Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці

Продуктивність праці як економічна категорія представляє собою результативність (ефективність) праці, тобто здатність людей виготовляти певну кількість матеріальних блат за одиницю часу.

Залежно від масштабності виконуваних трудових процесів розрізняють наступні види продуктивності праці:

- глобальну;

- локальну;

- індивідуальну.

Глобальною продуктивністю праці (ПТг) називається узагальнений показник народногосподарської ефективності праці по країні в цілому, який розраховується шляхом віднесення основних макроекономічних показників (валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП), національний дохід (НД)) до чисельності зайнятих в суспільно-господарському виробництві (чз). Відтак, обчиспюють виробіток валового національного продукту (валового внутрішнього продукту) (ПТг1) та виробіток національного доходу (ПТг2) в розрахунку на одного зайнятого в суспільному господарстві протягом встановпеного періоду за формулами (1.1-1.15):

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru

ПТг1 – виробіток валового національного продукту;

ПТг2 – виробіток національного доходу;

ВНП – валовий національний продукт;

ВВП – валовий внутрішній продукт;

чз – чисельність зайнятих в суспільно-господарському виробництві;

НД – національний дохід.

Локальною продуктивністю праці (ПТл) називають показник ефективності праці по галузях промисловості, по групі підприємств, що випускають однорідну продукцію. Він обчислюється як обсяг продукції (валової (ВП), товарної (ТП), чистої (ЧП)) виготовленої підприємством (галуззю, підгалуззю), до чисельності промислово-виробничого персоналу даного підприємства (галузі, підгалузі) (Чпвп) за формулою (1.2):

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru

ПТл – локальна продуктивність праці;

ВП – валова продукція;

ТП – товарна продукція;

ЧП – чистої продукція;

Чпвп – чисельність промислово-виробничого персоналу.

Індивідуальною продуктивністю праці (ПТ1) називається результативність праці на конкретному робочому місці, в конкретному цеху тощо. На конкретному робочому місці його ототожнюють з нормою виробітку по конкретному виду продукції, яка розраховується як кількість продукції в натуральному вираженні (Q), виготовленої за одиницю робочого часу (Тр) за формулою (1.4):

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru

ПТ1 – індивідуальна продуктивність праці;

Q – кількість продукції в натуральному виразі;

Тр – одиниця робочого часу.

Показник продуктивності праці займає центральне місце під час створення плану з інтенсифікації та підвищення ефективності трудової діяльності. Завдання щодо підвищення продуктивності праці орієнтує підприємство на випуск продукції з найменшими трудовими витратами, стимулює зростання виробництва і одночасне зменшення собівартості продукції. Мобілізуюча, дійова сила цього завдання є більшою, коли на діяльність підприємства найменш впливають зміни зовнішнього середовища і воно повністю відображує дійсний трудовий внесок промислово-виробничого персоналу. Тому важливо застосувати такий показник, який може надати вірне представлення про реальний рівень і темп зростання продуктивності праці. В зв'язку з цим застосовують різні методи вимірювання продуктивності праці

У практиці економічної діяльності для планування, обліку, аналізу результативності й ефективності праці використовується система показників, яка дозволяє визначити продуктивність праці у масштабі окремого працівника, виробничої дільниці, підприємства, організації, галузі і суспільства в цілому.
Показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні [31, с.24].

На підприємстві продуктивність праці визначається за формулою:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru , (1.5)

де ВП – обсяг продукції (шт., т, м3, м2, грн., н-год.);

Чсс – середньосписковий склад промислово виробничого персоналу (ПВП), чол.

Виробіток буває :

– річний:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.6)

– годинний :

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.7)

де Ф – відпрацьована кількість часу за рік,

– денний:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.8)

де Др – відпрацьована кількість днів за рік.

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.9)

де Т – час, витрачений робітником на виробництво продукції.
Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення існують два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток— це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до величини робочого часу, затраченого на його виробництво:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.10)

де В — виробіток;

Q — обсяг виробленої продукції;

Т — затрати робочого часу.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.11)

де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.

Виробіток і трудомісткість взаємопов’язані і знаходяться в оберненій залежності, проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. [2]. Співвідношення між ними виражається так:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.12)

або

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.13)

Найпоширенішим і універсальним показником є виробіток. Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу (знаменник показника – затрати праці на виробництво продукції – Т).

Вони можуть бути виміряні:

1) у відпрацьованих людино-годинах;

2) у відпрацьованих людино-днях;

3) у людино-місяцях, людино-роках (ці одиниці часу еквівалентні середній чисельності працівників за відповідний період). Наприклад, якщо затрати праці виміряні у відпрацьованих людино-годинах, то отримують показник середньогодинного виробітку:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru (1.14)

Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фактично відпрацьований час. (Годинний виробіток визначається шляхом ділення обсягу виробленої продукції на кількість відпрацьованих люд/год.). Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньозмінні простої та втрати часу. Взаємозв’язок між цими показниками рівня продуктивності праці характеризує співвідношення:

Вдоб = Вгод × L (1.15)

де L – середня фактична тривалість робочого дня.

У промисловості виробіток розраховується як відношення обсягу продукції, що виготовляються, до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу за той самий період часу.

На транспорті виробіток розраховується як відношення обсягу перевезень (т/км) до чисельності працівників, які зайняті цими перевезеннями.

У сфері послуг показник виробітку визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх надання за певний період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей самий період.

У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини новоствореної вартості — національного доходу — за певний період (рік) до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду. Підвищення продуктивності праці може досягти за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці. Підвищення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми. Великих збитків підприємству наносять плинність робочих кадрів [2, с.6]. Зростання продуктивності праці на нашому підприємстві може бути забезпечене при виконанні наступних умов:

1. Зростання результатів праці при зниженні витрат праці:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru

2. Зростання результатів праці при стабільних витратах праці:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru

3. Сталість результатів при зниженні витрат праці:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru

4. Темпи росту результатів випереджають темп росту витрат праці:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru

5. Темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат:

Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru Оцінка мотиваційного впливу на підвищення продуктивності праці - student2.ru

де Р - результати праці;

Вп - витрати праці.

Пошук та мобілізація резервів зростання продуктивності праці потребує чіткої класифікації факторів, що визначають її рівень [35, с.243].

Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, правильна організація оплати праці сприяє більш повному заохоченню працівників, а відтак - підвищенню ефективності виробництва на конкретному підприємстві.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а як елемент конкретного виробництва - статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції (робіт, послуг) на окремому підприємстві.

Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішнім параметром відносно до підприємства. Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формування системи оплати праці на конкретному підприємстві необхідно забезпечувати підвищення заробітної плати тільки у зв'язку зі збільшенням кількості виготовлюваної працівниками продукції, більш ефективним використанням ресурсів, зростанням продуктивності праці [5, с.243].

Заробітна плата є дієвим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів узгодження заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.

Наши рекомендации