Оптимізація процесу внесення органічних добрив

Лекція № 3

ОПТИМІЗАЦІЯ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН У СИСТЕМІ ПРОГРАМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ

План лекції:

1. Загальні питання

Особливості гуміфікації і мінералізації органічних добри

Оптимізація процесу внесення органічних добрив

1. Загальні питання

Для забезпечення оптимального режиму живлення рослин у системі вирощування заданої врожайності польової культури слід враховувати наступне:

- на ґрунтах середнього і, особливо, високого рівня родючості, коливання норм елементів поживи порядку 10 кг/га д.р. не мають суттєвого значення. Поживні речовини, що залишаються у ґрунті після попередньої культури, мінералізація органіки та поживні речовин ґрунту нівелюють цю різницю;

- розрахунок норми внесення добрив по виносу елементів поживи слід проводити з врахуванням якості продукції даного сорту (гібриду). Наприклад, різниця у показнику білка в зерні сортів цінної і сильної пшениці становитиме 2,5 %, то в перерахунку на 100 ц/га зерна різниця у виносі азоту (+) дорівнюватиме 40 кг/га. Така кількість азоту міститься у 1,25 ц селітри. Враховуючи, що використання азоту мінерального добрива становить в середньому 70% при сівбі сильної пшениці потрібно буде внести додатково 1,8 ц/га селітри.

- тривалість мінералізації органічних джерел живлення рослин – гною, сидератів, побічної продукції з достатньою достовірністю неможливо встановити без спеціальних досліджень. Навіть досконалі формули, взяті для розрахунку норми удобрення дадуть лише наближені дані.

- при оптимізації мінерального живлення рослин у системі програмуванні врожайності потрібно врахувати його рівень. За І.С. Шатіловим може бути 3 рівні програмованої врожайності: перший рівень здійснюється за рахунок використання елементів поживи ґрунту і мінеральних добрив.

Третій рівень програмування – сучасний прогресивний, при якому поряд з одержанням високої – дійсно можливої врожайності або близької до неї зростає родючість ґрунту. Такий стан родючості ґрунту забезпечується тим, що в системі удобрення основу становлять органічні добрива. Мінеральні добрива використовують для можливої корекції умов вегетації культури.

При третьому рівні програмування врожайності недоцільно вводити у розрахунки ДМУ використання родючості ґрунту, оскільки це веде до використання потенціальних запасів поживних речовин – органіки, понижує вміст гумусу, спричинює в тій чи іншій мірі деградацію ґрунту.

Переважно органо-біологічна система живлення польових культур у світовому рослинництві набуває все більшого застосування.

У багатьох господарствах Лісостепу і Північного Степу рослинництво вже тривалий час можна вважати органо-біологічним. Зрозуміло, що органічні джерела мінерального живлення в таких господарствах дають можливість не високому рівні реалізувати основний лімітуючий фактор – баланс вологи, одержувати дійсно можливі в умовах господарства врожайності польових культур. Разом з тим, це не завжди програмована дійсно можлива врожайність. Її можна назвати запланованою від досягнутого рівня, але що стосується поліпшення родючості ґрунту, то вона поліпшується, що створює реальну основу для програмування (оптимізації) умов одержання заданої, дійсно можливої врожайності, яка б забезпечувала як високі показники продуктивності культури, мінімалізацію технологічного процесу, оптимальні показники собівартості і рентабельності одержуваної продукції, екологічну доцільність процесу її виробництва.

Важливо відмітити, що гній, як основне органічне добриво, крім азоту, фосфору і калію містить значну кількість інших макро- і мікроелементів. Так, при внесенні, наприклад, 30 т/га гною в ґрунт надходить 150-170 кг азоту, 40-60 кг фосфору, 90-110 кг калію, 70-90 кальцію, 40-60 кг магнію. Крім того, з такою кількістю гною вноситься біля 100 г бору, 80 г марганцю, 60 г міді, 12 г молібдену, 6 г кобальту і інші мікроелементи, які беруть участь у фізіолого-біологічних процесах рослин у процесі вегетації.

Концентрація елементів живлення при переважно органічній системі живлення рослин збільшується паралельно (можна сказати синхронно) зростанню врожайності. На фоні 30-40 т/га гною на 15-20 % підвищується ефективність використання поживних речовин внесених у ґрунт мінеральних туків.

Органічні добрива (гній, сидерати) використовують лише на частині площі сівозміни, але післядія цієї органіки тривала, залежно від ґрунтово-кліматичної зони – 2-4 роки.

У системі програмування потрібно старанно визначати і враховувати цю післядію органічних добрив з тим, щоб більш раціонально використовувати досить дорогі мінеральні добрива – одну з основних статей затрат на вирощування культури, яка у значній і великій мірі впливає на собівартість, енергетичну ефективність і рентабельність вирощування польових і кормових культур, і, в загальному підсумку – на рентабельність господарств.