Тема 7. Ринок та ринкова система.

Лекція 1.

1. Поняття ринку та його функції.

2. Умови формування ринку.

3. Структура ринку.

4. Моделі ринкової економіки.

1. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву “ринкової економіки”. Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм , що складається з величезної кількості різноманітних структур , що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

Ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів.

Ринок—це складне багатогранне явище, суть якого міняється в різних країнах через ступінь їх розвитку, історичні, соціальні та інші ознаки. Ринок для американця, західноєвропейця, японця виглядає по-різному. Отже, Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям.

Сутність ринку розкривається в його основних функціях:

1. Інформаційна. Через постійно мінливі ціни, процентні ставки на кредит ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість, асортимент і якість тих товарів і послуг, які поставляються на ринок. Це дозволяє кожному підприємству постійно звіряти власне виробництво з мінливими умовами ринку.

2. Посередницька. Економічно відособлені виробники в умовах глибокого суспільного поділу праці повинні знайти один одного й обмінятися результатами своєї діяльності. Ринок надає можливість споживачу вибрати оптимального постачальника, а продавцеві – найбільш підходящого покупця.

3. Ціноутворююча. Звичайно продукти й послуги одного призначення містять неоднакову кількість матеріальних і трудових витрат. Але ринок визнає лише суспільно необхідні витрати, тільки їх згодний оплатити покупець. Завдяки цьому встановлюється рухливий зв'язок між вартістю й ціною, що чуйно реагує на зміни у виробництві, потребах, кон'юнктурі.

4. Регулююча – найважливіша. Вона пов'язана із впливом ринку на всі сфери економіки, і насамперед на виробництво. Ринок немислимий без конкуренції. Внутрішньогалузева конкуренція стимулює зниження витрат на одиницю продукції, заохочує зріст продуктивності праці, підвищення якості продукції. Міжгалузева конкуренція шляхом переливу капіталів з галузі в галузь формує оптимальну структуру економіки, стимулює розширення найбільш перспективних галузей. Важливу роль у ринковому регулюванні має кон’юнктура ринку ( тобто, співвідношення попиту та пропозиції ) : росте ціна - це сигнал до розширення виробництва, падає ціна - сигнал до його скорочення.

5. Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб’єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть не конкурентними і стануть банкрутами.

6. Сануюча. Ринковий механізм - це не благодійна система, а навіть жорстока. За допомогою конкуренції ринок очищає суспільне виробництво від економічно нестійких, нежиттєздатних господарських одиниць й, навпроти, дає зелене світло найбільш ефективним. У результаті цього безупинно підвищується середній рівень стійкості всього господарства в цілому.

7. Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємств,галузей,регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних.У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

8. Також слід пам’ятати ще одну функцію ринку, яка проявляється в тому, що ринковий обмін слугує засобом здійснення економічних інтересів продавців (виробників товарів) та покупців (споживачів). Взаємозв’язок цих інтересів будується на принципі, який чітко сформував А.Сміт: “Дай мені те, що мені необхідно, і ти отримаєш те, що тобі необхідно...”.Звичайно, що цей принцип особистої матеріальної зацікавленості має на увазі: а) обмін необхідною один одному корисністю; б) еквівалентність ринкової угоди.

2. Існують три основних умови, що зробили ринок об'єктивно необхідним. Перша умова – суспільний поділ праці. Поділ праці неминуче вимагає обміну. Уже стародавні скотарі мали потребу в продуктах землеробства, а хлібороби аж ніяк не були вегетаріанцями. Обмін усе більше розширювався. З'явилося виробництво, орієнтоване на ринок, для задоволення потреб інших людей.

Друга умова – це економічна відособленість виробників. Товарний обмін обов'язково припускає прагнення до еквівалентності. Ніхто не хоче програти, тобто хоче одержати замість свого товару еквівалентну кількість іншого. А таке прагнення виникає на основі економічної обмеженості, відособленості інтересів. Ця відособленість історично виникає на базі приватної власності.

Третя умова – самостійність виробника, воля підприємництва. Чим менше скований товаровиробник, тим більше простору для розвитку ринкових відносин.

Для реального функціонування ринку мають бути створені умови його формування, випробувані світовою практикою:

• наявність економічно і юридично незалежних суб’єктів ринкових відносин (індивідуальні,акціонерні, державні власники ), які можуть вступати у рівноправні партнерські відносини;
• еквівалентний обмін товарами ( ринок не визнає пільг, економічної допомоги );
• конкуренція, свобода вибору контрагентів;
• вільне ціноутворення;
• реальна інформація про стан ринку.

3. Структура ринку -це сукупність окремих локальних ринків у межах національної економіки країни (внутрішнього ринку), а також - національних ринків у межах світового господарства, їхній взаємозв'язок і взаємодія між ними.

Головними суб’єктами ринкових відносин являються продавець та покупець. Суб’єктами ринку можуть бути фізичні чи юридичні особи, держава. Крім продавця та покупця на ринку може діяти посередник, який допомагає їм найти один одного.

Об’єктом ринкових відносин виступає товар, який може існувати в самих різних конкретних формах.

Протягом всієї історії існування ринку, йому притаманна тенденція до територіальної експансії—територіальному розширенню та збільшенню сфер впливу. Ця тенденція привела до створення трьох зон ринково-економічного простору. Розрізняють місцевий, національний і світовий ринок. Місцевий ринок - стартова форма ринкової території, яка розвивається в межах села, міста. На доіндустріальній стадії виробництва місцеві ринки реалізовували порівняно невеликий традиційний набір продуктів.

Національний (внутрішній для країни) ринок створився на індустріальній стадії виробництва завдяки появі таких транспортних засобів, які відповідали новим масштабам ринкового простору. Досконаліший транспорт, зв’язки та реклама допомогли забезпечити вигідність реалізації товарів у всіх регіонах країни. Одночасно, місцеві ринки стали органічними складовими частинами внутрішнього ринку держави.

Завдяки розвитку машинного виробництва, появі великого акціонерного капіталу, поглибленню міжнародного поділу праці і появі сучасних засобів транспорту та зв’язку отримав розвиток – світовий ринок. Світовий ринок вже довго постачає всім державам таку сировину, як нафта, каучук, пшениця, цукор, чай, кава, та інше.

Ринки функціонують на різних рівнях, у всіх сферах і видах діяльності, у різних регіонах країни. Тому система ринків складна й різноманітна.

Структура ринку включає види ринків залежно від ряду критеріїв :

1. За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин:

- ринок товарів і послуг; - ринок засобів виробництва;

- ринок праці (робочої сили ); - валютний ринок;

- фінансовий ринок ( капіталу, фондовий ); - ринок нерухомості;

- ринок науково-технічних розробок та інформації.

2. Відповідно до чинного законодавства :

- легальний (офіційний);

- нелегальний (тіньовий)- невід'ємний елемент тіньової економіки, під якою розуміється незаконна й незареєстрованна діяльність.

3. За географічним положенням:

- місцевий; - регіональний;

- національний; - світовий.

3. За проявом конкуренції:

- вільний; - монополістичної конкуренції;

- олігопольний; - монопольний.

4. За обсягом продажів:

- роздрібний; - оптовий.

Таким чином, ринок як розвинена система відносин товарного обміну являє собою систему окремих ринків, як би елементів єдиного великого ринку.

Між різними типами ринків, їхніми суб'єктами встановлюються складні прямі й опосередковані зв'язки, які регулюються економічними законами розвитку й функціонування сучасного ринку.

Фінансовий ринок -це певна сукупність економічних відносин із приводу купівлі-продажу вільних коштів та їхнього перетворення в грошовий капітал.

Ринок робочої сили -це сукупність економічних відносин між найманими робітниками, з одного боку, і підприємцями, а також біржами праці (як посередниками) - з іншої, із приводу купівлі-продажу й використання робочої сили.

Попит на ринку капіталу залежить, насамперед, від величини відсотка, або ефективності вкладення грошей у цінні папери. З ростом відсотка попит на засоби виробництва й інвестиції в розширення виробництва, зменшуються, і навпаки. У ринку засобів виробництва виділяють ринки засобів і предметів праці.

Ринок предметів споживання. Складовими елементами даного ринку є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки, пральних машин і т.д.) і поточного споживання.

Ринок послуг — сукупність економічних відносин із приводу надання, споживання й купівлі-продажу послуг.Особливістю послуг як специфічних товарів є те, що їхня корисність втілена не в речах, а в діяльності, тому споживання послуг збігається із процесом їхнього створення, і надання, їх неможливо накопичувати, транспортувати тощо.

Розрізняють традиційні (послуги транспорту, зв'язку, страхування, туризм тощо) і нетрадиційні (маркетингові, інженерно-консультативні, рекламні, інформаційні та ін.) послуги. У розвинених країнах миру в сфері послуг зайнято приблизно 70 % працездатного населення.

Ринок інтелектуальної власності має справу з об'єктами інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, ноу-хау, програмне забезпечення, наукові прогнози й ін.).

Валютний ринок -це сфера економічних відносин із приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів) в іноземній валюті.

Ринок інформації- це сукупність економічних відносин із приводу надання інформаційних послуг: збору, обробки, систематизації інформації і її купівлі-продажу кінцевому споживачеві. Важливий елемент ринку інформації - інформація про конкурентів. Предметом купівлі-продажу на ринку інформації є також теле - і радіопродукція, книги, газети, реклама й ін.

Ринок золота-це сукупність економічних відносин із приводу організації купівлі-продажу золота. Здійснюють її регіональні консорціуми місцевих банків і спеціалізовані фірми, які займаються очищенням металу, виготовляють зливки, ставлять клеймо й зберігають їх. Продавці золота - золотодобувні країни, власники приватних і державних запасів золота. Покупці - промислові компанії, які використовують золото в промислових цілях, ювеліри, інвестори, тезавратори, спекулянти.

4. Механізм регулювання економічної системи – досить складний, бо визначається конкретними умовами кожної країни. Тому за наявності спільних закономірностей у країнах з регульованою ринковою економікою існують її різні конкретні моделі. Взагалі, поняття „ринкова економіка” відображає абстрактну модель господарювання, яка виступає в двох основних формах: саморегульована і регульована ринкова економіка. Абстрактна модель, коли вона накладається на певні економічні реалії, набуває конкретних форм. Схематично це можна уявити так :

Типи ринкової економіки