Мусульманська догматика і культова практика

В середні віки були систематизовані обрядові вимоги ісламу. П’ять з нього виділені окремо і названі «стовпами»: 1. Сповідання віри. 2. Виконання намазу — п’ятиразової молитви. 3. Дотримання посту (урази) протягом місяця рамадану. 4. Виплата релігійного податку (зак’ят, садаку). 5. Паломництво до «священних місць» іс-ламу — хадж. В хадж увійшло й поклоніння могилі Мухаммеда в Медіні, молитви в ряді історичних міст. Кожний мусульманин праг-не хоч раз в житті побувати в Мецці, де знаходиться Храм Кааба з відомим чорним каменем — посланцем неба. Крім цих основних об-рядових звичаїв в ісламі існують й інші, наприклад, джихад — участь у війні за інтереси своєї країни.

Найбільш важливим обрядом мусульман є обряд суннет (обрі-зання), якому піддаються хлопчики у віці від 5 до 7 років. Цей обряд є внутрішньою ознакою релігійної приналежності, служить меті відо-соблення мусульман від людей інших віросповідань.

Мухаммед заклав першу в мусульманському світі мечеть. Вона мала вигляд квадратного майданчика. Молитовні збори проходили тут під відкритим небом.

В ісламі, як і в інших релігіях, окрім обрядів і традицій, існу-ють ще й чисельні свята. Класичний ортодоксальний іслам узаконив всього лише два — Курбан-байрам та Ураза-байрам.

Свято Мавлід (день народження пророка) відзначається мусуль-манами за місячним календарем у місяці рабі-аль-авваль. 29 серпня 570 року нашої ери за арабськими джерелами народився пророк.

— 351 —

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

мусульманська догматика і культова практика - student2.ru

Мухаммед почав свою проповідницьку діяльність у рідному місті. Першими прихильниками його релігії були найближчі родичі та їхні раби. Вчення Мухаммеда містило важливу й цінну думку — знищення міжплеменної і внутрішньоплеменної ворожнечі, бо ж всі віруючі становлять один народ — єдину умму (за його терміноло-гією). Община віруючих, яка згуртувалась навколо пророка в Мецці, стала, немовби, зародком такої умми. Ця умма з самого початку була задумана як позаплеменна спільнота, що приймає до своїх лав усіх бажаючих — представників різних племен, різних рас. Об’єднання арабів під зеленим прапором ісламу завершили перші наступники Мухаммеда — «праведні Халіфи».

Іслам не тільки вимагає від своїх послідовників віри у свої до-гмати, а й пропонує їм досить стійкі принципи і правила поведінки, дотримання яких вважається богоугодною справою. Сукупність цих норм отримала нову назву «Шаріат» (від араб, шаріа — вірний шлях до мети). Шаріат включає культові правила та правово-етичні на-станови ісламу, виконання яких є обов’язковим для всіх мусульман. Шаріат не має собі аналогу в інших релігійних системах. Він вклю-чає як цивільні (світські), так і релігійні вимоги. Його настанови регламентують правові, моральні та релігійно-обрядові відносини. Авторитет шаріату дуже великий і пояснюється тим, що з часу ви-никнення ісламу і до XIX століття мусульманський світ практично не знав інших законів.

На відміну від всіх інших релігій, в ісламі основні вимоги релі-гійного культу були включені в систему шаріату. Відтак культ був піднесений до рангу закону, невиконання якого розглядалося не тіль-ки як морально-релігійне порушення (гріх), але й як правове пору-шення (злочин).

Будь-які спроби реформ, навіть часткові, неминуче визнавалися такими, що суперечать ісламу і рішуче заперечувались.

Наши рекомендации