Керування якістю атмосферного повітря

Підприємства, що випускають той або інший вид продукції взаємодіють з природними екосистемами, внаслідок чого виникають нові системи – природно-промислові системи (ППС), і внаслідок впливу виробництва на природне середовище та в залежності від ступеня цього впливу виникають порушення рівноваги природних екосистем, що може призвести до їх деградації. Наприклад, забруднюючи атмосферне повітря, підприємство руйнує рекреаційну екосистему.

Поліпшення ситуації можна досягти за умови гармонійних відносин технічних і природних комплексів і їх компонентів шляхом створення еколого-економічної системи, тобто сукупності технічних пристроїв і взаємодіючих з ними елементів природного середовища, які в ході спільного функціонування забезпечуватимуть високі виробничі показники і підтримку благополучної екологічної ситуації в зоні впливу виробництва. Крім цього забезпечується максимально можливе збереження і відтворення природних ресурсів.

У еколого-економічній системі повинен бути присутнім блок управління, який сприймає інформацію про всі зміни, які відбуваються в природному середовищі, оцінює негативні наслідки і передає необхідну інформацію (команду) виробничому підприємству.

Як органи управління можуть виступати органи влади або спеціалізовані служби (служби охорони навколишнього середовища).

Для підвищення економічної зацікавленості підприємств і організацій, що негативно впливають на навколишнє середовище, вводяться такі принципи:

1) презумпція винності;

2) забруднювач платить.

Проте такий підхід недостатньо стимулює впровадження на підприємстві і в комунальній сфері природоохоронного устаткування, оскільки його вартість дуже висока.

На даний час підприємствам за викиди забруднюючих речовин в навколишнє середовище і розміщення відходів встановлюються два види платежів:

1 - за викиди забруднюючої речовини в навколишнє середовище і розміщення відходів в межах встановлених для кожного підприємства лімітів допустимих викидів;

2 - за викиди забруднюючої речовини в навколишнє середовище і розміщення відходів, що перевищують встановлені ліміти.

Ліміти визначаються виходячи з умов:

1) враховується екологічна обстановка в регіоні;

2) визначаються економічні спроможність підприємства з урахуванням необхідності поетапного досягнення нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ).

З метою регулювання природокористування вводяться ліміти (система еколого-економічних обмежень) по:

1) територіям;

2) термінам і об'ємам граничних показників використання природних ресурсів;

3) на викиди і скиди забруднюючої речовини в навколишнє середовище;

4) ліміти по розміщенню відходів.

Лімітами для викидів і скидів забруднюючої речовини в навколишнє середовище служать нормативи якості навколишнього середовища:

- гранично допустимі викиди забруднюючої речовини в навколишнє середовище (ГДВ);

- гранично допустимі концентрації забруднюючої речовини (ГДК):

- гранично допустимі скиди у водні об’єкти ( ГДС );

- гранично допустиме навантаження на навколишнє середовище (ГДН).

Ліміти господарської діяльності і екологічні вимоги при використанні природних ресурсів фіксуються в дозволах (ліцензіях) на природокористування, які видаються органами управління.

Структура органів, які займаються контролем і управлінням станом навколишнього природного середовища зображена на схемі 1.

МНС Мін-во екології і природних ресурсів України

МОЗ

Мінагрополітики Управління моніторингу НС

Держводгосп

Держкомзем

Держкомлісгосп

Держбуд

Національне

космічне агентство

Однією із спроб регулювання державою природоохоронної діяльності став екологічний паспортпідприємства, в якому відбиті дані про вплив підприємства і всіх його елементів на навколишнє середовище :

1) кількісні і якісні показники по використанню природних ресурсів;

2) продукція, яка випускається (кількість і якість);

3) забруднювачі навколишнього середовища з розрахунком їх показників (кількісні і якісні).

Санітарно-захисні зони

Серед процесів, які відбуваються в атмосферному повітрі при надходженні в нього забруднювачів (домішок) від підприємств, слід виділити такий процес як розбавленнядомішок в атмосферному повітрі. Внаслідок чого відбувається зниження концентрацій цих домішок, причому із збільшенням відстані від джерела забруднення концентрація забруднюючої речовини в атмосферному повітрі знижується до безпечних рівнів. Тому з метою захисту територій, об'єктів і зон містобудування від дії забруднюючих речовин, що надходять в атмосферу від джерела забруднення разом з викидами підприємства виділяють санітарно-захисні зони (СЗЗ).