Який вчений є основоположником вчення про ноосферу?

а) А. Тенслі;

б) К. Лінней;

в) В.І. Вернадський;

г) В.М. Сукачев.

д) Ю. Ліббіх.

127.Надходження в середовище забруднювальних речовин, що утворюються безпосередньо під час природних або антропогенних процесів у біосфері – це:

а) первинне забруднення;

б) вторинне забруднення;

в) глобальне забруднення;

г) локальне забруднення;

д) регіональне забруднення.

128. Забруднення, що призводить до зміни якісних параметрів навколишнього середовище – це:

а) механічне забруднення;

б) фізичне забруднення;

в) параметричне забруднення;

г) біоценотичне забруднення;

д) хімічне забруднення.

129. Відходи, що поділяють на промислові, агропромислові та побутові, поділяють за:

а) місцем утворення;

б) можливістю переробки;

в) агрегатним станом

г) токсичністю;

д) фізичними властивостями.

130. Клас небезпеки забруднювальної речовини встановлюють за:

а) ступенем впливу на рослини;

б) ступенем впливу на організм людини;

в) ступенем впливу на тварин;

г) ступенем впливу на будівлі;

д) усе перелічене вище.

131. Енергетичні джерела, що найменш негативно впливають на довкілля – це:

а) ГЕС;

б) ТЕС;

в) АЕС;

г) вітрові та геліостанції.

132. Постійне погіршення стану біосфери відбувається під впливом:

а) природних чинників;

б) природних і антропогенних чинників;

в) антропогенних чинників;

г) техногенних чинників;

д) фізико-хімічних чинників.

133. Екологічна ситуація – це:

а) глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою;

б) природні стихійні явища;

в) сукупність стану екологічних об'єктів у межах певної території у певний проміжок часу;

г) забруднення складових довкілля та їх компонентів;

д) порушення кругообігу речовин у довкіллі.

134. Екологічна ситуація, за якої з'являються ознаки несприятливих змін, що ставлять під загрозу здоров'я людини, стан природних об'єктів та господарську діяльність – це:

а) екологічна криза;

б) екологічна небезпека;

в) спрямоване руйнування середовища існування і побічні (супутні) зміни в довкіллі;

г) техногенна катастрофа;

д) екологічна катастрофа.

135. Несприятлива екологічна ситуація, за якої відбуваються незворотні зміни в екосистемах, вичерпуються природні ресурси і різко погіршуються умови проживання населення – це:

а) екологічна криза;

б) техногенна катастрофа;

в) екологічна катастрофа;

г) екологічна небезпека;

д) усе перелічене.

136. Узагальнювальна система оцінювання екологічного стану об'єктів довкілля та виявлення змін, які можуть викликати погіршення цього стану, з метою їх попередження та усунення – це:

а) охорона природи і охорона довкілля;

б) система спостережень і контролю у просторі і часі за природними, природно-антропогенними комплексами, процесами, що відбуваються у них та довкіллям загалом;

в) екологічна безпека;

г) проведення інтенсивних спостережень за природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, розташованими у районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками;

д) спостереження за природними екосистемами, агробіотою, індустріальними екосистемами.

137. Екологічна безпека є категорія:

а) соціальна;

б) економічна;

в) політична;

г) психологічна;

д) усе перелічене вище.

138. До соціальних аспектів забезпечення екологічної безпеки належать:

а) екологічна освіта;

б) концепція сталого розвитку;

в) контроль стану довкілля;.

г) охорона навколишнього середовища;

д) усе перелічене вище.

139. У структурі науки всі наукові дисципліни, які утворюють систему наук, поділяють на такі групи:

а) природничі;

б) гуманітарні;

в) технічні;

г) усі зазначені вище.

140. Елементи дослідницької діяльності сприяють вихованню у студентів таких якостей:

а) активність;

б) ініціатива;

в) розвиток мислення;

г) самостійний пошук;

д) усе перелічене вище.

141. Пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів, які застосовують у процесі вивчення будь-яких дисциплін – це:

а) спостереження;

б) науково-дослідна робота;

в) експеримент;

г) моделювання

д) усе перелічене.

142. Наукове дослідження – це:

а) сукупність основних способів отримання нових знань та методів розв'язання задач у рамках будь-якої науки;

б) способи дослідження феноменів, систематизація та коригування отриманих раніше знань;

в) процес вивчення, експерименту, концептуалізації і перевірки теорії, що пов'язаний з отриманням наукових знань;

г) сукупність дій і спостережень, що виконуються для перевірки гіпотези або наукового дослідження причинних зв'язків між феноменами;

д) усе перелічене вище.

143. Система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт під час дослідницьких випробувань, які можуть проводитись у природних і штучних умовах у разі зміни характеру проходження процессу – це:

а) експеримент;

б) моделювання;

в) системний аналіз;

г) синтез;

д) формалізація.

144. Абстрагування – це:

а) здобуття нових знань шляхом розумового (уявного) переходу від конкретних висновків і заключень до більш загальних, які в найбільшій мірі відображають сутність дослідницького процесу;

б) метод наукового пізнання, суть якого полягає у виділенні кількох ознак або властивостей об'єкта, що досліджується, у разі означеного розумового відключення інших властивостей, зв'язків і відносин предмета;

в) пізнавальний прийом, у процесі якого дослідник в думках конструює так званий ідеальний об'єкт, якого немає в дійсності;

г) умовивід, в якому від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про можливу схожість цих предметів за іншими ознаками;

д) це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяють на складові.

145. Спостереження – це:

а) спосіб пізнання об'єктивного світу на основі безпосереднього сприйняття предметів і явищ, яке дає змогу отримати первинний матеріал для вивчення;

б) система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт під час дослідницьких випробувань, які можуть проводитись в природних і штучних умовах у разі зміни характеру проходження процесу;

в) пізнавальний процес знаходження відношення між двома однорідними величинами;

г) метод опосередкованого дослідження об'єктів пізнання шляхом теоретичного чи експериментального дослідження їхніх моделей, безпосереднє вивчення яких ускладнене або зовсім неможливе;

д) дослідження явища загалом, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле.

146. Процедура послідовних роздумів, у результаті яких із уже доведених конкретних тверджень отримують нові знання – це:

а) аналіз;

б) синтез;

в) моделювання;

г) експеримент;

д) ідеалізація.

147. Струнка, несуперечлива (на сучасному етапі) система знань, що пояснює зовнішній світ або окремі його елементи, підтверджена, як правило, експериментами або розрахунками – це визначення поняття:

а) гіпотези;

б) теорії;

в) наукової теми дослідження;

г) наукової проблеми;

д) закону.

148. Складна наукова задача, яка охоплює значну область досліджень, має перспективне значення – це визначення поняття:

а) теорії;

б) наукової проблеми;

в) гіпотези.

г) наукової теми дослідження;

д) закону.

149. Виділяють такі групи законів:

а) окремі закони;

б) особливі закони;

в) загальні;

г) універсальні;

д) усі зазначені вище варіанти.

150. Основні вимоги до наукової теми:

а) актуальність;

б) новизна;

в) практична значущість

г) можливість впровадження;

д) усе перелічене вище.

151. Короткий виклад письмово або у формі публічного виступу змісту книги, наукової роботи, результатів вивчення наукової проблеми; доклад на певну тему, що включає огляд відповідних літературних і інших джерел – це:

а) курсова робота;

б) реферат;

в) дипломна робота;

г) повідомлення;

д) курсовий проект.

152. Основні вимоги до наукової доповіді – це:

а) інформативність;

б) стислість;

в) достовірність;

г) аргументованість висновків;

д) усе перелічене.

153. Курсова робота – це:

а) пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів, які застосовують у процесі вивчення будь-яких дисциплін;

б) індивідуальне завдання навчально-дослідницького чи творчого характеру, яке має на меті поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з нової навчальної дисципліни, застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з сучасними інформаційними носіями;

в) кваліфікаційне навчально-наукове, самостійне дослідження студента, яке виконується під керівництвом фахівця, на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі:

г) виклад письмово або у формі публічного виступу змісту книги, наукової роботи, результатів вивчення наукової проблеми; доклад на певну тему, що включає огляд відповідних літературних і інших джерел

д) публічне повідомлення на певну тему.

154. Під час написання курсової роботи необхідно дотримуватися наступних основних вимог:

а) чіткість побудови;

б) логічна послідовність викладу матеріалу,

в) стислість та точність формулювань;

г) формулювання висновків;

д) усе перелічене вище.

155. Головна мета державної політики у галузі екології:

а) забезпечення раціонального використання природних ресурсів;

б) охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів;

в) охорона навколишнього природного середовища;

г) охорона середовища життя;

д) законодавче регулювання у галузі екології.

156. Головним завданням управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:

а) відновлення ресурсо-природного потенціалу,

б) екологізація соціально-економічного розвитку, впровадження принципів збалансованого розвитку;

в) контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;

г) забезпечення заходів щодо раціонального використання природних ресурсів;

д) усе перелічене вище.

157. “Екологічна політика» – це:

а) локальна, державна і глобальна політика щодо охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів;

б) система концепцій, принципів, заходів і підходів, яка визначає вплив суспільства на довкілля і шляхи збереження останнього;

в) програма екологічної паспортизації всіх об'єктів людської діяльності;

г) розробка природоохоронного законодавства;

д) здійснення міжнародної екологічної діяльності.

158. Екологічна політика на рівні держави передбачає:

а) розвиток фундаментальної екологічної науки,

б) забезпечення екологічної освіти та виховання;

в) розробку природоохоронного законодавства;

г) здійснення міжнародної екологічної діяльності;

д) усе перелічене вище.

159. Орган, який здійснює загальне управління в галузі охорони природи та раціонального природокористування в Україні – це:

а) Кабінет Міністрів, Верховна Рада;

б) Міністерство екології та природних ресурсів України;

в) Міністерство освіти, молоді та спорту;

г) Міністерство аграрної політики та продовольства;

д) зазначені вище органи.

160. Система управління в області екології складається з наступних органів:

а) загального державного управління;

б) спеціального державного управління;

в) місцевого державного управління;

г) місцевого самоврядування та органів громадського управління;

д) усі вище перелічені.

161. Міністерство екології та природних ресурсів України відносять до органів державного управління:

а) загального державного екологічного управління;

б) спеціального державного екологічного управління;

в) місцевого самоврядування;

г) місцевого державного управління;

д) громадського екологічного управління.

162. Процес підготовки, узгодження і реалізації рішень, які спрямовані на досягнення екологічних цілей, з використанням екологічних та функціональних механізмів та засобів – це:

а) екологічне управління;

б) менеджмент організацій;

в) екологічна експертиза,

г) управління персоналом.

д) нормування антропогенного навантаження на довкілля.

163. Законодавчий документ , який регулює екологічні відносини у сфері природокористування:

а) Закон України «Про охорону атмосферного повітря»;

б) Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

в) Конституція України;

г) Закон України «Про екологічну експертизу»;

д) Концепція сталого розвитку.

164. Екологічні права, що мають громадяни України – це:

а) право на безпеку життя і здоров'я;

б) право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище

в) право на одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища;

г) право на отримання екологічної освіти;

д) усе перелічене вище.

165. Комплекс міждержавних, регіональних і локальних (місцевих) адміністративно-господарських, технологічних, політичних, юридичних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного, фізичного, хімічного і біологічного комфорту, необхідного для збереження людини – це:

а) охорона навколишнього природного середовища людини;

б) охорона природи;

в) охорона середовища життя;

г) охорона навколишнього природного середовища;

д) усе перелічене вище.

166. Система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотехнічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, невідновлювальних ресурсів:

а) охорона навколишнього природного середовища людини;

б) охорона природи;

в) охорона середовища життя;

г) охорона навколишнього природного середовища;

д) усе перелічене вище.

167. Система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який відповідав би еволюційним потребам біосфери і людини:

а) охорона навколишнього природного середовища людини;

б) охорона природи;

в) охорона середовища життя;

г) охорона навколишнього природного середовища;

д) усе перелічене вище.

168. Сукупність заходів, спрямованих на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи:

а) охорона навколишнього природного середовища людини;

б) охорона природи;

в) охорона середовища життя;

г) охорона навколишнього природного середовища

д) усе перелічене вище.

ІІІ. ДОПОВНИТИ РЕЧЕННЯ

169. …. – це система навчання, соціалізації та розвитку, спрямована на засвоєння індивідом системи елементів об'єктивного досвіду людства, необхідного для успішного здійснення ним діяльності в обраній сфері суспільної практики, та визнана суспільством як певний рівень розвитку індивіда:

а) навчання;

б) освіта;

в) виховання;

г) вища освіта;

д) самоосвіта.

170. …. складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування у галузі освіти:

а) державний стандарт вищої освіти України;

б) галузевий стандарт вищої освіти України;

в) система вищої освіти України;

г) система управління вищою освітою України;

д) структура вищої освіти України.

171. До складових ….. відносять перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; вимоги до освітніх рівнів вищої освіти; вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти :

а) освітньо-кваліфікаційної характеристики;

б) освітньо-професійної програми;

в) державного стандарту вищої освіти;

г) стандартів вищої освіти ВНЗ;

д) системи вищої освіти України.

172.Вищий навчальний заклад ... – це вищий навчальний заклад, у якому здійснюють підготовку фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра:

а) першого рівня акредитації;

б) другого рівня акредитації;

в) третього рівня акредитації;

г) четвертого рівня акредитації.

173. ... - це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі у результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації:

а) освіта;

б) базова освіта;

в) вища освіта;

г) післядипломна освіта;

д) самоосвіта.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та спеціальні (професійно-орієнтовані) уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання типових завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у певному виді економічної діяльності – це .

а) молодший спеціаліст;

б) бакалавр;

в) спеціаліст;

г) магістр.

175. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі ОКР "бакалавр " здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань та обов'язків (робіт), передбачених для відповідних посад у певній галузі економічної діяльності – це ...:

а) молодший спеціаліст;

б) бакалавр;

в) спеціаліст;

г) магістр.

176. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що передбачає здобуття особою повної вищої освіти з відповідної спеціальності на базі ОКР "бакалавр " або ОКР "спеціаліст, у системі вищої освіти, спрямованої на створення умов для творчого розвитку обдарованої особистості і підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим), науково-педагогічним, управлінським – це:

а) молодший спеціаліст;

б) бакалавр;

в) спеціаліст;

г) магістр.

177.Документи, що розробляють з кожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і є основою оцінювання освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти – це ...:

а) державні стандарти вищої освіти;

б) галузеві стандарти вищої освіти;

в) стандарти вищої освіти ВНЗ;

г) освітньо-кваліфікаційна характеристика;

д) освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста.

Державний нормативний документ, в якому відображені цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначено місце фахівця у структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, професійних та інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації – це ...

а) освітньо-кваліфікаційна характеристика;

б) освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста;

в) навчальний план;

г) графік навчального процесу;

д) галузевий стандарт вищої освіти.

Державний нормативний документ, що визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця та передбачає відповідні форми контролю і державної атестації – це...

а) освітньо-кваліфікаційна характеристика;

б) освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста;

в) навчальний план;

г) графік навчального процесу;

д) галузевий стандарт вищої освіти.

180. ... - це науково обґрунтована система дидактично та методично оформленого навчального матеріалу, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо- кваліфікаційним рівнем, який визначається освітньо-професійною програмою підготовки фахівців з вищою освітою і відображається у підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, а також при проведенні навчальних занять та інших видів навчальної діяльності:

а) стандарт вищої освіти;

б) зміст навчання;

в) навчальний план;

г) програма навчальної дисципліни;

д) зміст освіти.

181.... - це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо-кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти:

а) навчальний план;

б) навчальний процес у ВНЗ;

в) навчальна дисципліна;

г) графік навчального процесу;

д) галузевий стандарт вищої освіти.

182. ... - це педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності із визначенням необхідного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок, передбачених для засвоєння студентом:

а) навчальний план;

б) навчальна дисципліна;

в) програма навчальної дисципліни.

г) галузевий стандарт вищої освіти;

д) стандарт вищої освіти вищих навчальних закладів.

183. ... є результатом засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок теорії та практики раціонального природокористування і охорони довкілля, формування екологічного мислення й світогляду, що базуються на принципі індивідуальної екологічної відповідальності:

а) екологічна культура;

б) екологічна освіта;

в) екологічний світогляд;

г) екологічна мораль;

д) екологічне мислення.

184. Комплексна наука, яка вивчає будову, функціонування і взаємозв'язки екосистем усіх рівнів, а також методи і шляхи збереження біосфери та цивілізації – це:

а) комплекс наук про Землю і життя на Землі;

б) наука про сучасні методи охорони і відтворення довкілля;

в) сучасна екологія;

г) розділ біології, що вивчає живі системи планети у їх взаємодії;

д) наука, що вивчає роль людського суспільства в біосфері.

Наши рекомендации