Розвиток пенсійного страхування в зарубіжній та вітчизняній практиці

У більшості країн світу основу пенсійної системи становить обов'язкове пенсійне страхування. Так, при вивченні міжнародного досвіду становлення та розвитку пенсійної системи деякі автори виділяють три підходи. Два з них історично існували давно і передбачали гарантоване державою збереження доходу після припинення трудової діяльності та забезпечення прожиткового мінімуму для всіх непрацездатних громадян, а третій з'явився останнім часом – це чилійська модель, в основі якої лежить система обов'язкового накопичення коштів на старість усіма працюючими громадянами в період їх трудової діяльності, функціонування якої і контролюється державою [63, с. 91].

Керівник проекту «Впровадження пенсійної реформи в Україні» Г.Мак Таггарт називає такі типи моделей пенсійного страхування (у постсоціалістичних країнах світу):

1)чилійська, яка характеризується сплатою внесків лише працівниками. Так, у Чилі та Казахстані із заробітної плати утримується 10 % на пенсійне страхування;

2)угорська, за якою сплата внесків як на обов'язкове солідарне пенсійне страхування, так і на недержавне накопичувальне пенсійне забезпечення здійснюється за пенсійними схемами з визначеними внесками;

3) латвійська — з умовно-накопичувальними рахунками;

4) польська, що доповнює попередню модель. У Польщі до 1 січня 1999 р. діяла умовно - накопичувальна система, а після цього - внески сплачуються до приватних пенсійних фондів, із яких платники отримують реальний інвестиційний дохід;

5) російська, що складається з базової пенсії для всіх громадян, а також додаткових пенсійних виплат (за рахунок номінального й реального інвестування пенсійних активів) [51, с. 62].

6) узагальнюючи досвід підходу до пенсійного страхування і забезпечення, можна констатувати, що у більшості зарубіжних країн склалася трирівнева модель пенсійного забезпечення громадян. Як правило, перший рівень системи становлять пенсії з обов'язкового пенсійного страхування, другий – професійні пенсії, третій – пенсії, що населення отримує в рамках особистого добровільного пенсійного забезпечення. При цьому підкреслимо, що незалежно від напряму розвитку системи пенсійного страхування та країни її впровадження держава завжди відігравала визначальну регуляторно-контрольну роль у перебігу цього процесу [41, c. 55; 43, c. 14].

7) зміст поняття «трирівнева пенсійна система» варіюється від країни до країни. У північних країнах, таких, наприклад, як Швеція, Норвегія й Фінляндія, перший рівень включає державні (народні) пенсії фіксованого розміру, не зумовлені попередньою сплатою страхових внесків; другий рівень – пенсії з обов'язкового додаткового пенсійного страхування працюючих громадян; третій – пенсії з особистого добровільного страхування, а також додаткові професійні пенсії від підприємств. Водночас у ряді країн Латинської Америки, насамперед у Чилі, перший рівень забезпечується пенсіями, що надаються в рамках системи соціальної (адресної) допомоги, з перевіркою в їх потребі, другий рівень – виплатами в рамках обов'язкової участі всіх працюючих громадян в накопичувальній системі, і третій – виплатами з добровільного особистого страхування громадян [50, c. 21.; 51, c. 66].

План семінарського заняття

1.Огляд систем соціального страхування зарубіжних країн

2.Проблеми розвитку системи соціального страхування за кордоном та в Україні

3.Розвиток пенсійного страхування в зарубіжній та вітчизняній практиці.

4.Особливості соціального страхування у Швеції

5.Соціальна політика в системі соціального страхування Росії

Перелік питань для самостійної роботи

1.Оцінка розвитку соціального забезпечення робітників у Німетчині. Соціальні технології США.

2.Роль місцевого свмоврядування в реалізації соціальних гарантій населення у Польщі.

3.Пенсійна система Чілі.

Індивідуальні завдання

1.Описати систему соціального страхування в одній із країн світу.