Причини гальмування роботи соціального страхування в країні

Існування сучасних систем соціального страхування і досяг­нення ними значних соціальних результатів не позбавляють їх від суттєвих проблем. За оцінками спеціалістів, найбільш глобальною проблемою є зростання видатків пенсійного та медичною страхування. Це обумовлено змінами загальної демографічної ситуації — збільшенням частки населення похилого віку. Розви­ток системи медичних технологій призводить до суттєвого подо­рожчання вартості медичних послуг та потребує їх адаптації до нових умов. Це стосується розподільчих пенсійних систем кон­тинентального типу з високим коефіцієнтом заміщення втрачено­го заробітку. Розрахунки свідчать, що без зміни основних засад функціонування протягом найближчих кількох десятків років та­кі системи стануть фінансово неспроможними.

До специфічних проблем належать: інтеграція сільськогоспо­дарських робітників до загальних систем соціального страхуван­ня у зв'язку з ліквідацією окремих субсидованих систем; забез­печення своєчасного та повного внесення страхових платежів (Португалія, Греція); зміни в організації праці позбавляють на­лежних підстав встановлення різних умов соціального страху­вання самозайнятих та найманих працівників.

Неефективність контролю при управлінні фондами соціаль­ного страхування через механізми соціального партнерства є новою проблемою у розвитку соціального страхування, що ви­никає у разі зростання числа офіційних оформлень інваліднос­ті. Наприклад, у Нідерландах число інвалідів працездатного ві­ку досягає 15 % загального числа представників відповідної вікової категорії. Спеціалісти пояснюють це недостатньою за­цікавленістю органів управління фондів, які не несуть фінан­сової відповідальності, в обґрунтованому визначенні підстав для надання допомоги. Тому Данія вже провела, а Нідерланди приступають до здійснення заходів із реорганізації цього виду соціальною страхування.

Соціальне страхування мають здійснювати недержавні некомерційні органі­зації, які управляють соціальними фондами. Нині запроваджено вже три види загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і з причин професійного захворювання, що спричинили втрату працездатно­сті, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності і витратами, зумовленими народженням і похован­ням. Оскільки організаційно-фінансові системи страхування від безробіття і від тимчасової непрацездатності в Україні практично вже існували, поки що принциповим моментом реформи було формування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Його запровадження має вирішити низку питань, а саме:

· відшкодування шкоди внаслідок дії цього фактора соціаль­ного ризику для підприємств-банкрутів і хронічних боржників, забезпечення незалежності отримання виплат від волі керівницт­ва підприємств;

· контроль представників фонду щодо обґрунтованості рішень медико-соціальної експертизи про визнання інвалідності;

· комплексне забезпечення трудової та соціальної реабілітації інвалідів.

Відсутність розвинених фінансових ринків та інфраструкту­ри, інструментів довгострокового інвестування при переважно неорганізованому та тіньовому ринку фінансових послуг, високі ризики створюють ситуацію, коли встановлення численних об­межень, що цілком виправдовують себе у західній практиці (на­приклад, розподіл обов'язків між агентами, обов'язкова дивер­сифікація активів), унеможливлює ефективну діяльність фондів або ж надає їй формального характеру. Численні порушення створять підстави для постійного втручання контролюючих ор­ганів.

Виходячи з цих обставин, запровадження апробованих у світі організаційно-фінансових механізмів необхідно здійснювати за умови своєчасності та відпрацьованості всіх необхідних докуме­нтів і заходів, зокрема, проведення експериментів та ґрунтовного аналізу їхніх результатів.