Поняття управління охороною праці
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра фізичного виховання
ЛЕКЦІЯ
з дисципліни « Охорона праці в галузі»
Лекція № 2 Система управління охороною праці в галузі (СУОП), її складові та функціонування.
(2 години)
Для студентів
ННІ права
Дніпропетровськ – 2014
Лекцію підготував: професор кафедри фізичного виховання доктор біологічних наук, професор Грибан В.Г.
Рецензент:
Начальник відділу Медичного забезпечення ГУ МВС України у Дніпропетровській області, полковник міліції Д.О. Шаповалов
Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри фізичного виховання 27 серпня 2014 р., протокол № 1
План :
1. Поняття управління охороною праці СУОП, її рівні, мета функціювання, задачі.
2. Планування робіт з охорони праці та контроль за її безпекою. Види контролю. Оцінка стану охорони праці
3. Методи управління в СУОП
4. Гарантії прав на охорону праці, визначені законодавчою базою України. Обов`язки роботодавця, права працівників
5.Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці.
6. Нормативні акти з охорони праці: міждержавні, міжгалузеві, галузеві та окремих об`єктів.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА :
Основні законодавчі та нормативні акти
Конституція України
Закон України «Про охорону праці».
Кодекс законів про працю України.
НПАОП 0.00-4.09-07 «Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства». Наказ Держгірпромнагляду від 21.03.2007 р. № 55.
НПАОП 0.00-4.11-07 «Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці». Наказ Держгірпромнагляду від 21.03.2007 р. № 56.
НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15.
НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 р. № 9.
НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 р. № 255.
Основна література
1. Ткачук К. Н., Халімовський М. О., Зацарний В. В. та ін. Основи охорони праці: Підручник. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: Основа, 2006. – 444 с.
Д.В.Зеркалов. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. – К.: Основа, 2011. – 551с.
3. Протоєрейський О. С, Запорожець О. І. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 268 с.
4. Грибан В.Г.,Негодченко О.В.Охорона праці: Навч.посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011.266 с.
5. Гогіташвілі Г. Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В. М. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 367 с.
6. БеликовА.С., Касьян А.И.. Дмитрюк С.П. и др. Основы охраны труда. Днепропетровск: Журфонд, 2007. – 494 с.
Додаткова література
1. НПАОП 0.00-8.24-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою». Наказ Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15.
2. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі. Наказ МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.1994 р. № 263/121.
3. ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять».
4. Кодекс законів про працю України. – Х.: Одісей, 2006. – 159 с.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х.: Одісей, 2007. – 295 с.
6. Кримінальний кодекс України. – Х.: Одісей, 2008. – 264 с.
Інтернет-ресурси
1.http://www.kodeks-luks.ru ‑ Нормативные документы в области охраны труда:
2.http://www.gazeta.asot.ru ‑ Электронная версия газеты «Безопасность Труда и Жизни».
МЕТА ЛЕКЦІЇ:розкрити систему управління охороною праці в галузі на державному рівні та рівні виробництв, гарантії прав працівника на охорону праці та обов`язки роботодавця, відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці, роль міждержавних, галузевих та міжгалузевих актів з охорони праці на об’єктах
Поняття управління охороною праці
Охорона праці – складна, багатофункціональна система, що має свою специфічну мету, завдання та засоби їх вирішення. Вона покликана захищати працюючих на виробництві від його негативних факторів, зберігати їх здоров’я і високу працездатність. Тому основною метою управління охороною праці є вдосконалення організації роботи із забезпечення безпеки праці, зниження травматизму та аварійності на основі вирішення комплексу завдань щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, надання лікувально-профілактичного і санітарно-побутового обслуговування працюючих ( Рис.2 )
Під управлінням охороною праці розуміють планомірний процес впливу на виробничу систему для отримання заданих показників, що характеризують здоровий стан умов праці. Управління охороною праці можна уявити як безперервний процес дій, що включає:
-оцінку параметрів умов праці;
-формування мети і постановку завдань;
-розробку програм з охорони праці;
-реалізація програм та оцінка їх ефективності;
-стимулювання виконавців.
Рис.2. Мета управління охороною праці та механізми її реалізації
Управління охороною праці можна охарактеризувати також як розробку, прийняття та реалізацію рішень, спрямованих на досягнення безпеки на виробництві, у т.ч. створення здорових і безпечних умов праці. покращення виробничого побуту, занобігання травматизму і профзахворюванням..
У вирішенні різноманітних завдань у сфері управління охороною праці беруть участь як державні органи, так і безпосередньо керівники підприємств, структурних підрозділів, профспілкових організацій.
В умовах роздержавлення, утворення великої кількості суб’єктів підприємницької діяльності з різними формами власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
Кабінет Міністрів України; Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; місцеві державні адміністрації, місцеві Ради народних депутатів; об’єднання підприємств (асоціації, концерни, корпорації та ін.).
Закон України «Про охорону праці» містить норми прямої дії, що визначають повноваження кожного з цих органів.
Кабінет Міністрів України:
-забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
-визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;
-подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
-встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.
Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем`єр-міністр України.
Національна рада виконує такі функції:
-створює єдину систему державного управління охороною праці;
-вносить до розгляду Кабміну пропозиції щодо вдосконалення цієї системи;
-організовує і забезпечує контроль за виконанням загальнодержавних актів та рішень уряду з питань охорони праці;
-розробляє загальнодержавну програму і законопроекти з питань охорони праці, вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;
-координує діяльність центральних і місцевих органів державної виконавчої влади з питань охорони праці, організовує перевірки діяльності їх у сфері праці;
-бере участь у міжнародній співпраці з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці, сприяє вивченню, узагальненню і поширенню досвіду з охорони праці, здійснює контроль за виконанням укладених договорів.
Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду є урядовим органом державного управління, який в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України та Положенням про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України (Дердгірпромнагляд України) , затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 408/2011.
Згідно з повноваженнями у сфері управління охороною праці Держпромгірнагляд:
-здійснює комплексне управління охороною праці та контролює виконання функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування;
-бере участь у формуванні державної політики у сфері охорони праці та забезпечує її реалізацію у цій галузі;
-координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів господарювання у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, промислової безпеки, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та об’єктами підвищеної небезпеки;
-розробляє разом з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, всеукраїнськими об’єднаннями роботодавців та профспілок проект загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
-проводить державну реєстрацію великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі загального користування, та реєструє підіймальні споруди, парові і водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском, трубопроводи пари та гарячої води, об’єкти нафтогазового комплексу та інші об’єкти;
-визначає порядок проведення навчання і перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці, погоджує навчальні плани і програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці, видає дозволи на проведення навчання посадових осіб та працівників з питань охорони праці;
-проводить у межах своїх повноважень розслідування аварій, групових нещасних випадків, нещасних випадків з тяжкими та смертельними наслідками на виробництві;
-веде облік аварій та оперативний облік потерпілих внаслідок нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким випадкам;
-організовує роботу з сертифікації засобів індивідуального захисту працівників, підготовки, атестації та сертифікації фахівців з державного контролю та систем управління охороню праці, приймає участь у проведенні аудиту з питань охорони праці;
-бере участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об’єктів та об’єктів соціально-культурного призначення;
-розробляє у межах своєї компетенції та подає на розгляд МНС України проекти нормативно-правових актів;
-веде державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки;
-бере участь у проведенні експертизи проектів будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) підприємств і виробничих об’єктів, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та промислової безпеки;
-готує пропозиції щодо вдосконалення системи обліку, звітності та державної статистики з питань охорони праці, промислової безпеки;
-бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, готує в межах своєї компетенції пропозиції щодо укладання, денонсації таких договорів;
-виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.
Рішення Держгіппромнагляду з питань охорони праці, що належать до його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, місцевими радами народних депутатів та підприємствами.
Міністерство праці і соціальної політики:
-здійснює державну експертизу умов праці;
-визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;
-бере участь у розробці нормативних актів з охорони праці.
Міністерство охорони здоров’я:
-розробляє гігієнічно обґрунтовані нормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях і в межах робочої зони об’єктів;
-розробляє санітарні норми щодо нормативів і методик визначення показників шкідливих факторів;
-здійснює контроль за виконанням вимог гігієни праці і виробничого середовища;
-розроблює методику проведення атестації робочих місць на їхню відповідність нормативним актам про охорону праці та з оцінки тяжкості роботи тощо.
Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади:
-проводять єдину науково-технічну політику з охорони праці в галузі;
-розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;
-здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств з охорони праці в галузі;
-укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з поліпшення умов і безпеки праці;
-фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці;
-організують у встановленому порядку навчання і перевірку знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;
-створюють у разі необхідності професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України з нагляду за охороною праці;
-здійснюють внутрівідомчий контроль за станом охорони праці.
Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби з охорони праці.
Місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів у межах відповідної території:
-забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
-формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;
-організовують у разі необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;
-здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;
-створюють у разі необхідності фонди охорони праці.
Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.
Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об’єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання.
Для виконання делегованих об’єднанню функцій в його апараті створюються служби з охорони праці.
Система управління охороною праці – це сукупність взаємопов’язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних рішень, направлених на попередження аварій, нещасних випадків, професійних захворювань, а також засобів, які забезпечують збереження життя, здоров’я та працездатність людини в процесі праці.
Суб'єктом уцравління в СУОП на підприємстві є керівник , а в цехах, на виробничих дільницях і в службах - керівники відповідних структурних пірозділів.
Об’єктом управління охороною праці в СУОП є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках і на підприємстві в цілому.Принципову схему процесу управління охороною праці зображено на рис. 2.
Метою впровадження СУОП є безпечні і нешкідливі умови праці працівників на всіх виробничих процесах. При цьому мусить забезпечуватись не лише своєчасне усунення будь-яких порушень нормативних актів з охорони праці, але і завчасне попередження можливості їх виникнення.
Система управління охороною праці – це багатоступенева, багаторівнева система, яка включає наступні рівні управління охороною праці:
-міністерство – галузь (керівництво, відділ охорони праці, науково-технічний відділ);
-об’єднання – комбінати (керівництво, відділ охорони праці, науково-технічний відділ);
-виробничі підприємства, організації (керівництво, відділ або служба охорони праці, науково-технічний відділ);
-цеха, відділення, філії (керівництво, інженер з охорони праці, спеціалісти);
-робоче місце (виконавець-керівник лінійних служб, працівники).
Система управління охороною праці керується відповідними законодавчими і нормативними актами, вона передбачає опрацювання і затвердження роботодавцем (керівником) окремих нормативних документів: положень та інструкцій з питань охорони праці, які є обов’язковими для виконання на підприємстві.
Задачі управління охороною праці. На будь-якому рівні управління охороною праці вирішуються наступні основні задачі:
-навчання безпечним методам праці;
-пропаганда охорони праці;
-забезпечення безпеки устаткування і виробничих процесів;
-забезпечення належного утримання приміщень і споруд;
-створення належних санітарно-гігієнічних умов праці;
-забезпечення працівників засобами індивідуального і колективного захисту;
-організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;
-здійснення професійного добору.
Для вирішення зазначених задач необхідно:
-встановити єдиний порядок щодо планування, організації та контролю за охороню праці (умови праці, безпека праці, дотримання технологічних норм, правил експлуатації машин, механізмів тощо);
-мати достовірну інформацію і своєчасно доводити її до працівників підприємств щодо стану умов праці, причин і наслідків аварій та нещасних випадків на робочих місцях, ефективності заходів профілактики безпеки праці.
-використовувати економічні методи для підвищення зацікавленості працівників щодо впровадження у виробництво безпечної техніки, технології, в дотримуванні вимог правил, норм та інструкцій з охорони праці;
-застосовувати заходи впливу, направлені на підвищення особистої відповідальності працівників і спеціалістів щодо забезпечення безпеки праці, робочих – за дотриманням вимог інструкцій при виконанні тих чи інших робіт.
Навчання, інструктаж і перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється відповідно НПАОП 0.00-4.12-05.
Пропаганда охорони праці передбачає:
-створення куточків, кабінетів з охорони праці;
-проведення днів охорони праці;
-демонстрування навчальних фільмів, плакатів, інших відео матеріалів з охорони праці;
-проведення оглядів, круглих столів, семінарів з охорони праці тощо.