Морфологічний аналіз класифікації прибутку

Класифікаційна ознака Вид прибутку
Залежно від розмірів Мінімальний Максимальний
Залежно від методики оцінки Номінальний та реальний прибуток
Залежно від величини ризику при отриманні прибутку Ризиковий Безризиковий
За об’єктами прибутку Від основної діяльності Від фінансової діяльності Від інвестиційної діяльності
Залежно від виду діяльністю Прибуток від позареалізаційних операцій Прибуток від реалізації
Залежно від порядку визначення Чистий прибуток Оподаткований прибуток Балансовий прибуток

Продовження табл.1.2

В розрахунку на одиницю використаних ресурсів На одиницю використання засобів праці На одиницю використання предметів праці На одиницю використання живої праці На одиницю фінансових ресурсів
Залежно від галузі діяльності Прибуток від: - виробничої діяльності; - торгівельної діяльності; - надання послуг
Залежно від періоду формування Прибуток попереднього періоду Прибуток звітного періоду Прибуток планового періоду

Дана класифікація в повній мірі охоплює суттєві ознаки поняття «прибуток»в частині класифікаційних ознак.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: продаж (реалізація) продукції (послуг), продаж іншого майна та позареалізаційні операції. На величину прибутку, його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства (рис.1.3) [6].

Фактори, що впливають на зміну прибутку
Внутрішні
Зовнішні
Основні
Не основні
Об’єм реалізації
Собівартість продукції
Структура витрат
Компетентність керівництва
Ефективність фінансового планування
Цінові порушення
Порушення умов оплати праці
Порушення, що ведуть до сплати штрафів
Соціально- економічні умови
Ціни на виробничі ресурси
Рівень розвитку зовнішніх зв’язків
Транспортні умови
Природні умови

Рис.1.3. Фактори, що впливають на зміну прибутку підприємства

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.

Для зростання прибутку підприємство зобов'язане:

- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

- розширювати орієнтуючись на ринок, асортимент, підвищувати якість продукції;

- впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції;

- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядження, в тому числі фінансові ресурси;

- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні ціни;

- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками й покупцями;

- вміти найдоцільніше розміщувати одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту.

Огляд літературних джерел показує, що більшість авторів описують прибутковість безпосередньо показниками прибутку, інші ототожнюють поняття прибутковості з поняттям рентабельності.

Також, ототожнювати прибутковість і рентабельність неправильно, оскільки прибутковість включає як абсолютний показник – прибуток, так і відносний показник – рентабельність [7].

Рентабельність безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Щоб зробити висновок про рівень роботи підприємства, отриманий прибуток слід порівняти із здійсненими витратами.

Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства [12].

Саме поняття «рентабельність» походить від слова «рента», що в загальному вигляді означає дохід. Раніше, термін «рентабельність» означав саме ступінь віддачі від використання факторів виробництва.

Зокрема, відомий американський вчений-економіст П. Самуельсон вказує, що рентабельність є безумовним доходом від чинників виробництва, як винагорода за підприємницьку діяльність, технічні нововведення та удосконалення, за вміння ризикувати в умовах невизначеності, як монопольний дохід, як етичну категорію [14].

Отже, співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів.

Існують такі основні види рентабельності підприємства:

- рентабельність економічна аналізує ефективність використання майнових активів та їх окремих елементів;

- рентабельність фінансова визначає, наскільки ефективно використовуються джерела основних і оборотних засобів та їх окремі елементи, а також відображає показники рентабельності капіталу;

- рентабельність виробнича визначає загальну ефективність виробничої діяльності і відображає прибутковість випуску продукції.

Рентабельність виступає індикатором прибутковості підприємства, а також характеризує ефективність вкладеного капіталу, розпорядження грошовими та матеріальними коштами.

Вона вимірюється за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, вигідність виробництва окремих видів продукції.

Показники рентабельності характеризують:

- ефективність роботи підприємства в цілому;

- прибутковість різних напрямків діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної);

- вони більш повно, ніж прибуток, характеризують узагальнюючі результати господарювання.

Основні види показників рентабельності наведені на рис. 1.4 [12].

Показники якості рентабельності підприємства
За критерієм часу
Моментні показники
Статистичні показники
Динамічні показники
За критерієм витрат
Активи
Споживчі ресурси
Застосовані ресурси
За критерієм результату
Загальний прибуток
Оподаткований прибуток
Чистий прибуток

Рис. 1.4.Класифікація показників рентабельності підприємства, що розраховані на базі величини прибутку

Як бачимо показники в залежності від аналізованого періоду можуть бути моментні, статичні та динамічні.

За критерієм узагальнення вони можуть як характеризувати ефективність усієї роботи підприємства як системи, так і характеризувати якість роботи окремої структурної частини підприємства.

По значенню рівня рентабельності можна оцінити довгострокове благополуччя підприємства, тобто здатність підприємства одержувати достатній прибуток на здійснені інвестиції.

Для власників капіталу підприємства даний показник є більш привабливим індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, які визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.

У зв'язку з тим, що показники рентабельності визначають зв'язок між сумою прибутку та величиною вкладеного капіталу, вони можуть бути використані в процесі прогнозування прибутку підприємства.

Щоб підвищити рівень рентабельності підприємства, необхідно зменшити витрати на виробництво продукції і при цьому поліпшити її властивості. Наприклад, можна впровадити на виробництво нове, більш продуктивне обладнання. Рентабельність підвищиться, якщо дотримуватися режиму раціональної економії без шкоди для якості продукції, що випускається.

Для підвищення рентабельності також використовуються такі заходи:

- підвищення обсягів виробництва і збуту продукції, що випускається.

- впровадження у виробництво нових наукових і технічних розробок, що підвищують його ефективність.

- поліпшення якості продукції.

- удосконалення системи ціноутворення.

- поліпшення системи управління процесами виробничої діяльності та інше.

Варто відзначити, що всі заходи, спрямовані на підвищення рівня рентабельності підприємства, повинні узгоджуватися і аналізуватися фахівцями.

Прибутковість підприємства формується під впливом великої кількості взаємопов'язаних факторів, які впливають на результати діяльності підприємства різноспрямовано: одні - позитивно, інші - негативно. Більш того, негативний вплив одних факторів здатен знизити або навіть звести нанівець позитивний вплив інших. Різноманіття факторів не дозволяє їх чітко обмежити, а тому потрібно виділити основні групи таких факторів, зокрема факторів підвищення прибутковості підприємства. Виходячи з того, що будь-який господарюючий суб'єкт є одночасно і суб'єктом, і об'єктом економічних відносин, то в першу чергу необхідно розглянути розподіл на фактори зовнішнього середовища (незаплановані) і фактори внутрішнього середовища (плановані). Вплив зовнішніх факторів не може бути значно зміненим, проте підприємства можуть розробити заходи адаптації для максимально ефективного використання сформованої ситуації. На противагу їм вплив внутрішніх факторів піддається корегуванню і може бути зміненим управлінськими рішеннями. Тому важливо розуміти, які наявні інструменти та які шляхи досягнення підвищення прибутковості підприємства.

Загалом виділяють такі групи чинників, що впливають на формування стратегії підвищення прибутковості суб'єкта господарювання, наведемо їх значення та характеристику у табл.1.3 [7].

Таблиця 1.3

Наши рекомендации