Основні Веб сервіси, які надаються користувачам у мережі Інтернет
| Сервіси Веб-зв’язку | Призначення |
| Всесвітня павутина (World Wide Web) | Це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв’язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на веб-серверах. Найпопулярніший вид сервісу, за допомогою якого можна знайти та прочитати HTML-документ, розташований у будь-якому місці мережі. |
| Електронна пошта (E-mail) | Найперший вид сервісу, що почав використовуватися в мережі Інтернет. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Інтернет. |
| Списки розсилання (Mailing list) | Списки розсилання, засновані на електронній пошті. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів тощо). |
| Групи новини або телеконференції (Usenet) | Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення. |
| Передача файлів FTP (File Transfer Protocol) | Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів мережі Інтернет. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп’ютером мережі. |
Продовження табл. 3.1.
| Сервіси Веб-зв’язку | Призначення |
| Пошук файлів (Archie, WAIS) | Спеціальні сервери в мережі Інтернет зберігають інформацію про файли, що перебувають на окремих вузлах мережі. За допомогою програм пошуку файлу можна звернутися до цих серверів і знайти необхідний файл. |
| Розмови в мережі (Internet Relay Chat) | Дозволяє спілкуватися одночасно багатьом учасникам розмови шляхом введення тексту з клавіатури. |
| IP-телефонія | Це голосовий зв’язок. Людська мова перетвориться у звуковий файл і передається по мережі в реальному часі. Єдина перевага перед звичним телефонним зв’язком полягає в надзвичайній дешевизні з розрахунку на хвилину розмови. |
Сервіси Веб 2.0 відкривають перед викладачами такі можливості: використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів – навчальних комп’ютерних програм, електронних підручників, мовних ігор, зображень і звукових файлів, які можуть бути використані з навчальною метою; самостійне створення мережного контенту – текстів, малюнків, фотографій, аудіо- та відеофрагментів; участь у нових формах навчально-пізнавальної діяльності, пов’язані як з пошуком у мережі іншомовної інформації, так і зі створенням та редагуванням власних текстів, фотографій, аудіозаписів, відеофрагментів тощо; участь у професійних наукових спільнотах, що розширює не тільки розумові здібності, а й поле спільної діяльності й співробітництва з іншими людьми.
Для освітнього процесу технологія Веб 2.0 створила глибокий прорив і реалізувало суб’єкт-суб’єктні відносини між викладачами і студентами в мережі Інтернет, а також обмін досвідом між педагогами, зворотний зв’язок із студентами тощо.
На даний час вже розвивається концепція Веб 3.0, яка розробляється в рамках проекту WIP Євросоюзу і покликана привести у відповідність архітектуру всесвітньої мережі та постійно зростаючої потреби до створення користувачами мереж довільної архітектури. На думку групи вчених-розробників, об’єднаних у рамках проекту WIP Євросоюзу, на зміну мережам з контентом, що генерується користувачами (Веб 2.0) прийдуть мережі з фізичною архітектурою, що задається самими користувачами, – Веб 3.0. Концепція Веб 3.0 припускає створення надійного, гнучкого, оптимізованого і при цьому „дружнього” по відношенню до користувачів набору технологій і стандартів, які дозволили б користувачеві, де б він не знаходився, ідентифікувати будь-який пристрій, що знаходиться поблизу нього, і створити мережу з ним. Причому це стане можливим навіть у відсутності у нього технічних знань [99].
Багато викладачів сучасних українських вищих навчальних закладів почали розглядати можливості Інтернет для використання у навчально-виховному процесі професійного навчання педагогів вищої школи. І дійсно, мережа Інтернет має величезний освітній потенціал – від ведення хроніки світових подій до організації міжнаціональних наукових експериментів.
Останнім часом в європейській освіті все більше використовуються сучасні комп’ютерні і комунікаційні технології, що приводить до подолання технологічної різниці між північноамериканською і європейською організацією дистанційній освіті. У сучасний період програми електронної вищої освіти розробляються більш ніж у 30 країнах, включаючи країни третього світу. При цьому, природно, залишаються відмінності, викликані різними культурними, педагогічними і іншими традиціями.
Більш того в мережі Інтернет є ресурси, спеціально розрахованих на студентів та викладачів. Серед цих ресурсів можна вирізнити, наприклад, такі (див. табл. 3.3).
Таблиця 3.3