Проба на окиснюваність води.

До 1-2 мл досліджуваної води додати рівний об’єм концентрованої сульфатної кислоти H₂SO₄, потім краплями доливати концентрований розчин KMnO₄. Якщо рідина тільки від однієї краплі розчину калій перманганату забарвиться у рожевий колір, який не зникає протягом 1-2 хвилин, то вода не містить речовин, що окиснюються. Якщо декілька перших крапель розчину KMnO₄ знебарвлюються, то вода містить речовини, що окиснюються. Йонне рівняння реакції має вигляд

Запитання для самоконтролю

1. Як класифікують хімічні сполуки природних вод за О.Альокіним?

2. Які йони природних вод належать до головних? В складі яких неорганічних сполук вони містяться?

3. Які гази містяться в природних водах? Яке їх походження?

4. Які хімічні елементи природних вод належать до біогенних?

5. Яка існує класифікація органічних речовини природних вод?

6. В чому полягає явище нітрифікації та денітрифікації в природних водах?

7. В чому полягає сутність сульфаторедукції в природних водах?

8. Які найбільш поширені форми вмісту Нітрогену, Фосфору, Силіцію та Феруму в природних водах?

9. Яка існує класифікація мікроелементів природних вод за О.Альокіним?

10. Які причини обмежують вміст мікроелементів в природних водах?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3.

ВИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОЇ РЕАКЦІЇ ВОДИ (рН)

Теоретичний вступ

У складі природної води йони Гідрогену займають особливе місце. Абсолютний вміст їх, у порівнянні з іншими йонами, є незначний. За вмістом вони займають майже останнє місце, поступаючись Ніколу, Кобальту, Аргентуму, Урану і багатьом іншим елементам, які рідко зустрічаються у воді. Але значення йонів Гідрогену у природних водах є надзвичайно велике. Воно обумовлене тим, що йони Гідрогену, що утворились при дисоціації у водних розчинах багатьох кислот та їх похідних, зв’язані з ними в єдину систему.

Концентрацією йонів Гідрогену кількісно характеризується активна реакція води, тобто ступінь її кислотності або лужності.

1. Електролітична дисоціація води. Йонний добуток води. Водневий показник

Електростатична взаємодія полярних молекул води призводить до їх самойонізації: 2Н₂О L Н₃О⁺ + ОН^- або в спрощеній формі Н₂О L Н⁺ + ОН^-. Константа дисоціації води

при 25⁰С.

Дуже незначна дисоціація води дозволяє вважати, що концентрація недисоційованих молекул дорівнює загальній концентрації, яка для води об’ємом 1 л дорівнює: 1000 : 18 = 55,6 (моль/л).

Тоді або

Отже,

Для води і всіх водних розчинів добуток концентрацій йонів Н⁺ та ОН^-, який має назву йонний добуток води , - величина стала і дорівнює 10^-14 при 25⁰С. Значення залежить від температури: при 0⁰С = 0,13^.10^-14, а при 100⁰С = 74^.10^-14.

В чистій воді і нейтральних розчинах [H⁺] = [OH^-] = = 10^-7 (моль/л).

Більш зручною характеристикою середовища є так званий водневий показник рН, який дорівнює десятковому логарифму концентрації йонів Гідрогену, взятому з оберненим знаком:

рН = -lg[H⁺].

Для нейтральних розчинів рН=7, для кислих – рН < 7 і для лужних – рН > 7.

Логарифмуючи йонний добуток води =[H⁺]^.[OH^-]=10^-14, одержуємо lg = lg[H⁺]+lg[OH^-] = lg10^-14.

Змінивши знаки на обернені, маємо -lg = -lg[H⁺]-lg[OH^-] = -lg10^-14. Враховуючи, що -lg[H⁺] = pH, a –lg[OH^-] = рОН, будемо мати: -lg = рН + рОН = -lg10^-14 = 14 (при 22⁰С).

Якщо –lgK позначити через рК, то вираз буде мати вигляд

рК = рН + рОН = 14.

Активна реакція більшості природних вод є близька до нейтральної (6,8-7,3).

Підземні води іноді мають більш високе значення рН. Кислу реакцію мають рудникові води родовищ, які містять ферум(ІІ) сульфат, болотні води, в яких міститься значна кількість гумусових кислот. Водневий показник морської води змінюється в межах від 8,2 до 8,5.

Величина водневого показника рН характеризує активну кислотність, а величина гідроксидного показника рОН – активну лужність води, тобто концентрацію реально присутніх йонів Гідрогену і гідроксид-йонів.

2. Буферні розчини

Стале значення рН води відіграє важливу роль для нормального перебігу в ній різних фізико-хімічних та біологічних процесів. Незмінність рН природних вод забезпечується присутністю в них буферних систем.

Буферними називають розчини, рН яких не змінюється при додаванні невеликої кількості сильної кислоти або лугу. Буферні розчини містять компоненти, які дисоціюють з утворенням однойменного йону, але відрізняються один від одного ступенем дисоціації.

Основні види буферних розчинів: 1) слабка кислота та її сіль (Н₂СО₃ + NaHCO₃); 2) слабка основа та її сіль (NH₄OH і NH₄Cl); 3) дві кислі солі (NaH₂PO₄ і Na₂HPO₄); 4) кисла та середня сіль (NaHCO₃ і Na₂CO₃).

Сталість рН буферних розчинів при додаванні кислоти або лугу пояснюється зв’язуванням йонів Н⁺ та ОН^- компонентами буферного розчину в малодисоційовані сполуки. Розглянемо це на прикладі карбонатної буферної системи (H₂CO₃ – Ca(HCO₃)₂).

Компоненти буферного розчину дисоціюють:

L =

Дисоціація карбонатної кислоти стримується в результаті наявності в розчині великої кількості йонів НСО₃^-, які утворюються при дисоціації сильного електроліту Са(НСО₃)₂.

При додаванні йонів Н⁺ вони будуть з’єднуватись з йонами НСО₃^-, утворюючи Н₂СО₃:

L .

Концентрацію йонів НСО₃^- в буферному розчині можна вважати такою, що дорівнює концентрації солі.

Якщо додати до буферного розчину луг, то йони ОН^- реагують з йонами Н⁺, які утворюються при дисоціації Н₂СО₃. Зменшення концентрації йонів Н⁺ спричиняє дисоціацію нових порцій Н₂СО₃. Константа дисоціації карбонатної кислоти за першим ступенем має вигляд

.

Концентрацію недисоційованих молекул Н₂СО₃ можна вважати такою, що дорівнює загальній концентрації кислоти. Тоді

Звідки ; .

Отже, рН буферного розчину залежить від співвідношення концентрації кислоти та солі і при розбавленні залишається сталим.

Характеристикою буферних розчинів є величина буферної ємності. Вона визначається числом еквівалентів сильної кислоти або лугу, яке треба додати до 1 л буферного розчину, щоб змінити рН на 1. Максимальна буферна ємність відповідає вмісту компонентів в еквівалентних кількостях.

В поверхневих водах при середніх значеннях рН головною буферною системою є система, яка містить карбонатну кислоту Н₂СО₃ та гідрогенкарбонати.

Кислі або лужні стоки, які попадають у водойму, в певній кількості можуть бути нейтралізовані цією карбонатною буферною системою.

В лужних водах при рН>8,5 буферні властивості природних вод визначаються іншою карбонатною буферною системою, яка містить гідрогенкарбонати та карбонати (наприклад, NaHCO₃ та Na₂СО₃).

Експериментальна частина