Роль, функції та методи здійснення державного регулювання фондового ринку

Можна конспективно перерахувати такі основні причини, що викликають необхідність активного державного регулювання ринку цінних паперів:

1. На ринку цінних паперів значною мірою реалізуються економічні інтереси держави, під якими розуміється широкий комплекс макроекономічних і політичних пріоритетів держави та суспільства.

2. На ринку цінних паперів постійно присутні й взаємодіють різні учасники ринку. їхні інтереси можуть вступати в протиріччя, і для стабільності та правового впорядкування ринку, регламентування дій цих учасників держава має вводити досить строгу систему регулювання.

3. Головною діючою особою, що визначає активність і масштаби ринку цінних паперів, виступають інвестори, в якості яких можуть бути юридичні та фізичні особи. Тому виникає необхідність створення надійної системи захисту прав та інтересів інвесторів, без цього неможливо забезпечити необхідний розвиток ринку капіталів. Понад те, як інвестор у нас часто виступає сама держава.

Ситуація на ринку цінних паперів часто активно впливає на стабільність, прибутковість і можливості інших секторів фінансового ринку, на економіку всієї країни. Кризові ситуації в економіці часто починаються з фондового ринку.

4. Уважне й разом з тим вибагливе ставлення до учасників фондового ринку з боку регулювальних органів, до вітчизняних і зарубіжних інвесторів допоможе забезпечити соціальну справедливість, перебороти погрозу повного падіння авторитету України у світі. Програма й норми захисту інтересів інвесторів мають бути ефективнішими.

Безумовно, при цьому не знімається завдання захисту законних інтересів й інших учасників ринку цінних паперів.

Роль і основні функції держави в регулюванні ринку ЦП звичайно зводяться до такого:

- ідеологічна та законодавча функція – розробка концепції розвитку ринку, прийняття програми її реалізації, керування програмою, розробка й прийняття законодавчих актів з регулювання й розвитку ринку, реалізація національних інтересів держави в умовах певних економічних і політичних пріоритетів, виконання соціальних функцій для всього товариства;

- концентрація ресурсів (державних і приватних) на меті будівництва й насамперед випереджального створення інфраструктури;

- встановлення «правил гри» – вимог до учасників, до діючих операційних і облікових стандартів;

- контроль над фінансовою стабільністю й безпекою ринку – реєстрація та контроль за входом на ринок, реєстрація цінних паперів, нагляд за фінансовим станом інвестиційних інститутів, вживання заходів з їх оздоровлення, контроль за дотриманням учасниками ринку правових і етичних норм, застосування санкцій до порушників;

- створення ефективного ринку, на якому є стимули для комерційної та підприємницької діяльності й на якому кожний ризик адекватно винагороджується, забезпечення вільного й відкритого процесу ціноутворення на основі зіставлення попиту та пропозиції;

- створення за необхідності нових ринків і нових ринкових інструментів, сприяння процесу конструювання нових інструментів при збереженні важелів контролю надійності ринку й мінімізації правопорушень;

- створення системи інформації про стан ринку цінних паперів і забезпечення її відкритості для інвесторів та інших учасників ринку;

- створення умов і нормативної бази для інтеграції українського ринку в європейський і світовий фондовий ринки;

- формування системи захисту інвесторів від втрат і в тому числі державні або змішані системи страхування інвестицій, захист учасників ринку від несумлінності й шахрайства;

- запобігання негативному впливу на фондовий ринок інших видів державного регулювання (наприклад, монетарного, валютного, податкового);

- попередження надмірного розвитку ринку державних цінних паперів, що відволікає частину грошової пропозиції інвестиційних ресурсів на покриття непродуктивних витрат держави й знижує активність на ринку корпоративних ЦП.

Варто також ураховувати, що у зв’язку з фінансуванням державного боргу за рахунок випуску державних зобов’язань (облігацій, казначейських векселів) держава на ринку цінних паперів виступає найбільшим емітентом. Також вона є найбільшим інвестором, тому що часто продовжує залишатися повним або частковим власником багатьох підприємств, володіє великими й навіть контрольними пакетами акцій і використовує централізовані капіталовкладення в різній формі. Держава використовує інструменти ринку цінних паперів для проведення макроекономічної політики держави (наприклад, у США й інших країнах активно проводяться операції на відкритому ринку). Багато центральних банків, і зокрема Національний банк України, проводять операції на ринку державних облігацій. Все це також є найважливішою підставою для створення ефективної системи державного регулювання й контролю фінансових ринків і ринку цінних паперів зокрема.

Особливо активну роль має виконувати держава і її органи на початкових етапах становлення ринку цінних паперів у країні, й це повністю стосується України. Як правило, такі ринки характеризуються значними масштабами й підвищеним рівнем ризику для фінансової та стратегічної безпеки країни, висувають високі вимоги до інфраструктури й ресурсів на її будівництво, що різко підвищується роль держави в організації роботи цього ринку у формі, що відповідає міжнародним цивілізованим і безпечним формам.

У світовій практиці регулювання ринку цінних паперів здійснюється такими основними методами:

- реєстрація випусків цінних паперів та інформації про випуски (проспектів емісії);

- ліцензування юридичних осіб, професійних учасників ринку;

- атестація фахівців, працівників різних професійних суб’єктів фондового ринку;

- створення фондів страхування дрібних (міноритарних, насамперед приватних) інвесторів;

- аудиторський контроль над фінансовим станом емітентів та інших учасників ринку;

- сприяння створенню системи оперативного інформування інвесторів та інших учасників ринку, зокрема за рахунок різних фондових індексів фондового ринку й рейтингів боргових паперів;

- створення всіх необхідних елементів інфраструктури фондового ринку;

- сприяння створенню саморегулівних організацій учасників ринку й передача їм частини функцій з контролю над відповідними секторами ринку;

- спостереження й інспектування фондових операцій учасників ринку.

Існує дві основні моделі регулювання державою фондового ринку:

- регулювання фондового ринку здійснюється в основному державними органами, і лише невелика частина повноважень з нагляду, контролю, навчанню учасників передається так званим саморегулівним організаціям. Прикладом такої моделі регулювання ринку є Франція;

- максимально можливий обсяг повноважень передається саморегулівним організаціям, але держава зберігає за собою основні контрольні позиції й у необхідних випадках має широкі можливості втручатися в систему регулювання й саморегулювання. Значне місце в такій системі контролю займають не тверді державні норми, а сталі традиції, прийнята система взаємин між учасниками ринку. Прикладом такої моделі ринку є Великобританія, а й там останнім часом трохи посилили умови контролю й регулювання.

На більшості розвинених закордонних ринків прийняті певні змішані моделі регулювання фондового ринку, і регулювання здійснюється найчастіше самостійними органами типу комісій з цінних паперів, рідше регулювання забезпечується Міністерством фінансів або центральним банком і його органами.

Регулювання ринку цінних паперів має низку аспектів:

1. Загальний аспект – державою встановлюються правила та стандарти, обов’язкові для всіх учасників ринку й зокрема для державних органів.

2. Конкретний аспект – установлюються правила, обов’язкові для певних учасників ринку, наприклад, для фондових бірж або для торговців.

Одним із найважливіших прийомів, що забезпечують регулювання й контроль на фондовому ринку, є забезпечення інформаційної відкритості, яка супроводжується розширенням обсягу публікацій, підлягає обов’язковому розкриттю відповідними учасниками ринку, широкій публікації великого обсягу економічної інформації. Також обов’язкові розмежування інформації, що належить до комерційної таємниці й не належить до неї; створення загальновизнаної системи показників стану ринку цінних паперів тощо.