Загальна потреба в солонцях і солі
| Показники | Види тварин | Р о к и | |||||||||||||||
| І По проекту | |||||||||||||||||
| Кількість особин | Козуля | ||||||||||||||||
| Кабан | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | |
| Заєць | |||||||||||||||||
| Кількість солонців (шт) | Козуля | ||||||||||||||||
| Кабан | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | |
| Заєць | |||||||||||||||||
| Разом | |||||||||||||||||
| Річні витрати солі (кг) | Козуля | ||||||||||||||||
| Кабан | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | - | |
| Заєць | |||||||||||||||||
| Разом | |||||||||||||||||
| ІІ По даних щорічного обліку мисливської фауни (заповнюється господарством) | |||||||||||||||||
| Кількість особин | Козуля | ||||||||||||||||
| Кабан | |||||||||||||||||
| Заєць | |||||||||||||||||
| Кількість солонців (шт) | Козуля | ||||||||||||||||
| Кабан | |||||||||||||||||
| Заєць | |||||||||||||||||
| Річні витрати солі (кг) | Козуля | ||||||||||||||||
| Кабан | |||||||||||||||||
| Заєць | |||||||||||||||||
| Разом |
Для зайця-русака рекомендується влаштовувати слідуючі типи солонців: в розщіп пеньків, в пеньку, кілках, колоді, в зрубаній для підгодівлі осичині.
Солонці розміщують на узліссі, в полезахисних лісосмугах, серед чагарників, по ярах і балках. Середня відстань між сусідніми солонцями повинна становити 1-1,5 км.
Солонці для козулі рекомендується поєднувати з годівницями. Для цього біля годівниці установлюються спеціальні лотки для солі та коренеплодів.
Солонці для кабана розміщують на підгодівельному майданчику.
Для запобігання розмиву солі дощем, треба застосовувати навіси з очерету, рогози, інших матеріалів.
Підгодівлею мисливських звірів і птахів прийнято називати викладання різних кормів у мисливських угіддях для компенсації нестачі природних кормів.
Підгодівля рятує диких тварин від загибелі у випадках браку кормів; відіграє роль у профілактиці ряду захворювань; підвищує опірність різним інвазіям; запобігає міграції мисливської фауни, попереджує або знижує потраву лісових і сільськогосподарських культур.
Звичайно, підгодівлю диких тварин проводять не круглий рік, а лише в період відсутності або обмеженої доступності кормів в місцях перебування мисливської фауни: мається на увазі, звичайно, зимовий період; час відгодівлі молодняку, коли дорослим тваринам необхідно отримувати більшу кількість кормів; час повені та інших стихійних лих, коли звірі та птахи нерідко позбавлені не тільки можливості добування кормів, а й своїх сховищ.
При розкладанні кормів у мисливських угіддях необхідно дотримуватись наступних вимог:
- кількість і якість кормів повинні відповідати потребам тварин в певний період року;
- корми повинні бути доступними для підгодівлі звірів і птахів;
- обслуговування місць підгодівлі та годівниць повинне бути продуктивним;
- корма для підгодівлі диких тварин повинні бути доброякісними, без ознак псування та залеженності;
- місця підгодівлі тварин потрібно тримати в чистоті, залишки кормів видаляти, весною майданчики очищати від калу, щоб не поширювати різні хвороби;
- підгодівельні майданчики треба розміщувати на сухих, чистих місцях, щоб уникати зараження звірів і птахів різними глистяними захворюваннями;
- до місць підгодівлі повинні бути прокладені дороги для підвозу та підносу кормів;
- підгодівлю необхідно проводити регулярно з розкладанням достатньої кількості кормів; тільки в цьому випадку дикі тварини будуть постійно відвідувати ці місця;
- до місць підгодівлі повинен бути забезпечений зручний для тварин підхід; а у багатосніжні зими до годівниць завжди повинні бути розчищені стежки.
Тривалість сезону підгодівлі диких тварин залежить від строків замерзання верхнього шару ґрунту, установлення значного снігового покриву, протяжності зими та інших факторів, і може коливатися від 45 до 120 днів. В середньому для умов господарства вона складає 100 днів.
При визначенні інтенсивності і характеру підгодівлі диких тварин враховувалась поживність кормів по кормових одиницях, виходячи із добової норми. Її можна збільшувати або зменшувати в залежності від ряду факторів: природної кормової цінності угідь, загальної чисельності мисливських звірів і птахів, їх щільності на одиницю площі угідь, суворості зими тощо.
У відповідності до “Порядку проведення упорядкування мисливських угідь” та з урахуванням досвіду мисливських господарств області по проведенню біотехнічних заходів, проектом приймаються слідуючі норми підгодівлі мисливських тварин на протязі 100 днів зимового періоду (таблиця 10.2.4.)
Таблиця 10.2.4.
Орієнтовні норми заготівлі та викладки кормів (на одну особину)
В сезон підгодівлі
| Назва кормів | Одиниця вимірю-вання | Види мисливської фауни | |||
| Козуля | Кабан | Заєць | Куріпка | ||
| Сіно лісове, вікове, віко-овсяне | кг | - | - | ||
| Сінаж (силос) | кг | - | |||
| Кормові пучки (віники із листяних порід) | шт | - | - | - | |
| Снопики зернові | шт | - | - | ||
| Зерно, комбікорм, зернові відходи, жолуді, ячмінь, овес | кг | - | |||
| Кукурудза у початках | кг | - | |||
| Коренеплоди | кг | - | |||
| Сіль | кг | 0,5 | - |
Нижче в таблицях 10.2.5. – 10.2.8. наводяться розрахунки щорічної потреби в кормах для зимової підгодівлі по кожному основному виду мисливської фауни господарства.
Таблиця 10.2.5.