Гуморальні фактори неспецифічного захисту
Гуморальні фактори
1.Білки системи комплементу (С) (синтезують макрофаги, гепатоцити).
Багатофракційна система білків сироватки крові, які існують в неактивній формі. Активація призводить до каскадної появи певних компонентів в серії протеолітичних реакцій, які стимулюють захисні механізми
Функціїкомплементу:
Цитоліз (бактеріоліз) клітин, які несуть на собі ознаки чужорід-ності
стимуляція фагоцитозу (опсонізація) – С3b
індукція синтезу медіаторів запалення (анафілотоксини – С3а, С5а)
активація імунопатологічних реакцій II та III типу
Шляхи активації комплементу
· Класичний – (АГ+АТ+С1)+(С4+С2 С3)+С5 – прикріплюється до клітини +(С6+С7+С8+С9) – мембраноатакуючий комплекс.
· Альтернативний – (активатор+Р+В С3)+(С5)+(С6+С7+С8+С9)
Мембрано-атакуючий комплекс вбудовується в мембрану клітин, утворює канали, через які в неї потрапляє велика кількість води, що неминуче веде до її загибелі.
2. Білки системи пропердину (Р) – приймають участь в активації білків системи комплементу альтернативним шляхом
3. Лізоцим (фагоцити), має множинну антимікробну дію, гідролізує пептидоглікан
4. Лактоферин (лейкоцити) і Трансферин (гепатоцити) залізо-зв’язуючі білки
5. Фібронектин (макрофаги, фібробласти)
7.Цитокіни
· прозапальні (продукують лімфоцити) – ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8, ФНП, інтерферони: α-ІФН(лейкоцити), β-ІФН (фібробласти), γ-ІФН (лімфоцити).
· протизапальні – ІЛ-4, ІЛ-10, ІЛ-13, трансформуючий ростовий фактор.
8. Лужні пептиди (лейкіни, плакіни, еритрини)
9. β-лізини
10. Білки запалення (СРБ)
Варіант 19
Генетичні рекомбінації: трансформація, трансдукція, кон’югація. Плазміди (F,Col,Ent)
Генетичні рекомбінації – це обмін генетичною інформацією між двома спорідненими бактеріальними геномами
Види рекомбінацій:
1. Трансформація
2. Кон'югація
3. Трансдукція
Трансформація це процес включення у геном клітини реципієнту поглинутих фрагментів донорської ДНК (хромосом-ної або плазмідної)
Умови для здійснення:
компетентність реципієнту
гомологічність донорської ДНК (близька генетична спорідненість донора і реципієнта)
наявність двохниткового фрагменту ДНК
велика молекулярна маса фрагменту ДНК
Стадії трансформації
1. Адсорбція ДНК на клітині реципієнта
2. Фрагментація донорської ДНК клітинними ендонуклеазами
3. Проникнення фрагментів ДНК у цитоплазму реципієнта
4. Руйнація одної нитки ДНК
5. Рекомбінація однониткових фрагментів ДНК з ДНК реципієнта
6. Утворення рекомбінанта
Кон’югація – процес обміну генетичним матеріалом при безпосередньому контакті клітини донора (F+ або Hfr+) і реципієнта
Умови для здійснення:
наявність у клітини донора F- плазміди або Hfr-фактора
як правило, спорідненість генотипу донора і реципієнта
наявність позахромосомних генетичних елементів, які передаються від донора до реципієнта
Трансдукція – процес передачі фрагментів ДНК донора до клітини реципієнта за допомогою бактеріофагів
Види :
специфічна
неспецифічна
абортивна
Необхідною умовою для здійснення трансдукції є наявність бактеріофагів, які перед тим, як інфікувати клітину-реципієнт, репродукувались в донорській клітині
Неспецифічна виникає внаслідок передачі будь-якої ділянки ДНК донора, випадково включеної в голівку бактеріофагу
Специфічна зумовлена передачею певних ділянок ДНК донора за допомогою помірних дефектних фагів
Абортивна – варіант специфічної трансдукції, коли ДНК дефектного фагу не вбудовується в ДНК реципієнта, а вільно розташовується в цитоплазмі
Плазміди – кільцеві молекули ДНК, які містять до 40 генів, і стабільно спадкуються клітиною в позахромосомному стані
Класифікація плазмід
В залежності від місця розташування:
• Автономні – не пов’язані з хромосомою кільцеві молекули ДНК, що самостійно реплікуються в цитоплазмі бактерій.
• Інтегровані- вбудовані у хромосому і реплікуються разом з хромосомою.
В залежності від шляхів поширення від однієї клітини до іншої
• Трансмисівні ( R- і F-плазміди )-передаються шляхом кон’югації.
• Нетрансмісивні – знаходяться у великій кількості в клітини (до 30), що забезпечує їх довільний розподіл у дочірних клітинах.
За біологічними властивостями, що кодуються:
• R-плазміди (від англ. resistance – стійкість) – містять r-гени і RTF-фактор, які зумовлюють резистентність бактерій до протимікробних препаратів і здатність до передачі в процесі кон’югації
• F-плазміди і Hfr-фактори (від англ.fertility- родючість, high frequency of recombination- висока частота рекомбінацій) – кодують синтез спеціальних F-пілей, необхідних для кон‘югації, зумовлюють прискорений поділ бактерій.
• Col- плазміди – плазміди, що кодують синтез біологічно активних сполук (бактеріоцинів), відповідальних за явище мікробного антагонізму між спорідненими видами
• Tox- плазміди – плазміди патогенності, які містять tox-гени, що надають бактерії здатності синтезувати токсини
• Ent – плазміди- плазміди патогенності, що зумовлюють синтез ентеротоксину
• Hly– плазміди – містять гени, які кодують синтез мембранотропних токсинів (гемолізинів)
• Плазміди біодеградації – надають бактеріальній клітині властивостей синтезувати ферменти, що розщеплюють природні і синтетичні сполуки, і використовувати їх як джерело енергії або пластичного матеріалу
• Криптогенні плазміди – роль цих плазмід у життєдіяльності бактерій не з‘ясована
Функції плазмід
Регуляторна функція – плазміди компенсують дефекти метаболізму бактерій шляхом вбудовування в ушкоджений геном
Кодуюча функція –внесення в мікробну клітину нової генетичної інформації, яка зумовлює появу нових біологічних властивостей, що сприяє виживанню бактерій у змінених умовах середовища