Вимоги до системи запобігання пожежі.

1.

1.1. Аналіз нормативно технічних документів

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

е) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов'язковість екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупності дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва;

л) встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України.

1.2. Ресурсозбереження. Утилізація. Еколого-економічній збиток

Ресурсозбереження припускає комплексний підхід, органічне сполучення технологічних, економічних і соціальних напрямків інтенсифікації використання ресурсів. Це складова загального поняття «екологізація виробництва».

Екологізація виробництва включає: стимулювання ресурсозбереження, пошук принципово нових джерел енергії, маловідхідне виробництво, переробку відходів, а також процес випуску і використання товарної продукції, в літературі, поряд із поняттям «екологізація виробництва», часто зустрічається термін «екологізація технологій». Екологізація технологій означає впровадження у виробництво і повсякденне життя людей таких виробничих процесів, які при максимальному одержанні високоякісного продукту можуть забезпечити збереження екологічної рівноваги в природному середовищі і не будуть сприяти її забрудненню.

За Н.Ф. Реймерсом «екологізація технологій (виробництва) – це система заходів, спрямованих на запобігання негативному впливу виробничих процесів на природне середовище, здійснюваних за рахунок маловідходних технологій».

За І.І. Дедю «екологізація технологій» – розробка і впровадження у виробництво, комунальне господарство і побут людей таких технологій, які при максимальному одержанні високоякісної продукції забезпечували б збереження екологічної рівноваги в природі, кругообіг речовин і енергії, не допускаючи забруднення навколишнього середовища.

Екологізація включає: ощадливу витрату сировини, комплексне використання природних ресурсів, створення нових технологій, що забезпечують маловідходне виробництво, замкнуті цикли водо обігу, утилізацію відходів. Отже, основними моментами екологізації є:

• ресурсозбереження;

• маловідходне виробництво;

• технології використання й утилізації відходів;

• нові джерела енергії і палива.

Ресурсозбереження – система засобів, спрямованих па виробництво і реалізацію кінцевих продуктів із мінімальною витратою речовини та енергії на всіх стадіях технологічного процесу.

До складу виробничих ресурсів входять виробничі фонди (накопичені основні й оборотні кошти виробництва), науковий потенціал, трудові (у тому числі інтелектуальні) і природні ресурси, залучені в господарський обіг.

Загальною ознакою виробничих ресурсів є їхня потенційна можливість участі у виробництві, де вони трансформуються в продукцію (конкретні споживчі цінності), а також відносна їхня обмеженість при даному рівні і темпах економічного розвитку.

Взаємозв’язок виробленої продукції з чинниками виробництва виражається в показниках ефективності використання ресурсів - ресурсомісткості продукції або ресурсовіддачі.

Ресурсоміткість розраховується як співвідношення між спожитими ресурсами і виробленою продукцією в речовинній формі або у вигляді робіт і послуг. Наприклад, водомісткість виробництва 1 кг сталі складає 30 кг, чавуна – 5 кг, целюлози – 0,5 т; бавовни – 10 т води. При визначенні ресурсомісткості слід також враховувати: територіальну (земельну) ємкість, повітромісткість, енергоємність, трудомісткість, ступінь забруднення навколишнього середовища, розміри порушення екосистеми.

Ресурсовіддача характеризує вихід фізичного обсягу продукції на одиницю використовуваних для виробництва ресурсів (інтегральний ресурс) або їх окремих складових.

Ефективність використання природних ресурсів оцінюється інтенсивністю природокористування, що визначається збільшенням кількості кінцевої корисної продукції на одиницю залученого у виробництво конкретного або інтегрального ресурсу, чи питомими капіталовкладеннями на відтворення цих ресурсів.

Ресурсозбереження припускає зниження витрати усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції. Його варто розглядати як умову, процес, результат і показник поліпшення використання засобів виробництва і трудових ресурсів на всіх етапах виробничо-господарської діяльності об’єднань і підприємств, а також економічного і соціального розвитку регіонів і народного господарства в цілому.

Як показник, ресурсозбереження являє собою зниження ресурсомісткості виробництва або збільшення виходу кінцевої продукції з необхідних для її випуску ресурсів.

Ресурсозбереження – багатоаспектна проблема, її вирішення означає збільшення випуску продукції при незмінній або меншій витраті матеріальних ресурсів, зниження її собівартості, зростання прибутку, більш повне використання виробничих потужностей і підвищення продуктивності праці, зменшення капіталовкладень у видобувній галузі, поліпшення екологічної ситуації.

Результатом ресурсозбереження є також вивільнення з народногосподарського обігу первинних матеріальних ресурсів внаслідок їхньої заміни побіжними продуктами або відходами виробництва. Ресурсозбереження сприяє не тільки підвищенню ефективності суспільного виробництва, але й запобігає забрудненню навколишнього середовища.

Залучення в повторний господарський обіг раніше виробленої готової продукції (металевий брухт устаткування, брухт пластмас, склобій, макулатура) називається реутилізацією.

Реутилізація – повторне використання - одержання нової продукції з раніше використаної шляхом відповідної її переробки з метою одержання продукту того ж або близького складу.

В даний час в Україні ресурсозбереження, у тому числі енергозбереження - одне з основних напрямків господарської політики. Наприклад, на одиницю національного доходу витрачається більше, ніж у США: нафти і газу в 2,3 рази; енергії - у 2 рази; сталі і бавовни - у 3 рази; цементу - у 2,6 рази.

В Україні вторинні ресурси використовуються в основному на цілі, що не потребують розробки додаткових технологій.

Ресурсозбереження може стати більш ефективним при безпосередній економії вихідної сировини в процесі її переробки. Так, на 1 т вихідного корисного продукту в харчовій промисловості витрачається в декілька разів більше сировини.

Вже зараз можливо (є відповідні технічні розробки й устаткування) повторно використовувати 60% відходів, що утворюються. У майбутньому промислове виробництво буде в основному базуватися на поновлюваних і вторинних матеріальних ресурсах, і тільки для розширеного відтворення буде потрібно залучення первинної сировини.

Повторне використання матеріальних ресурсів має виняткове значення з огляду збереження або подовження часу використання запасів найважливіших руд (ресурсів, що вичерпуються).

Вся використана сировина (близько 90%) надходить в навколишнє середовище у вигляді різноманітних відходів. Цікаво, що до видобутку ці речовини в природі знаходилися в найменш розчинній, отже, найменш токсичній формі. Наприклад, метали - у вигляді малорозчинних оксидів, фтор - у вигляді фторида кальцію або фосфатів.

При одержанні металів, фосфорних добрив і ряду інших продуктів утворюється велика кількість твердих, рідких і газоподібних відходів, у яких важкі метали і фтор знаходяться в активній формі, що негативно діє на все живе.

В останні 20 років в усьому світі промисловість і транспорт викинули в навколишнє середовище свинцю більше, ніж за весь попередній період. Взагалі в результаті антропогенного навантаження в біосферу надійшло близько 20 млн т свинцю, 14 млн т цинку, більше 2 млн т міді.

Вторинні матеріальні ресурси - це відходи виробництва і споживання, що на даному етапі розвитку науки і техніки можуть бути використані в народному господарстві.

Вторинні матеріальні ресурси поділяються на використовувані і невикористовувані.

До невикористовуваних вторинних матеріальних ресурсів відносять відходи, що не знаходять застосування через відсутність капіталовкладень для їхньої переробки, відсутності споживача продукції або через не розробленість технології переробки.

Одним із резервів підвищення ефективності суспільного виробництва з використання побічних або побіжних продуктів, які (на відміну від відходів) можуть бути застосовані без доробки і переробки.

Утилізація відходів – від латинського utilis – корисний – означає залучення їх у нові технологічні процеси з метою одержання корисного продукту. Тобто використання відходів як вторинної сировини, палива, добрива, будівельних матеріалів або з іншою метою.

Варто розрізняти поняття «утилізація» відходів, «реутилізація» або «рециркуляція».

Рециркуляція відходів – це їхнє багаторазове використання після переробки (металевий брухт, макулатура, склобій, мастила і т.д.).

Іноді зустрічається термін «знешкодження відходів» технологічний процес або їхня сукупність, у результаті якого токсичні речовини (або група речовин) перетворюються в нетоксичні сполуки, що не розкладаються.

Еколого-економічний збиток – це фактичні та можливі збитки в їх кількісному та якісному вираженні, включаючи додаткові витрати на ліквідацію несприятливих насідків для життєдіяльності людей, тварин, рослин і інших живих організмів, викликаних порушенням нормативів якості навколишнього природного середовища у результаті негативних дій господарської й іншої діяльності, техногенних аварій та катастроф.

У наш час оцінка еколого-економічного збитку дуже актуальна, тому що зросла увага до проблем навколишнього середовища. Всі ми хочемо жити в екологічно чистій місцевості, дихати чистим повітрям, пити чисту воду. Оцінка еколого-економічного збитку може стати ефективним механізмом щодо нормалізації екологічної обстановки в регіоні.

Еколого-економічні збитки поділяється на такі складові:

- економічний (наприклад, втрати від недоотримання продукції);

- соціально-економічний (зростання захворюваності економічно активного населення);

- соціальний (зокрема, зниження тривалості життя);

- екологічний (зникнення біологічних видів).

1.3. Розробка заходів, що підвищують екологічну безпеку проектованої підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги

При дипломному проектуванні особлива увага приділена раціональному використанню електроенергії при технічному обслуговуванні об’єкта контролю.

Раніше до складу світлосигнальних систем аеродромів більшості аеродромів України підсистема глісадних вогнів не входила, адже за радянських стандартів не була обов’язковою. Частково її функції виконувала підсистем вогнів знака приземлення, яка інформує пілота про ділянку, де ПС повинно торкнутися ЗПС під час заходу на посадку. Підсистема вогнів знака приземлення має в складі 20 однолампових вогнів (10 вогнів з кожного напрямку) потужністю 200 Вт. На даний час, згідно стандартів Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) і сертифікаційних вимог цивільної авіації України підсистема глісадних вогнів ЗПС є обов’язковою з 01 січня 2008 року для використання у міжнародних аеропортах, а з 01 січня 2010 року у всіх цивільних аеропортах України.

Найпоширенішою для більшості аеродромів України є система візуальної індикації глісади типу РАРІ. Система PAPI складається з одного флангового горизонту, до складу якого входять чотири дволампових вогні з різним кольоровим переходом, що розташовані через рівні проміжки. На аеродромі з обох напрямків посадки всього використовується 16 ламп потужністю 200 Вт.

1.4. Розрахунок еколого-економічного збитку

На даний час на більшості аеродромів України проводиться реконструкція, замінюються системи електропостачання та інше. При заміні старої системи електропостачання виникають відходи – старий кабель, який для економії коштів на вивезення просто закопують неподалік на території аеродрому.

Кабель електропостачання аеродромних вогнів виготовлений з міді та покритий гумовою оболонкою. Перетин струмовідної жили складає 6,0 мм² (або 10,0 мм² ), в залежності від струму для якого він призначений. Довжина кабелю системи електропостачання аеродромних вогнів вимірюється кілометрами, наприклад довжина кабелю системи візуальної індикації глісади РАРІ загалом складає 1,75 км і для неї використовується кабель перетином 6,0 мм².

	Таблиця 4.1
	Розрахунок еколого-економічного збитку
Найменування ПССА	Перетин жили, мм2	Загальна довжина кабелю, м	Маса міді в кабелі, кг	Вартість міді в кабелі, грн
Підсистема глісад них вогнів РАРІ			93,75

Густина міді становить 8920 кг/м3;

Вартість одного кілограму мідного металобрухту становить 40-60 грн., для розрахунків взято середнє значення 50 грн/кг.

1.5. Екологічний ефект від зниження збитків навколишньому середовищу

Використання електроенергії впливає на навколишнє середовище, так як вироблення електроенергії електростанцією пов’язане зі спалюванням твердого палива або з реакціями радіоактивного розкладу, викидами в атмосферу шкідливих речовин, а також радіоактивними і електромагнітними випромінюваннями.

Проведемо економічний розрахунок і визначимо ефект від економії електроенергії.

Запобігання збитку навколишньому середовищу від витрати електроенергії розраховуємо за формулою:

,

де - питомий екологічний збиток, який дорівнює грн./кВт·год

- електроенергія, яка споживається проектованим і базовим пристроями відповідно.

Приймемо для коефіцієнтів навантаження і втрат в мережі наступні значення:

.

Базовий варіант вогнів знака приземлення має джерело живлення з ККД, рівним , а проектований .

Потужність джерел живлення:

базового варіанту =200 Вт = 0,2 кВт,

проектованого =200 Вт = 0,2 кВт.

Час роботи 24 години на добу.

Визначимо діючий фонд часу при 24 годинах використання електроенергії за добу:

базовим варіантом кВт·год,

проектованого кВт·год.

Тоді річний діючий фонд часу:

базового варіанту кВт·год,

проектованого кВт·год.

Відвернений екологічний збиток:

грн.

Таким чином можна сказати, що при проведенні даної роботи буде спостерігатися зменшення негативного впливу на навколишнє середовище в результаті виробництва електроенергії на електростанціях: зменшення викидів в атмосферу шкідливих речовин, радіоактивних і електромагнітних випромінювань.

1.6. Висновки

1. При заміні старої підсистеми вогнів знака приземлення на підсистему індикації глісади, необхідно повторно використовувати відходи попередньої системи, адже це зменшить витрати на встановлення нової системи та зменшить навантаження на навколишнє середовище.

2. В результаті заміни підсистеми вогнів знака приземлення на проектовану підсистему глісадних вогнів злітно-посадкової смуги зменшено негативний вплив на навколишнє природне середовище.

3. В результаті розрахунку обчислено відвернений екологічний збиток, який становить 1681,92 грн.

РОЗДІЛ 5

ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Безпека праці – це стан умов праці, при якому виключається вплив на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Метою охорони праці є створення таких умов, які виключають або зводять до мінімуму вплив на працюючого шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я або зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого може призвести до травм або іншого раптового погіршення стану здоров’я працівника.

2.

2.1. Перелік шкідливих і небезпечних виробничих факторів при технічній експлуатації підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги

При технічній експлуатації підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги (ЗПС) на працівників можуть впливати такі небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

- рухомі самохідні і переміщувані вручну машини, механізми та пристосування для впровадження робіт – аеродромні електричні джерела живлення обладнання літаків і запуску двигунів, аеродромні киснево-зарядні станції, комплекти контрольно-перевірочної апаратури для перевірки працездатності, а також їх рухомі незахищені частини;

- рухомі незахищені елементи літаків: стулки відсіків шасі, закрилки, стернові поверхні, передкрилки, гальмові щити, повітряні гвинти;

- елементи авіаційного і радіоелектронного обладнання (АіРЕО) повітряних суден, які виступають: антени, датчики, приймачі повітряного тиску, температури зовнішнього повітря;

- уламки, що розлітаються під час руйнування суден і приладів, що працюють під тиском стиснутих газів і рідин; балонів зі стисненим повітрям і киснем, вогнегасників;

- ударна хвиля у разі вибуху піротехнічних пристроїв, кисневих балонів і суден, що працюють під тиском;

- гострі уламки обладнання під час демонтажу агрегатів АіРЕО;

- хімічні речовини, що містяться в обладнанні і застосовуються під час технічного обслуговування глісадних вогнів;

- підвищена температура повітря в робочій зоні;

- знижена температура повітря і поверхонь обладнання під час виконання технічного обслуговування глісадних вогнів в умовах від’ємних температур;

- підвищений рівень вібрації під час роботи силових установок повітряного судна;

- підвищене значення напруги змінного струму електричних мереж, замикання яких може статися через тіло людини; електрична дуга короткого замикання.

За небезпекою ураження людей електричним струмом технічне обслуговування підсистеми глісадних вогнів ЗПС аеродрому відноситься до умов підвищеної небезпеки. Умови, що створюють підвищену небезпеку ураження людини електричним струмом:

- вологість, струмопровідний пил;

- струмопровідні підлоги (земляні, залізобетонні);

- висока температура навколишнього середовища;

- можливість одночасного дотику людини до металоконструкцій, механізмів, що мають з’єднання з землею, з одного боку, і до металевих корпусів електроустаткування з іншого.

Небезпека ураження електричним струмом значною мірою залежить від метеорологічних умов і виробничого оточення. Навколишні умови можуть сприяти збільшенню або зниженню небезпеки ураження людини електричним струмом. Підвищена вологість і висока температура повітря під час технічного обслуговування підсистеми глісадних вогнів ЗПС на відкритому повітрі сприяють переходу напруги на струмонепровідні частини електроустаткування вогнів. Висока температура повітря сприяє рясному потовиділенню, а висока відносна вологість – поганому випаровуванню поту і, отже, зволоженню шкіри людини в процесі праці. Опір зволоженої шкіри різко знижує загальний електричний опір тіла, і це збільшує струм через тіло людини та небезпеку її ураження. Струмопровідні підлоги – земляні, бетонні, залізобетонні на відкритих зовнішніх електроустановках підсистеми глісадних вогнів аеропортів також посилюють небезпеку ураження людини електричним струмом під час технічного обслуговування електричного обладнання підсистеми глісадних вогнів ЗПС аеродрому.

Технічне обслуговування електроустановок на аеродромах цивільної авіації часто виконується в обмежених умовах, де є можливість одночасно випадкового дотику, з одного боку, до струмопровідної частини, а з іншого – до металевих частин електроустаткування, що має хороше з’єднання з землею. Такий дотик людини дуже небезпечний, оскільки ізоляція проводів мережі не відіграє жодної захисної ролі. Названі умови визначають ступінь небезпеки ураження людини електричним струмом.

2.2. Технічні заходи, що виключають або обмежують вплив на технічний персонал небезпечних і шкідливих виробничих чинників

Заходи електробезпеки.

Згідно [7] електробезпека має забезпечуватися:

- конструкцією електроустановок;

- технічними способами і засобами захисту;

- організаційними і технічними заходами.

Для забезпечення електробезпеки потрібно застосовувати окремо або в поєднанні один з одним такі технічні засоби:

- захисне заземлення;

- занулення;

- вирівнювання потенціалів;

- малі напруги;

- електричне розділення мереж;

- захисне відключення;

- ізоляцію струмопровідних частин;

- компенсацію струмів замикання на землю;

- захисні пристрої;

- попереджувальну сигналізацію, блокування, знаки безпеки;

- засоби захисту і запобіжне пристосування.

Для забезпечення безпеки робіт у діючих електроустановках мають виконуватися такі організаційні заходи [8] :

- призначення осіб, відповідальних за організацію і впровадження робіт;

- оформлення наряду або розпорядження на впровадження робіт;

- здійснення допуску до проведення робіт;

- організація нагляду за проведенням робіт;

- оформлення закінчення роботи, перерв у роботі, переведення на інші робочі місця.

Для забезпечення безпеки при проведенні робіт зі зняттям напруги в діючих електроустановках або поблизу них повинні виконуватися наступні технічні заходи [8]:

1. Відключення установки від джерела живлення енергією;

2. Механічне замикання приводів відключених комутаційних апаратів, зняття запобіжників, відмикання кінців живлячих ліній і інші заходи, що забезпечують неможливість хибної подачі напруги до місця роботи;

3. Установка знаків безпеки і огородження залишених під напругою струмоведучих частин, до яких в процесі роботи можна доторкнутися або наблизитися на недопустиму відстань;

4. Прокладання заземлень;

5. Огородження робочого місця і установка необхідних знаків безпеки.

Для забезпечення безпеки обслуговуючого персоналу при проведенні монтажних робіт забороняється:

- приступати до виконання робіт особам, яки не пройшли інструктажу з правил безпечної експлуатації електроустановок;

- використовувати непрацездатні елементи, інструмент та інші засоби праці при проведенні монтажних та налагоджувальних робіт;

- виконувати роботи на електроустановках, що не мають захисного заземлення;

- проводити монтажні та налагоджувальні роботи під робочою напругою.

2.3. Розрахунок захисного заземлення

Розрахувати захисне заземлення підстанції 6/0,4 кВ в однорідному ґрунті.

Вихідні дані. Трансформаторна знижувальна підстанція має два трансформатори 6/0,4 кВ із заземленими нейтралями на стороні 0,4 кВ і розміщена в окремому одноповерховому приміщенні розмірами 15×20 м.

Поблизу станції розміщена частково заглиблена в ґрунт металева технологічна конструкція, яка може бути використана як природний заземлювач, що має опір розтікання струму 12 Ом.

Розв’язання. Струм замикання визначимо за відомою протяжністю кабельних ліній 6 кВ 47 км і повітряних ліній км.

Як вертикальні одиночні заземлювачі використаємо стержні завдовжки

м, діаметром мм.

Верхні кінці стержнів з’єднуються за допомогою зварювання стальною смугою, прокладеною горизонтально на глибині м, загальною довжиною м, перетином 4×40 мм.

Розраховані питомі опори ґрунту для вертикальних заземлювачів (стержнів) завдовжки 6 м Ом·м, а для горизонтальної смуги - Ом·м.

Для визначення опору розтікання струму від заземлювача заздалегідь визначимо струм замикання на землю на стороні 10 кВ за такою формулою:

А,

де U – напруга трансформатора з боку високої напруги, кВ;

- протяжність кабельних і повітряних ліній відповідно, км.

Опір розтіканню струму від штучного заземлювача, який використовуватиметься як загальний для електроустановок у мережі 6 кВ і 0,4 кВ, визначаємо відповідно до вимог ПУЕ-86.

Під час розрахунку заземлювача в однорідній землі за напруженням дотику, маючи у своєму розпорядженні найбільше допустиме значення, визначимо найбільший допустимий розрахунковий опір заземлювача за формулою:

Ом,

де - найбільше допустиме значення напруги дотику з урахуванням падіння напруги в опорі основи, на якій стоїть людина, беремо 125 В.

Необхідний опір штучного захисного заземлення підстанції з урахуванням штучного з природним , визначимо за формулою:

Ом.

Розраховуючи штучне заземлення, вибираємо контурне, розміщене по периметру підстанції. Вертикальні стержневі заземлювачі забиваємо в грунт на відстані м один від одного.

З попереднього розташування заземлювачі видно, що за довжини горизонтальної з’єднувальної смуги м можна забити 11 вертикальних заземлювачів.

Розрахуємо опір розтіканню електричного струму від одиничного вертикального і горизонтального заземлювача за формулами:

Ом;

Ом.

Визначимо коефіцієнт використання одиночного стержневого заземлювача і коефіцієнт використання смуги за співвідношенням , од.

Коефіцієнт становить =0,55, =0,35.

Опір розтіканню струму від штучного контурного заземлювача визначимо за формулою:

Ом

Розрахований опір Ом менший від необхідного опору штучного захисного заземлення Ом, тому цей контур нас задовольняє. Контур складається з 11 вертикально забитих стальних стержнів завдовжки 6 м, діаметром 20 мм, забитих на відстані 6,4 м один від одного, сполучених між собою стальною смугою 4×40 мм завдовжки 71 м і з природною металевою конструкцією.

2.4. Забезпечення пожежної і та вибухової безпеки підсистеми глісадних вогнів злітно-посадкової смуги

Пожежна безпека має забезпечуватися:

- системою запобігання пожежі;

- системою протипожежного захисту;

- організаційно-технічними заходами.

Небезпечними чинниками пожежі, що впливають на людей, є:

1. Відкритий вогонь та іскри;

2. Підвищена температура навколишнього середовища, предметів;

3. Токсичні продукти горіння;

4. Дим;

5. Знижена концентрація кисню;

6. Падаючі частини будівельних конструкцій, агрегатів, установок;

7. Небезпечні чинники вибуху.

Вимоги до системи запобігання пожежі.

Запобігання пожежі необхідно досягати двома способами:

1. Запобігання утворенню горючого середовища;

2. Запобігання утворенню в горючому середовищі джерел займання.

Запобігання утворенню горючого середовища має забезпечуватися:

- максимально можливим застосуванням негорючих і важко займистих матеріалів;

- ізоляцією горючого середовища;

- підтримкою концентрації горючих газів, пари, пилу окислювача в суміші поза межами їх займання;

- підтримкою його температури й тиску, за яких виключається поширення полум’я;

- установленням пожежонебезпечного обладнання по можливості в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;

- застосування ізольованих відсіків.

Запобігання утворенню в горючому середовищі джерел займання має досягатися:

• застосуванням машин, механізмів, обладнання, пристроїв, під час експлуатації яких не утворюються джерела займання;

• застосуванням енергоустаткування, відповідно до пожежонебезпечної і вибухонебезпечної зон, групи і категорії вибухонебезпечної суміші за вимогами «Правил устройства электроустановок»;

• застосуванням у конструкції швидкодіючих засобів захисного відключення можливих джерел займання;

• застосуванням технологічного процесу і обладнання, що задовольняє вимогу електростатичної іскробезпеки за ГОСТ 11018-86;

• улаштуванням блискавкозахисту обладнання;

• підтримкою температури нагрівання поверхонь обладнання, механізмів, які можуть увійти в контакт з горючим середовищем, нижче граничнодопустимої, яка становить 80% найменшої температури самозаймання пального;

• виключення можливості появи іскрового розряду в горючому середовищі з енергією, яка дорівнює або вища від мінімальної енергії займання;

• застосування інструменту, що не іскрить під час роботи з легкозаймистими рідинами і горючими газами;

• ліквідація умов для теплового самозаймання речовин, виробів і конструкцій, що перетворюються;

• усунення контакту з повітрям пірофорних речовин;

• зменшення визначального розміру горючого середовища нижче граничнодопустимого за горючістю;

• виконання установлених правил пожежної безпеки.