Організація тарного господарства

Значна частина матері­альних цінностей має потребу зберігання і перевезення в тарі. Тара - це виріб, у якому поміщають сировину, матеріали, на­півфабрикати, готову продукцію, що забезпечує збереження їх­ньої якості та кількості при транспортуванні з місця заготівлі чи виробництва до місця зберігання або споживання.

Призначення тари полягає в тім, щоб запобігати псуванню ван­тажу через механічні впливи (удари, струси), забруднення і впли­ви зовнішнього середовища (температура, тиск, світло, атмосферні опади тощо), утратам у процесі зберігання і транспортування; скорочувати час навантаження-розвантаження, підвищувати за­гальну культуру виробництва і створювати зручності при роботі з вантажем. Тара і засоби упакування необхідні в основному для продукції, що відвантажується. Значення їх зростає у зв'язку з розвитком нових форм торгівлі, підвищеними вимогами покупців до товару тощо.

Склад і організація тарного господарства залежать від виду продукції підприємства, вимог споживача до її фасування, упаку­вання і тари, а також від кооперування з підприємствами - по­стачальниками тари і пакувальних матеріалів.

Частину тари і засобів упакування підприємства зазвичай роб­лять власними силами, для чого створюються спеціальні цехи і ділянки з їх виробництва; основну частину тари підприємство одержує зі сторони (шухляди, металеві кошики, бочки, піддони, скляні банки і пляшки, контейнери тощо).

Використання тари й пакування у виробництві передбачає та­ку обов'язкову операцію, як їх маркування, коли вказуються вид вантажу, його кількість, вимоги до перевезення, відправник ван­тажу і вантажоодержувач, спеціальні вимоги щодо схоронності вантажу і т. д.

Як показують дослідження, вітчизняний і зарубіжний досвід, раціоналізація транспортних робіт, особливо вантажно-розван­тажувальних, підвищення ефективності використання рухомого складу, зниження транспортних витрат і витрат на тару досяга­ється завдяки широкому розвитку контейнерних і пакетних пере­везень вантажів. Це один з найважливіших напрямів технічного прогресу на транспорті, їх застосування в одних випадках дає можливість відмовитися від використання тари, в інших - ско­рочує потребу в ній.

Основні напрями вдосконалення роботи транспортного і складського господарств. Техніко-економічними показниками роботи транспортного і складського господарств є: частка транс­портно-складських витрат у собівартості продукції, собівартість перевезення вантажів; витрати на машино-годину роботи транс­портного засобу або підйомно-транспортної машини, собівар­тість складського зберігання 1 т вантажу тощо.

На сучасному етапі розвиток і підвищення ефективності транспортно-складського господарства пов'язані з такими загаль­ними напрямами, як: централізація та спеціалізація; поліпшення структури парку підйомно-транспортних і транспортних машин; організація контейнерних перевезень; використання універсальної тари; комплексна механізація вантажно-розвантажувальних робіт; упровадження транспортних і складських систем з автома­тичним адресуванням вантажів, автоматизованих складів, авто­матизованих контейнерних майданчиків; удосконалювання орга­нізації переміщень і складських процесів та ін.

Чітко діюча система централізованих перевезень вантажів на міждержавному, державному і регіональному рівнях зумовлює таку саму чітку організацію вантажопотоків на підприємстві, спе­ціалізацію кожного виду транспорту та раціоналізацію його ви­користання за потужністю та в часі.

Комплексна механізація вантажно-розвантажувальних ро­біт, як показує досвід провідних фірм, здійснюється шляхом організації безперервно-потокової механізованої переробки вантажів, що ґрунтується на конвеєризації вантажних ліній і за­стосуванні підйомно-транспортних механізмів. Тому транспорт­но-складські операції потребують забезпечення стрічковими, ланцюговими, візковими транспортерами з дистанційним або програмним управлінням, пневматичними та гідравлічними системами для переміщення різних вантажів, електронаванта-жувачами, електровізками, механічними навантажувачами, мос­товими та підвісними кранами, кран-балками, електротельферами, штабелерами.

Раціоналізація використання складських площ та приміщень передбачає переміщення всіх вантажів на спеціальних піддонах, які розміщуються в стелажі. Обслуговують такі стелажі кран-штабелери з автоматичним адресуванням вантажів. При цьому висота штабелювання може досягати 25 м.

Скорочення витрат на транспортне обслуговування пов'язане: з комплексною механізацією вантажно-розвантажувальних робіт, застосуванням малогабаритних і маневрених транспортних засо­бів, стандартної тари 5 пакетного способу транспортування ван­тажів у контейнерах; зі збільшенням оборотності тари та транспорт­них засобів; удосконаленням маршрутів його руху; з впроваджуванням сучасних методів організації праці та виробництва, на­вчанням і закріпленням транспортних робітників за обслугову­ванням дільниць та цехів за певними маршрутами, проведенням своєчасного профілактичного експлуатаційного обслуговування транспортних механізмів та їх ремонту.

У підсистемі АСУВ технічне обслуговування виробництва і керування процесами обслуговування розглядається як не­від'ємна частина керування всією системою виробничих процесів підприємства. Підсистема складається з низки підсистем нижчого рівня: інструментального, ремонтного, енергетичного, транспорт­ного і складського обслуговування. У них вирішуються завдання планово-облікового характеру, календарного планування і регу­лювання виробничих процесів, а також забезпечується їх коорди­нація з процесами основного виробництва.

Література:

1. Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях. Учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 2002.

2. Производственный менеджмент. Учебник для вузов. / Под ред. проф. С.Д. Ильенковой. – М.: ЮНИТИ, 2002.

3. Чейз Ричерд Б., Эквилайн Николас Ж. и др. Производственный и операционный менеджмент. 8^е издание: Перераб. с англ. – М.: изд.дом «Вильямс», 2001.

4. Организация, планирование и управление промышленным предприятием. / Под ред. д.э.н., проф. Д.М. Крука. – М.: Экономика, 1982.

5. Организация, планирование и управление промышленным предприятием. / Под ред. С.Е. Каменицера, Ф.М. Русинова. – М.: Высшая школа, 1984.

6. Козловський В.О., Білоконний П.Г. Основи організації виробничого процесу. – К.: НМКВо, 1991.

7. Технико-экономические расчеты по организации, планированию и управлению металлургическим предприятием / под ред. д.э.н. И.Н. Иванова. - М.: Металлургия 1993.

8. Онищенко В.О., Старовірець А.С., Редкін О.В., Чевганова В.Я. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2005

9. Пасічник О.К. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2005