічних цілей та засобів (інструментів), які забезпечують вирішення стратегічних (довгострокових) і тактичних завдань розвитку економічної системи країни, втілених у держав­них (урядових) програмах

Регулювання виробництва і розподілу змішаних суспіль­них благ уряд здійснює:

— шляхом надання виключних прав на використання ре­сурсів для виробництва цих благ;

— запровадженням адміністративних бар'єрів на шляху до входження на ринок цих благ шляхом ліцензування, квотуван­ня

Вплив уряду на виробництво платних суспільних благ здійснюється шляхом:

— виробництва цих благ у належному обсязі та потрібної структури на підприємствах державного сектору;

— надання субсидій для їх виробництва підприємницькому сектору;

— адміністративного обмеження доступу до використання цих благ.

3.Ринок дбає про зиск, залишаючись байдужим до проблем вичерпності невідтворюваних природних ресурсів. Уряд бере на себе відповідальність за долю майбутніх поколінь, обмежує до­ ступ до цих ресурсів, частину їх консервує, запроваджує систе­му "покарань і стимулів" для запровадження ресурсозберігаю­чих технологій, фінансує фундаментальні наукові дослідження тощо.

4.Уряд урегульовує екстернальні ефекти, насамперед, нега­тивні, пов'язані з перекладанням одними суб'єктами своїх ви­трат на інших суб'єктів без будь-яких компенсацій потерпілим.

Це врегулювання здійснюється з двох боків:

1) уряд примушує за допомогою податків, штрафів, заборон I припиняти виробництво і забруднення, обмежуючи згубний вплив на довкілля та на обсяг збитків, завданих іншим суб'єктам;

2) уряд знешкоджує екстернальні ефекти (відновлює) та відшкодовує збитки, завдані ними, за рахунок державного бю­джету.

5. Уряд обмежує згубний вплив циклічних коливань і регулює небезпечну для стабільності економічної системи диферен­ціацію доходів серед різних верств населення, забезпечуючи со­ціальну спрямованість економічної системи.

6. В умовах трансформаційної економіки на уряд покладлсться ще одне, надзвичайно важливе завдання, зміст якого допомагає в забезпеченні балансу інтересів суб'єктів економічної та
юціальної діяльності.

Типи урядового регулювання економіки:

— повна монопольна влада в управлінні економікою ( країн соціалістичного світу);

— поєднання ринкових та урядових регуляторів (Японія,IШвеція, ФРН, Австрія, Китай);

— крайній лібералізм, який визнає ефективною тільки необ­межену свободу підприємницької діяльності (США).

Визначають дві моделі урядового регулювання економіки:

— адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко при­стосуватись до умов економічного (національного та міжнарод­ного) довкілля. Прикладом цієї моделі урядового впливу на еко­номіку є США;

— проактивну модель, спрямовану на попередження фіас­ко ринку шляхом "виваженої міри" державного втручання в діяльність бізнесових структур. Ця модель властива японській системі урядового регулювання економіки.