Просторові види економічного аналізу

Просторові види економічного аналізу вирізняються за відношенням до досліджуваного об^єкта. За цією ознакою най­суттєвішим є виділення зовнішнього та внутрішнього еко­номічного аналізу.

Розділ 2. Види економічного аналізу

Таблиця 2.1. Класифікація видів економічного аналізу
Групувальна ознака	Види аналізу
Часова форма	Стратегічний (перспективний), поточний (оперативний і ретроспективний (підсумковий, наступний)
Просторова форма	Внутрішній і зовнішній
Зміст аналізу	Комплексний і тематичний; управлінський і фінансовий
Періодичність аналізу	Періодичний і одноразовий
Організаційна форма	Централізований і децентралізований; немеханізований і на базі ЕОМ
Форма досліджуваних економічних відносин	Техніко-економічний, соціально-економічний, функціонально-вартісний
Рівень охоплення об'єкта	Суцільний, вибірковий, внутрігоспо­дарський, загальний, міжоо'єктний

Мета зовнішнього економічного аналізу - оцінити місце госпо­дарського суб^єкта у ринковому середовищі для визначення стратегії і тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпе­чення конкурентних позицій тощо. Він грунтується лише на тій інформації, яку отримує держав^для контролю за динамікою ринко­вих регуляторів - виконання державного замовлення (контракту), сплати податків ціноутворення, експортно-імпортних операцій, а та­кож тієї, яка потрібна для інформування акціонерів чи інших інвес­торів про рівень розвитку господарюючого суб'єкта, ефективність інвестицій, ризик ділового партнерства, можливі дивіденди та ін. Зовнішній аналіз проводять за інформацією, яка визначає базові па­раметри об^єкта дослідження, які дають змогу проводити ефективне регулювання його економічних відносин за загальнонаціональними інтересами та є достатніми у гарантіях ділового партнерства. Водно­час він допомагає будь-якому суб'єкту господарювання забезпечити повну конфіденційність інформації і комерційну таємницю. В ор­ганізаційному плані він може проводитись як силами зацікавленої сторони, так і спеціалізованими незалежними аудиторськими фірма­ми. У методичному плані він проводиться з широким використанням статистичних прийомів аналізу ( групування, середніх величин, ди­намічного ряду), економіко-математичних методів і моделей ( моделі

Є.В. Мних. Економічний аналіз

міжгалузевого балансу, транспортної задачі, матриці багатокри-теріальної оптимізації, тощо), порівняльного (міжгалузевого, міжгос­подарського, міжрегіонального) аналізу. Наслідком таких аналітич­них досліджень є напрацювання концепцій і цільових програм еко­номічного розвитку, індикативних планів та протоколів ділового партнерства. Основні напрямки зовнішнього економічного аналізу:

я аналіз дієвості та ефективності монетарної і фіскальної політики держави;

я аналіз інвестиційного клімату та інвестиційної привабли­вості об^єктів;

даналіз правового забезпечення регулювання економічних відносин;

я маркетинговий аналіз;

я аналіз підприємницького ризику;

я аналіз ділового партнерства;

я аналіз політичних, соціальних, екологічних аспектів гос­подарювання.

Внутрішній економічний аналіз спрямований на комплексне дослідження економічного розвитку господарюючого суб^єкта його структурних підрозділів для забезпечення найповнішого викорис­тання його потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональ­них підсистем. Він грунтується на повній економічній інформації (плановій, обліковій, нормативній), яка регламентується або на інформації спеціальних обстежень всіх видів діяльності підприємства чи його підрозділів. Внутрішній аналіз, використову­ючи весь комплекс економічної інформації, дає змогу оперативно управляти господарськими процесами, вдосконаленням організації виробництва і праці, підвищенням конкурентоспроможності про­дукції і використанням виробничо-фінансових ресурсів тощо. Ре­зультати внутрішнього аналізу є комерційною таємницею і забез­печують внутрішній менеджмент. На відміну від зовнішнього еко­номічного аналізу тут можна використовувати систему показників, які забезпечують управління проміжними і кінцевими результата­ми діяльності, показники, які враховують специфіку роботи основ­ного і допоміжних виробництв та деталізовані за місцем і часом проведення господарських процесів. При проведенні внутрішньо­го аналізу повніше виявляються зв'язки між економікою та

Розділ 2. Види економічного аналізу

технікою і технологією виробництва, соціальною сферою. Часто цей аналіз називають техніко-економічним.

В організаційному плані його можуть проводити спеціалізо­вані підрозділи (бюро, відділ економічного аналізу) всі економічні служби з широким залученням зацікавлених осіб. У методологічно­му плані він охоплює всю гаму прийомів і методів факторного аналізу за різними алгоритмами досліджень. Наслідком таких аналітичних досліджень є розроблення оперативних планів-графіків, видача аналітичних відомостей, пояснювальних записок тощо. Основні напрямки внутрішнього економічного аналізу:

> аналіз виробничої програми;

>■ аналіз ресурсозабезпечення та ресурсовикористання;

* аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції;

і аналіз технічного та соціального розвитку і інші.

Найвищий практичний результат внутрішнього еко­номічного аналізу - виявити та обґрунтувати можливості мобілізації внутрішніх резервів економічного зростання.

Поділ аналізу на внутрішній і зовнішній є класичним, але з огляду на процеси реформування національної системи обліку і звітності, перехід на міжнародні стандарти набуває нового змісту. Насамперед це вира­жається у поділі інформації на доступну (публічну) і конфіденційну, різних рівнях її штегрованості-та ступені анаштичності. Тому за різними оз­наками він має суттєві відмінності (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2.

Порівняльна характеристика внутрішнього та зовнішнього економічного аналізу

Порівняльні ознаки	Внутрішній	Зовнішній
і
1. Об'єкти Дослідження	Структурні підрозділи, господарські явища і процеси, елементи економічних відносин	Підприємства в цілому, міжоб'єктні порівняння
^. Суб'єкти Дослідження	Керівники та спеціалісти всіх структурних рівнів	Загальнодержавні відомчі та територіальні економічні інститути, партнери, клієнти
3- Часові форми	Стратегічний, оперативний, ретроспективний	Стратегічний, ретроспективний

Є.В. Мних. Економічний аналіз

і. Періодичність аналізу	Постійно	За стандартами аналітичного процесу та на запит користувачів
5. Конфіденційність інформації	Конфіденційна	Публічна
6. Ступінь інтегрованості аналітичних показників	Вся сукупність загальних і часткових показників	Узагальнюючі показники

Цілі і задачі зовнішнього та внутрішнього достатньо інте­гровані у розв'язанні тактичних завдань та у досягненні стра­тегічної мети.

2.3.Часові види економічного аналізу

Відповідно до змісту основних функцій, які відображають часові етапи управління, економічний аналіз поділяється на стра­тегічний (перспективний, прогнозний), оперативний (поточний) і ретроспективний (наступний).

Стратегічним економічним аналізом називають до­слідження економічної системи за параметрами, які визнача­ють ЇЇ майбутній стан. Його особливість полягає у проекції ми­нулого і теперішнього стану об'єкта та перспективу, врахову­ючи спадковість чи повну стійкість зміни економічних показ­ників.

Аналітико-прогностичне забезпечення (супровід) займає провідне місце у стратегічному управлінні, тобто інтенсифікація передвиробничих досліджень становить головний зміст впровад­ження механізму стратегічного управління. Особливість стра­тегічного аналізу - його спрямованість на вибір конкретної стра­тегії поведінки господарюючого суб'єкта з багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій поведінки. Економічна стра­тегія господарюючого суб'єкта пов'язана з:

• вибором сфери діяльності та стратегічних напрямків її розвитку;

Розділ 2. Види економічного аналізу

• виоором глооальної стратегічної мети і постановкою ло­
кальних задач її досягнення;

• формування сукупності стратегій у досягненні глобаль­
ної мети і локальних цілей;

• практичним впровадженням стратегічного плану;

• коректуванням стратегічного плану у зв'язку зі змінами
реального середовища.

Стратегічний аналіз - це насамперед процес визначення критичного важливих ситуацій зовнішнього і внутрішнього сере­довища, які можуть впливати на досягнення підприємством пер­спективних цілей. Його заключний етап зводиться до формуван­ня стратегічних індикативних планів (планові сегментації), тобто виявлення стратегічних напрямів виробничо-господарської діяльності, головних засобів реалізації стратегії (рушійних сил), визначення стратегічних господарських центрів, на які покладено завдання детальної реалізації стратегії.

У стратегічному аналізі та прогнозуванні особливої уваги набирають якісні аспекти змін, а кількісні відіграють лише до­поміжну роль.

Для стратегічного аналізу вибирають основні парамет-ри-індикатори, які характеризують стан підприємства чи іншо­го економічного об^чєкта. ефективність його діяльності та кон­курентоспроможність. На основі дослідження закономірнос­тей і тенденцій зміни виявляються найважливіші фактори і визначається динаміка обраних параметрів (трендовий аналіз). Отримані динамічні ряди (тренди) екстраполюються на майбутнє. Результати трендового аналізу дають змогу вия­вити гіпотетичне положення підприємства за умови, що знач­них змін у характері і направленості його діяльності не буде.

Ці результати підлягають прогностичній оцінці, яка грун­тується на допущеннях про появу нових значних факторів чи зміни співвідношення реально діючих ( аналіз впливу на тренди й аналіз взаємодії трендів).

На основі висновків попередніх аналітичних і прогнозних робіт визначають критичні проблеми, фактори розвитку та пер­спективні напрями діяльності (формується стратегічний фокус). Гут найширпіе використовують метод експертних оцінок , порт-

Є.В. Мних. Економічний аналіз

фельні методи якісного аналізу та ін.

За своєю спрямованістю аналітико-прогностичні роботи поділяють на три групи: маркетингові дослідження; аналіз ситуації на об"єкті; аналіз впливу зовнішнього середовища (сканування).

Маркетингові дослідження спрямовані на аналіз тенденцій розвитку попиту, можливість формування нових потреб у спожи­вачів, конкурентні позиції підприємства та ін. Виділяють чотири основні стадії.

На першій стадії проводять збір і попередній аналіз уза­гальнюючих характеристик ринків: місткість, платоспроможний попит, величини регульованого попиту і його еластичності, кон­трольованої частки ринку, темпів зростання ринку і стадій його зрілості.

На другій стадії проводять сегментацію ринку з метою ви­явлення найперспективніших напрямів маркетингу. Критерії сег­ментації обирають за спеціалізацією вироблюваної продукції, но­визні продукції напруженості конкурентної боротьби, наявності стійкої клієнтури та ін. Така сегментація називається профільним аналізом.

На третій стадії проводять поглиблений аналіз самого то­вару, в тому числі його технічного рівня, конкурентоспромож­ності, тенденцій руху цін і собівартості та ін. Тут головна увага привертається до конкурентних порівнянь.

На четвертій стадії визначають цільові ринки збуту і їх тестування, для чого проробляють варіант завоювання ринку, пе­ревіряють конкурентоспроможність товару на основі даних проб­них продаж. Важливе значення має пошук цільових ринків при періоді на випуск нових видів продукції. З врахуванням особли­вої важливості вибору цільових ринків збуту маркетингові дослідження передбачають таку послідовність: аналіз функціональних можливостей продукції; вибір класу споживачів; визначення потенціальних потреб споживачів у заданих рамках; визначення і ранжування цільових ринків збуту.

Аналіз ситуації на досліджуваному об'єкті спрямований на виявлення проблем і можливостей використання внутрішніх ре­зервів. У процесі дослідження збирають і обробляють значну кількість інформації про стан виробничо-технічної бази, системи

Розділ 2. Види економічного аналізу

збуту, організацію управління, фінансовий стан тощо. Досліджу­ють закономірності формування виробничо-фінансових резуль­татів, проводять екстраполяцію трендів і результатів конкурент­них порівнянь, визначають потенційні можливості.

Сканування зовнішнього середовища - займає особливе місце в стратегічному управлінні. Практика сканування зародилась на основі інформаційного забезпечення економічного та технічного прогнозування. Сканування проводять у трьох напрямах.

Економічне сканування передбачає аналіз динаміки макро-економічних показників економічної ситуації в галузі, конкурент­ної ситуації та стан фінансових ринків.

Технічне сканування передбачає аналіз зміни в ході науко­во-технічної конкуренції, виникнення принципових нововведень, нетрадиційне використання відомих технологій.

Політичне сканування - це аналіз, оцінка політичної ситу­ації в країні, стабільності урядових програм, оцінка політичного ризику вкладень і системи державного регулювання економіки.

У методологічному плані стратегічний аналіз передбачає: аналіз прогнозних рішень; аналіз планових рішень; аналіз госпо­дарських рішень.

Аналіз прогнозних рішень передбачає обґрунтування пер­спективної зміни параметрів економічної системи аналіз прогноз­них показників з метою їх коректування відповідно до одержаних нових знань про еволюцію цієї системи. Аналіз планових рішень передбачає визначення екстремальних значень (максимум-мінімум) зміни показників економічної системи за визначеними критеріями оптимізації і при визначених ресурсних обмеженнях. Такий аналіз дає змогу визначити потенційні можливості зміни та "втрати" при недосягненні оптимальних значень. Аналіз госпо­дарських рішень передбачає визначення оптимального алгоритму зміни параметрів економічної системи для досягнення заданих значень кінцевого результату. Недоліком стратегічного аналізу є успадкування характеристик зміни економічної системи у мину­лому, що не завжди адекватно виявляється у перспективі та імовірнісна оцінка кількісних параметрів перспективного її стану.

У процесі стратегічного аналізу використовують такі ме­тоди: 5\\ЮТ-аналіз; аналіз суми цінностей; конкурентний аналіз.

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Метод 5\УОТ ( у перекладі з англійської за значенням перших букв - зігеп^ЬЬ (сила), шеакпезз (слабість), орЬогЬипіііез (можли­вості), їЬгеагз ( загрози) будується на концепції спільної оцінки сильних і слабких сторін діяльності підприємства у взаємозв'язку з загрозами та можливостями зовнішнього середовища. На цій ос­нові розробляють стратегії підприємства. Взаємозв'язки сильних і слабких сторін з можливостями та загрозами зовнішнього сере­довища можна подати у матричному вигляді (рис. 2.1).

Можливості та загрози реалізації сильних і слабких сторін можна класифікувати як: сильні, помірні і незначні.

Метод суми цінностей передбачає структуризацію видів діяльності, функцій і процесів господарюючого суб'єкта на основі переоцінки суми цінностей, що дає змогу оптимізувати витрати у їх досягненні. За цим методом діяльності підприємства розкла­дається на окремі операції, стратегічно взаємопов'язані дії та на­прями діяльності з адекватним вираженням витрат та активів, не­обхідних для їх реалізації. Структуризація витрат за сумою цінностей, які треба зробити, дає змогу вибрати набір найефек­тивніших стратегій поведінки в умовах конкуренції.

Метод конкурентного аналізу визначає чинники успіху та конкурентні параметри, при порівняльних оцінках яких визнача­ють переваги та недоліки суперників у конкурентних перегонах. На основі інтегральної і узагальнюючої оцінки конкурентної сили суперників роблять висновки про ступінь конкурентних переваг і недоліків, визначають сильні та слабкі позиції підприємства. Підсумкова, узагальнююча оцінка може бути зроблена за розра­хунками незваженої та зваженої конкурентної сили. Незважену конкурентну силу визначають за сумою більших оцінок досягнен­ня конкурентних позицій без врахування значимості їхньої зміни, а зважена - з врахуванням значимості досягнення зумовлених конкурентних параметрів.

Оперативний (поточний) економічний аналіз полягає у забезпеченні управління своєчасною дієвою інформацією про зміну економічної ситуації, причини цієї зміни, відхилення від регламентованих параметрів з метою своєчасного вироблення рішень, спрямованих на попередження та усунення негативних змін і ефективне маневрування ресурсами та капіталом. Опера-

Розділ 2. Види економічного аналізу

Є.В. Мних. Економічний аналіз

тивний аналіз є системою щоденного спостереження та оціню­вання відхилень фактичного стану досліджуваного об'єкта від регламентованих показників, визначення причин і можливих наслідків таких відхилень, розроблення механізмів швидкого втручання у господарські процеси з метою забезпечення непе­рервного й ефективного функціонування господарського ком­плексу. В умовах постійної зміни ринкової кон’юнктури в об­ласть досліджень оперативного аналізу потрапляє постійна оцінка економічного середовища, для того, щоб використати найсприятливіші умови бізнесу, вигідного маневрувати вироб­ничо-фінансовими ресурсами.

Головні завдання оперативного економічного аналізу: постійне спостереження відхилення показників оперативного уп­равління від їх регламентованих значень за місцем, причинами та відповідальністю осіб; оперативна оцінка економічної ситуації внутрішнього та зовнішнього середовища за станом, який склався чи може скластися; розроблення заходів та підготовка варіантів рішень, спрямованих на швидке усунення виявлених недоліків, попередження чи локалізацію дії негативних факторів і най­повніше використання створеної вигоди; подання оперативної аналітичної інформації органам управління за визначеними рег­ламентами чи на запит користувачів.

Об'єктами оперативного економічного аналізу можуть бути:

• виробництво продукції підприємства, його підрозділів у
вартісному та натуральному вираженні і за якісними ха­
рактеристиками;

• виконання договорів, поставок і реалізація продукції;

• організація виробничого процесу;

• ресурсозабезпечення і ресурсовикористання;

• витрати на виробництво і менеджмент;

• стан виробничих запасів, запасів готової продукції і неза­
вершеного виробництва;

• окремі параметри фінансового стану.
Оперативний економічний аналіз має свої характерні ри­
си. Найважливіший з них:

• терміновість, яка означає, що час проведення аналізу
максимально наближений до часу здійснення госпо-

Розділ 2. Види економічного аналізу

дарських процесів, а це полегшує і прискорює прийняття відповідних управлінських рішень;

• дієвість - постійний контроль і оцінка господарської
діяльності дає змогу вживати своєчасні заходи спрямо­
вані на недопущення й упередження розвитку негатив­
них змін та використання сприятливого шансу;

• достовірність - означає можливість проведення оцінок і
прийняття адекватних рішень за інформацією, що не си­
стематизується і не проходить статистичного опрацю­
вання;

• масовість - визначається можливістю суцільного спосте­
реження господарських процесів у будь-якому місці і
будь-який час та широким залученням зацікавлених осіб.

У методологічному плані він передбачає складання опера­тивних аналітичних відомостей на певну дату чи за короткий час, де подається характеристика досліджуваних процесів за норма­тивним (плановим, стандартизованим) фактичним значенням по­казників, їх відхилення на певну дату і наростаючим підсумком з початку аналізованого періоду, за місцем виникнення та винуват­цями. Вихідною інформацією може бути також експертний вис­новок аналітика за результатами маркетингових досліджень.

В організаційному плані оперативний аналіз може викона­ти свої функції лише в умовах комп'ютерної організації аналітич­ного процесу, широкого використання сучасних систем ЕОМ. Схематично процес оперативного економічного аналізу зображе­но на рис. 2.2.

Недоліком оперативного аналізу є відсутність системного підходу в оцінках і діагностиці та орієнтації на кінцеві госпо­дарські результати.

53

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Рис. 2.2. Схема оперативного економічного аналізу

Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системно­му комплексному дослідженні результатів господарської діяль­ності підприємства чи інших об'єктів за наслідками їх розвитку у певному аналітичному періоді ( рік, квартал, місяць). Його мета полягає в об'єктивній оцінці стану економіки, діагностиці невико­ристаних резервів та упущеної вигоди, виявленню прорахунків у роботі та їх винуватців, а також пошук можливостей мобілізації резервів прогресивного розвитку.

Можливості ретроспективного аналізу значно ширші, оскільки його здійснення можливе за всіма критеріями наукового дослідження. Насамперед досягається системність, ком­плексність вивчення економічних явищ і процесів, внаслідок ши­рокого використання всієї гами прийомів, методів і повної інфор­маційної бази. Можна проводити дослідження за будь-якою цільовою орієнтацією з виходом на проміжні та кінцеві результа­ти. Тут оцінюються не тільки виробничо-фінансові результати

Розділ 2. Види економічного аналізу

діяльності, а й ефективність форм господарювання та систем уп­равління, вплив державного регулювання і підприємницької ініціативи на досягнення кінцевої мети. У методологічному та ор­ганізаційному планах він найдосконаліший і дає змогу отримува­ти аналітичне забезпечення будь-якої форми і змісту за визначе­ними регламентами (стандартами) чи на запит користувачів.

Основні напрямки ретроспективного аналізу: комплексна оцінка стану виробничо-фінансової та інших видів діяльності; діагностика внутрішніх і зовнішніх резервів підви­щення ефективності господарювання; виявлення недоліків та упущень у формуванні організаційно-економічного механізму господарювання, дієвості вжитих контрзаходів до негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів економічного зростан­ня; визначення тенденцій і закономірностей змін та адаптова­ності економічної системи будь-якого порядку у зовнішньому середовищі; оцінка ступенів виправданості ризику підприємницької ініціативи; оцінка зміни місця та ролі еко­номічної системи у ринковому середовищі; обґрунтування вис­новків і пропозицій щодо зміни стратегій і тактика господарсь­кого керівництва.

Ретроспективний економічний аналіз має суттєві не­доліки, які визначають зменшення його дієвості через тривалу відірваність від господарських процесів та своєчасності вжитих контрзаходів. Він орієнтується на систематизовану інформацію, яка проходить певне статистичне опрацювання, що зменшує до­стовірність висновків і пропозицій. Водночас вихідна аналітична інформація ретроспективного аналізу є базою стратегічних досліджень.

Часові види економічного аналізу треба розглядати у взаємозв'язку їх методології і організації, що забезпечує еко­номічність та практичну результативність аналітичних Досліджень у цілому. Виділення їх особливостей допомагає оптимізувати технологію аналітичного забезпечення у часо­вих векторах управління. Порівняльну характеристику відмінностей часових видів економічного аналізу наведено в табл. 2.3.

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Таблиця 2.3 Порівняльна характеристика часових видів економічного аналізу

Порівняльна	Часові	види економічного	аналізу
ознака	Стратегічний	Оперативний	Ретроспективний
1. За метою	Визначення	Оцінка відхилень	Комплексна
аналізу	перспективних	фактичного стану	діагностика й
	параметрів	економічної	оцінка
	поведінки	системи від її	результатів
	господарюючих	регламентів і	функціонування
	суб'єктів	доцільного	економічної
		маневрування	Системи
		ресурсами та
		капіталом
2.3а	Параметральні	Локальні та	Вся сукупність
масштабами	узагальнюючі	загальні показники	показників
дослідження	показники	оперативної	прогнозованої
об'єктів	поведінки	поведінки	оперативної та
	господарюючих	господарюючого	підсумкової
	суб'єктів	суб'єкта	поведінки
			господарюючого
			суб'єкта
3.3а	Норматиьно-	Оперативні плани,	Поточні плани і
джерелами	правова	графіки, дані	нормативи,
інформації	інформація,	оперативного	звітна облікова та
	динамічні ряди	обліку та	статистична
	поведінки	маркетингу	інформація, дані
	господарюючих		спеціальних
	суб'єктів за		обстежень
	узагальнюючими
	параметрами
	цільові програми
	і прогнози
4.3а	Щорічно і за	Щоденно та за	Щоквартально
строками	періодами	оперативними	Щорічно
проведення	планування та	періодами (5,10 або
	прогнозування	місяць)

Розділ 2. Види економічного аналізу

2.4. Управлінський і фінансовий аналіз

Враховуючи зміст мікроекономічного аналізу та особли­вості формування його інформаційної бази, виділяють уп­равлінський і фінансовий аналіз. Стосовно цільової орієнтації мікроекономічного аналізу такий поділ дуже умовний, та за ха­рактером його інформаційної бази, змістом вихідної аналітичної інформації такий поділ цілком обґрунтований. Відомо, що голо­вною інформаційною базою мікроекономічного аналізу є бухгал­терський облік, який у методологічному й організаційному пла­нах поділений на управлінський і фінансовий. Фінансовий облік вирішує проблеми взаємовідносин підприємства з партнерами, клієнтами та інститутами державної економічної інфраструктури. Він регламентується міжнародними і національними стандарта­ми, що забезпечує інтереси зовнішніх користувачів. Уп­равлінський облік спрямований на потреби внутрішнього уп­равління, вироблення управлінських рішень в інтересах влас­ників і адміністрації. Він не регламентується, а його організація і методи проведення визначаються адміністрацією господарюючо­го суб^єкта. Головне його призначення - забезпечення ефективно­го управління виробництвом, виробничими ресурсами, витратами на виробництво та собівартістю продукції (робіт, послуг).

Поділ економічного аналізу на управлінський і фінансо­вий дає змогу оптимізувати інформаційні потоки аналітичних досліджень, виділити режим вхідної та вихідної інформації у розв'язку аналітичних задач, їх блоків чи комплексів.

Отже, мікроекономічний аналіз можна розглядати за та­кою структурою (рис. 2.3).

57

Рис. 23. Структурна схема мікроекономічного аналізу

Споживачами аналітичної інформації управлінського та фінансового аналізу є різні групи користувачів, однак її зміст може мати лише ті характеристики, які відповідають їхнім інтересам та за­хищають комерційну таємницю. Суб'єкти внутрішнього уп­равлінського аналізу - адміністрація та залучені нею аудитори і консультанти. Вони хоча і не зацікавлені у результатах господарсь­кої діяльності, та зобов'язані згідно контрактом захищати інтереси господарського суб'єкта та сприяти зростанню його ділової актив-

Розділ 2. Види економічного аналізу

ності. Інформаційна база внутрішнього управлінського аналізу ду­же багата й охоплює потоки нормативної, облікової, планової, звітно-статистичної та зовнішньої публічної інформації, а також дані спеціальних обстежень, опитування спеціалістів преси та інша.

Суб^єкти фінансового аналізу - адміністрація госпо­дарюючого суб'єкта зовнішні користувачі. Вони можуть користу­ватися лише даними публічної фінансової звітності та рекламни­ми аналітичними матеріалами. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інте­реси всіх партнерів, захищаючи їх підприємницьку ініціативу.

При складанні бізнес-планів, проведенні маркетингового аналізу, аудиторській експертизі використовують інформацію та методи управлінського і фінансового аналізу.