Значення тварин у природі та житті людини

Тваринний світ є важливою частиною біосфери нашої планети. Разом з рослинами тварини відігра­ють значну роль в міграції хімічних елементів, яка лежить в основі існуючих у природі взаємозв'язків.

На Землі існує більше 1,5 млн. видів тварин, 60-70% з них становлять безхребетні.

Ландшафтна різно­манітність і велика територія України зумовлюють ви­дове багатство тваринного світу. На її терені, включа­ючи акваторії Чорного і Азовського морів, живе близь­ко 44 800 видів тварин. Найбільш широко представ­лені такі таксони: членистоногі - більш ніж 39 000 видів, круглі черви - 1 457, стьожкові черви - 1 288, найпростіші - більш ніж 1 200, хордові - більше 700, кільчасті черви - 400, молюски - 369 видів.

Найбільше уваги приділяється зараз вивченню, охо­роні, відтворенню та раціональному використанню хре­бетних тварин, фауна яких представлена в Україні більш ніж 200 видами риб, 18 видами земноводних, 20 видами плазунів, близько як 400 видами птахів та 101видом ссавців.

Тварини відіграють важливу роль у житті нашої планети та житті людини. Велике значення тварини мають у формуванні ландшафтів. За рахунок морсь­ких, переважно одноклітинних, тварин з твердим ске­летом відбулося утворення осадових порід (крейди, вапняку та ін.), поклади яких займають велику тери­торію на поверхні Землі. З діяльністю представників кишковопорожнинних тварин - коралових поліпів - пов'язано виникнення в теплих морях чисельних коралових островів та коралових рифів, загальна площа яких дуже значна.

Велика роль належить тваринам в утворенні ґрунту і кори вивітрювання. Існуючі у великій кількості ґрунтові дрібні круглі черви (нематоди), ґрунтові кліщі, дощові черви, личинки комах, різні ссавці та інші тварини розёпушують ґрунт, сприяють аерації і проникненню вологи, збагачують органічними речовинами, підвищують родючість.

За участю тварин формується хімічний склад підземних і ґрунтових вод.

Тварини впливають на життя рослин. Одні з них є запилювачами рослин (багато видів комах, деякі птахи - колібрі, нектарниці, окремі види летючих мишей), інші – переносниками насіння (багато птахів і ссавців). Значна кількість рослин зовсім не і може існувати без тварин, тому що без допомоги останніх вони не можуть запилюватися або поширюватися. Велика кількість рослиноїдних тварин з'їдають рослини, сприяючи цим
покращенню рослинного покриву.

Таким чином, беручи участь у кругообігу речовин у природі, впливаючи на стан і розвиток інших її компонентів, тварини відіграють велику роль у підтриманні динамічної рівноваги в живій природі.

Життя тварин тісно пов'язане з життям рослин і тому зміни чисельності перших позначаються на загальному стані других. Різноманітні міжвидові відносини склалися і між тваринами, внас­лідок чого вони всі знаходяться в залежності один від одного.

Все це говорить про велику роль, яку відіграють тварини в природних екосистемах.

Неоціненною є роль тварин у житті людини. Багато з них — важливе джерело харчування і сировина для промислового ви­робництва (сільськогосподарські тварини, риба, хутрові звірі, різно­манітна дичина).

Фауна диких тварин є невичерпним джерелом для одомаш­нення. У наш час інтенсивно одомашнюються хутрові звірі (со­боль, норка, лисиця та ін.), проводяться дослідження з приручен­ня лося, страуса, білої куріпки, глухаря та ін. При виведенні но­вих порід і з метою поліпшення якості існуючих використову­ються для схрещування їх близькі дикі родичі.

Багато тварин є продуцентами корисних речовин (мед, віск, шовк, лак, спермацет, зміїна та бджолина отрута та ін.), які знай­шли широке застосування в народній та офіційній медицині.

Безхребетні тварини мають особливе значення як фільтратори для очищення води - вони вилучають частки органіки та дрібних організмів із води, тим самим очищаючи її (губки, ко­ралові поліпи, сидячі поліпи, ракоподібні, молюски та ін.).

Багато видів тварин завдають шкоди сільському господар­ству, переносять збудників та викликають захворювання люди­ни та сільськогосподарських тварин (найпростіші, гельмінти, комахи, гризуни та ін.). Водночас багато видів є винищувачами вказаних шкідників, в чому полягає їх велика користь.

Усім відоме естетичне значення тварин.

Тварини є об'єктами наукових досліджень, у тому числі медико-біологічних, використовуються як моделі в біоніці.

Оцінюючи значення окремих видів тварин для людини, слід відзначити, що абсолютно шкідливих, як і абсолютно корисних, тварин у природі немає. Значення кожного з них у природі різно­бічне і часто суттєво змінюється залежно від його місцеперебу­вання, сезону, чисельності та характеру господарської діяльності людини. Нейтральні або корисні види можуть стати шкідливи­ми, а шкідливі - корисними.

Прикладів того, як тварини, що вважалися шкідливими, після ретельного вивчення їх біології і способу життя визнавалися, навпаки, дуже корисними. Тут можна сказати, зокрема, про хи­жаків, що є діючим фактором природного добору. Хижі твари­ни оздоровлюють популяції інших тварин, які є для них кор­мом. Регулюючи чисельність хижаків там, де їх багато і де вони завдають шкоди, слід турбуватися про охорону в місцях з їх низь­кою чисельністю.

Кожен вид має або може мати в майбутньому певне позитив­не (пряме або опосередковане) значення для людини, і тому повне знищення якогось виду тварин недопустиме. Для переконливості цього безсумнівного положення дозволимо собі навести витяг з книги відомих російських учених О. Баннікова і В. Флінта «Мы должны их спасти». Автори пишуть: «Кожний вид має неповтор­ний генофонд, який склався в результаті природного добору впроцесі його еволюції. Усі види мають потенційну економічну цінність і для людини, оскільки неможливо передбачити, які види можуть стать з часом корисними або навіть незамінними. Мож­ливості використання видів настільки непередбачувані, щобуло б найбільшою помилкою дати вимерти якомусь виду тільки тому, що сьогодні ми не знаємо його корисності».

ПРИЧИНИ ВИМИРАННЯ ТВАРИН.

Тваринний світ відноситься до відновлюваних природних ресурсів. Однак для збереження їх здатності довідновлення потрібні конкретні, не порушені людиною, природні умови, де відновні процеси відбуваються з певною швидкістю. У наш час темпи витрачання відновлюваних ресурсів можуть бути такими, що не відповідають темпам їх відновлення. Надмірне витрачан­ня відновлюваних ресурсів може призвести до їх виснаження. Прикладом може бути виснаження рибних ресурсів. Тривалий час існувала думка, що їх ресурси невичерпні. Сьогодення пока­зало, що ця думка виявилася помилковою.

У відомому документі, розробленому МСОП за підтримки ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) і ФАО (Продоволь­ча і сільськогосподарська організація ООН), який має назву «Все­світня стратегія охорони природи», разом з визначенням основ­них вимог щодо охорони природного навколишнього середовища, розглянуті основні фактори, які загрожують у наш час тваринам. До них належать руйнування або деградація місць існування; переексплуатація; вплив інтродукованих видів; втрата, скорочення або погіршення кормової бази; пряме знищення диких тварин.

Порушення та деградація місць перебування спричиняє найбільш негативний вплив на всі групи тварин. Він загрожує 67% загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видів тва­рин. До цього фактору відносяться інтенсифікація ведення сільського господарства; вирубування лісів; будівництво меліоративних споруд та осушувальна меліорація; випалюван­ня рослинності та антропогенні лісові пожежі; розширення за­будови; природні явища.

Вирубування лісів, розорення степів, осушення боліт, споруд­ження водосховищ, каналів, прокладання автошляхів та залізниць, ліній електропередач, побудова міст, промислових об'єктів, розроб­ка корисних копалин відкритим способом тощо докорінно зміню­ють екосистеми. Для тварин, що пристосовувалися до певних умов протягом тисячоліть, такі різкі зміни виявляються несприятливи­ми, і вони або повністю зникають, або ж стають рідкісними.

Найчастіше зміни в екологічних системах відбуваються по­вільно, малопомітно, однак вплив їх на тваринний світ в кінцево­му результаті значний.

Хімізація сільського господарства викликає зміну генетич­них, фізіологічних, біохімічних та інших функцій живих організмів. Пестициди призводять до зменшення кількості тва­рин на великих територіях. Установлено, що кількість отруто­хімікатів в організмі тварин збільшується по ланцюгу живлен­ня. Слід також зазначити, що теплокровні тварини (ссавці, пта­хи) менш чутливі до пестицидів, ніж холоднокровні хребетні (риби, плазуни та земноводні).

Дуже страждають від пестицидів і корисні безхребетні тва­рини, зокрема, дощові черви, комахи-запилювачі та ін.

Забирання води для зрошення полів викликає загибель мальків риб. З поливних земель можуть зникнути сухолюбні тварини.

Відомі численні випадки загибелі тварин від сільськогоспо­дарської техніки.

Різні дії - рибальство, обробка сільгоспугідь, заготівля дров, рекреаційне навантаження - розлякують тварин, особливо це небезпечно в період розмноження.

До серйозних екологічних наслідків призводить забруднен­ня атмосферного повітря і водойм відходами промислового ви­робництва, стічними водами комунальних підприємств. Еколо­гічним лихом для водної фауни стає забруднення морських еко­систем нафтою і нафтопродуктами.

Величезна кількість тварин гине під колесами автомобілів на великих автомагістралях, загрозою для птахів є літаки та різні високі споруди, високовольтні лінії електропередач.

Спорудження гідротехнічних споруд ускладнює чи навіть зовсім унеможливлює існування багатьох видів цінних промис­лових риб, а також викликає інші негативні екологічні наслідки, які часто не враховуються під час проектування таких об'єктів.

Значної шкоди тваринам завдає їх пряме знищення. У ре­зультаті переслідування з боку людини були повністю знищені лісові слони, стеллерова корова, тури, нелітаючі голуби - дронти, птах додо, безкрилі гагарки, лабрадорські гаги, європейські ібіси, мандрівні голуби та багато інших. Тепер вони є лише представни­ками сумного Чорного списку, опублікованого в 1973 р. МСОП. Тільки ссавців починаючи з 1600 року зникло 63 види і 55 підвидів. З 1980 року зникло 74 види птахів. Близько 90% зниклих видів тварин жили на островах. Вони не змогли вижити при вселенні інтродукованих людьми хижаків, нових видів рослин, захворю­вань і видів-конкурентів. На них полювали заради цінного м'яса, красивого пір'я, а місця перебування цих тварин необоротно зміню­валися під антропогенним тиском.

Зникали тварини і з території України: кулан - у 17ст, тур - 15ст, сайгак - у 19ст. Деякі види були остаточно знищені саме тут. Зокрема, кінь тарпан, колись значно поширений в Європі та Азії. Останнього тарпана в природі було вбито у 1879 р. за 35 км від Асканії-Нової, а один дожив до 1918 р. на кінному заводі у м. Миргород Полтавської області.

Зникнення видів вважається природним процесом, і за па­леонтологічними даними середня швидкість цього процесу - один вид за століття. Але за останні 200 років швидкість зникнення видів зросла мінімум в 40 разів. У всіх життєвих форм масшта­би вимирання в 100-1000 разів більше статистично очікуваних; ця швидкість зникнення видів прямо пов'язана з деструктив­ним і мінливим впливом людства на природу Землі.

У різних частинах світу на межі повного зникнення перебу­вають багато видів - більше 1000: горила, білий ведмідь, азі­атські носороги, лев, тигр, гепард, багато видів птахів та інших тварин. Чисельність деяких видів оцінюється всього лише в де­кілька сот пар особин. У деяких країнах, наприклад, кількість видів птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, дуже ве­лика. Це, в першу чергу, держави Америки і Південно-Східної Азії; три «країни-рекордсмени» - Бразилія (111 видів під загро­зою зникнення), Індонезія (92 види) і Колумбія (79 видів). Особ­ливо цінними в кількісному відношенні є атлантичні ліси на сході Бразилії, тоді як найбільша кількість видів птахів, яким загрожує повне зникнення, на одиницю площі відмічена на Філіппінах. 75% зникаючих видів птахів живуть у тропічних лісах. Взагалі на грані зникнення знаходиться майже чверть ссавців і восьма частина птахів (інформація лише про ті види, за якими ведеться спостереження).

Переексплуатація тваринних ресурсів виникає тоді, коли промисел перевищує їх здатність до відновлення. Щоб зникли тварини, не потрібне їх повне знищення. Достатньо порушити структуру популяції. Існує норма чисельності кожного виду, ниж­че якої він не може існувати.

Однією з форм скорочення видів є браконьєрство. Браконьєр­ство - це незаконне добування тварин, у тому числі риби. Форми браконьєрства можуть бути різними, найчастіше це добування риби забороненими засобами і знаряддями виловлювання. Формами браконьєрства є виловлювання риби в заборонених місцях, вилов­лювання нестатевозрілої риби та під час її розмноження (нерес­ту); добування тварин, що занесені до Червоної книги України.

Соціальна небезпека браконьєрства дуже велика: воно зав­дає шкоди охороні природи і ресурсам промислових тварин, підри­ває процеси їх відтворення, знижує економічний потенціал мис­ливського і рибного господарств.

Зниження обсягів вилову риби в Україні пов'язане з багать­ма факторами. Серед них можна виділити такі: перевилов риби, тобто виловлюється вона в більшій кількості, ніж відтворюєть­ся; забруднення водойм, що викликає зміну кисневого режиму, режиму живлення, отруєння та загибель риби; негативний вплив гідротехнічних споруд, який виявляється у зміні режиму стоку річок, розподілі біогенних речовин, у перекритті шляхів до місць нересту прохідних риб та ін.; обміління річок, погіршення умов життя риб, зниження рівня та підвищення засоленості води у внутрішніх морях .

Охорона та відтворення рибних багатств - одне з найважливіших державних завдань. В даний період охорона рибних багатств передбачає великий комплекс заходів різного характеру:

1.регулювання величини виловів найважливіших видів риб;

2.регламентація строків, способів, характеру знарядь лову;організація проходження риби до нерестовищ;

3.встановлення заказників у місцях, де можливе швидке винищення риби(нерестовища, зимувальні ями та інше);

4.створення заповідників для збереження цінних та рідкісних видів риби;

5.збереження молоді риби в разі висихання;боротьба із забрудненням рік, озер, морів шкідниками речовини, включаючи і радіоактивні та інше.

Найбільше значення серед відтворюючих заходів має штучне розведення риб - одна з основних галузей рибного господарства. Важливе значення має ставкове риборозведення -так розводять коропа, сазана, карася, далекосхідного білого амура, товстолобика. Отже, в збереженні рибних багатств першорядну роль відіграють ведення інтенсивного планового рибного господарства та всебічна охорона водойм. Підприємства, установи та організації зобов'язані виконувати вимоги, передбачені ст. 26 Закону України, а також здійснювати за погодженням з органами Міністерства охорони навколишнього середовища України та Державного комітету України з рибного господарства і рибної промисловості рибоохоронні та меморативно-технічні заходи, що забезпечують поліпшення стану водойм і умов відтворення риби та інших водних організацій.

ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ

В нас час особливої актуальності набувають пи­тання охорони, відтворення та раціонального використання тва­ринного світу. З цією метою проводяться організаційно-госпо­дарські, біологічні, культурно-виховні заходи. Першочергового значення в охороні тваринного світу набувають заходи правово­го характеру, тобто законодавче регулювання.

Верховна Рада та Кабінет Міністрів України прийняли ряд законів, постанов, розпоряджень, спрямованих на посилення охо­рони тваринного світу та його представників, що належать до категорії рідкісних і зникаючих. Чинне законодавство певною мірою регулює охорону умов існування диких тварин, вимагаю­чи дотримання правил безпеки при використанні отрутохімі­катів у сільському і лісовому господарстві, збереження чистоти водойм у місцях існування і масових зимівель птахів, забороня­ючи розорювання гнізд корисних птахів та знищення місць існування диких тварин. Встановлені певні вимоги по охороні лісо­вих кормових угідь хутрових тварин.

Законодавчі акти визначають види і умови користування тваринним світом, шляхи його охорони. Законодавством перед­баченні державний облік тварин та їх використання і держав­ний кадастр тваринного світу.

Згідно із законодавством дикі тварини є державною власні­стю і ставлення до них має бути дбайливим, використання - еко­номним.

Законоположення визначає правовий режим полювання та систему організації мисливських господарств.

З метою охорони рідкісних і зникаючих видів тварин укла­дені міжнародні конвенції. Серед них можна назвати такі - Конвенція по захисту тюленів, що живуть у північних частинах Тихого океану (1930 р.). Конвенція по регулюванню китобійного промислу (1946 р.), Конвенція про судноплавство і рибальство на Дунаї (1948 р.), Конвенція про рибальство і охорону морсь­ких ресурсів (1958 р.), Договір про захист білого ведмедя (1973р.), Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які перебувають під загрозою зникнення (1973 р.) та ін.

Заходами охорони і раціонального використання тваринних ресурсів є створення мисливських, звірівницьких та рибних господарств, морської аквакультури.

Загальна площа мисливських угідь України становить 52 049 тис. га. Поряд з охороною мисливських тварин важливими захо­дами, що спрямовані на збільшення їх чисельності, є проведення біотехнічних заходів з покращання стану середовища перебування тварин, а також їх штучне розведення в неволіз подальшим розселенням у природних умовах. На території мисливських угідь проводиться підгодівля тварин, висівання кормових культур, створюються солонці, галечники та інші штучні гніздівлі. Надзвичайне значення для охорони тваринного світу має ви­ділення мисливських заказників, тобто ділянок угідь, де мисливство заборонено на певний строк на всі або окремі види тварин.

Найважливішими мисливськими тваринами в Україні є лані, кабани, фазани, качки, лисиці.

Відстрілювання, відловлювання та інші види добування і використання диких тварин регулюються різними законодавчими і нормативними актами. У повсякденній практиці основними документами є положення про мисливське господарство і правила та строки полювання. Ці положення і правила визначають як загальний правовий режим охорони тваринного світу, який є державною власністю, так і порядок використання ресурсів фауни - умови отримання права на добування звірів і птахів, строки, способи і знаряддя полювання, а також відповідальність за порушення цих правил, у правилах передбачається також плановість і суворе нормування здобичі. Дозволяючи полюван­ня лише в певні проміжки часу за рік, правила мають на меті недопущення надмірного добування диких тварин, а також їх охорону в періоди розмноження.

У зв'язку з різко вираженою сезонністю природних явищ тва­рини розмножуються лише в певні пори року. Очевидно, що полю­вання на них в період спарювання (гону), вагітності самок, вирощу­вання молодняку недопустиме, бо може порушити нормальний хід розмноження і призвести до порушення відтворення поголів'я.

Полювання недоцільно проводити також і в той час, коли мисливські тварини дають низькоякісну, малоцінну продукцію (шкіру, м'ясо та ін.). Полювання на хутрових звірів, як правило, починається пізно восени, коли повністю дозріє їхнє зимове хут­ро, і триває до кінця зими, до появи перших ознак весняного линяння. Полювання на більшість копитних дозволяється восе­ни або на початку зими, коли підросте молодняк. Полювання на пернату дичину, як правило, починається в серпні і триває на перелітних видів птахів до їх відлітання на південь, а на осілі види - до кінця зими. Іноді дозволяється весняне полювання на самців водних птахів.

Строки полювання на різні види мисливських тварин уста­новлюються органами мисливської інспекції.

З метою запобігання перепромислу ряду особливо цінних мисливських тварин полювання на них проводиться тільки за особливими дозволами - ліцензіями, які видаються органами Державної мисливської інспекції. Кількість ліцензій, що вида­ються, залежить від запасів даної тварини в тій чи іншій області, які визначаються спеціальним обліком чисельності тварин.

В мисливських господарствах нерідко встановлюється для кожного мисливця норма добування різних тварин за одне по­лювання, за один день полювання чи за весь мисливський сезон.

За недотримання правил полювання, браконьєрство винні притягуються до відповідальності. Форми відповідальності і види стягнень відрізняються залежно від ступеня громадської небез­пеки і шкідливості тих чи інших видів браконьєрства.

Охорона і використання рибних запасів також регулюється положенням і правилами рибальства, розробленими відповідно до місцевих умов. їх дотримання є обов'язковим як для підприємств, що ведуть промислове виловлювання риби, так і для громадян, що займаються любительською риболовлею.

Особливе місце в правилах займає питання про допустимість тих чи інших видів лову. Заборонено, наприклад, застосування дрібносітчастих неводів для лову тюльки, бо це може негативно позначитися на молоді інших цінних промислових риб.

Положення і правила рибальства забороняють добування риби біля гребель і шлюзів - ближче, ніж за 500 м, та між усто­ями мостів.

Забороняється також добування риби способами і знаряддя­ми, що завдають значної шкоди: вибуховими і отруйними речо­винами, острогою, вогнепальною зброєю, шляхом обладнання запруд та ін.

Забороняється забруднювати водойми і їх береги, самовільно проводити днопоглиблювальні і вибухові роботи. Як правило, забороняється молєве сплавляння лісу.

Любительський лов вудкою дозволяється в усіх місцях, крім заповідних, та тих водойм, де риба розводиться штучно. Застосу­вання інших знарядь любительського лову допускається з вели­кими обмеженнями. Суворе дотримання законів і правил забез­печує охорону рибних запасів та їх раціональне і бережне вико­ристання, порушення ж завдають збитків і переслідуються за законом. Контроль за дотриманням законодавства здійснюєть­ся спеціальними органами рибоохорони та державними і гро­мадськими інспекціями з охорони природи.

Виловлювання риби в більшості водойм припиняється на час нересту.

Порушення законів і правил охорони рибних запасів тягне за собою карну, адміністративну, дисциплінарну, а крім того, як правило, і матеріальну відповідальність.

Закони про охорону природи передбачають здійснення за­ходів щодо подальшого збагачення і якісного удосконалення фауни нашої країни. Ці заходи спрямовані, з одного боку, на збільшення різноманіття і підвищення чисельності корисних диких тварин, а з іншого - на скорочення популяцій організмів, які завдають шкоди народному господарству.

З таких робіт найбільше значення мають інтродукція - за­везення, випускання і пристосування тварин до нових умов існу­вання. Інтродукція пов'язана з акліматизацією - виникненням певних фізіологічних і морфологічних особливостей, які дозво­ляють організмам виживати і давати потомство в нових умовах існування.

Організми пристосовуються до кліматичних, фізико-хімічних і ґрунтових умов нового для них середовища, а також до біотич­них факторів, тобто до рослин і тварин нового біоценозу, які слу­жать їжею або є конкурентами, паразитами чи хижаками по відно­шенню до даного виду.

Широкі програми завезення і акліматизації були здійснені для багатьох видів хутрових звірів, промислових риб, природних паразитів і хижаків, що є ворогами шкідників сільського і лісо­вого господарства.